ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11508/19
провадження № 2/753/3145/21
"04" жовтня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач, ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - Відповідач, ОСОБА_3 ), в якому просила в порядку поділу майна подружжя визнати на нею право власності на Ѕ частину спільного майна на суму 1 239 380,87 грн. та стягнути грошову компенсацію в розмірі 1 239 380,87 грн.; визнати спільним боргом подружжя борг в сумі 12 500 доларів США та стягнути з відповідача на її користь 6 250 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 12.07.1997 по 25.12.2015 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25.12.2015. Під час шлюбу сторони придбали автомобіль Renault Kangoo, 2007 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1 та рухоме майно, а саме два розкидних дивана, диван кутовий, стінку «Горка», телевізор-плазма, два комп'ютера, кутовий стіл, вхідні двері в квартиру, двері кімнатні, шафу-купе, шафу дзеркальну, шафу у ванну кімнату, пральну машинку, авто магнітолу, музичний центр, магнітолу, принтер-сканер-факс, кухонне знаряддя, посуд, пилосмок, кухонне обладнання, обладнання для ванної кімнати, туалету, пластикові вікна, обладнання та оздоблення магазину, столи для офісу. Крім того, сторонами було взято кредит в АТ «ВТБ Банк» та АТ «Укрпромбанк». Вказує, що після розірвання шлюбу звернулася до ОСОБА_3 із наміром поділити спільно набуте майно, однак получила відмову.
Вважаючи, що зазначені дії порушують її права, звернулася до суду з позовом.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.07.2019 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.06.2020 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, зазначив, що 21.11.2008 року між ним та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого він отримав кредит в розмірі 125 000 грн. зі строком погашення до 20.11.2013 року. З метою належного виконання своїх зобов'язань за цим договором було передано в іпотеку нерухоме майно-квартира АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності. Зазначає, що повністю самостійно погасив зобов'язання за кредитним договором. Щодо кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ «ВТБ Банк» пояснив, що позивач отримала його на розвиток власного бізнесу - магазину. Станом на сьогодні кредитні зобов'язання не виконані, кредит не погашено. Стосовно вартості іншого спірного рухомого майна категорично заперечував, вважав, що сторони не дійшли згоди щодо його вартості, а тому просив відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні, позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та просили суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.07.1997 по 25.12.2015 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. 17.11.2000 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25.12.2015 шлюб між сторонами розірвано.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення грошових коштів - компенсації за автомобіль та рухоме майно, а саме два розкидних дивана, диван кутовий, стінку «Горка», телевізор-плазма, два комп'ютера, кутовий стіл, вхідні двері в квартиру, двері кімнатні, шафу-купе, шафу дзеркальну, шафу у ванну кімнату, пральну машинку, авто магнітолу, музичний центр, магнітолу, принтер-сканер-факс, кухонне знаряддя, посуд, пилосмок, кухонне обладнання, обладнання для ванної кімнати, туалету, пластикові вікна, обладнання та оздоблення магазину, столи для офісу у розмірі Ѕ частини вартості майна, що становить 1 074 068,37 грн. слід зазначити наступне.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом ЦК України).
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60,69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічну норму містить і стаття 372 ЦК України, відповідно до якої, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
При вирішенні спору суд враховує висновки Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, за пунктом 30 якою у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав на свій розсуд проти волі іншого з подружжя та не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість ураховується при поділі.
Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Представником позивача було долучено до матеріалів справи кредитний договір від 03.08.2007 року, відповідно до умов якого відповідач отримав у ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» кредит в сумі 20 444 долари США для придбання автомобіля Renault Kangoo, 2007 року випуску, заяву на видачу готівки від 03.08.2007 року та накладну № 2133 від 01 08 2007.
Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти позову посилався на те, що вартість спірного автомобіля є значно меншою, станом на день розгляду справи вартість автомобіля не є оціненою, а тому заперечував щодо стягнення з нього грошової компенсації.
Судом неодноразово роз'яснювалося сторонам право звернутися до суду з клопотання про призначення судової авто товарознавчої та іншої експертизи для визначення вартості спірного майна, однак сторони таким правом не скористалися, а суд, виходячи із принципів процесуального законодавства позбавлений права самостійно призначити по справі експертизу.
Предметом доказування в такій справі є набуття спірного майна подружжям під час шлюбу та вартість майна, що підлягає поділу. У разі доведеності цієї обставини суд в порядку статті 71 СК України вирішує вимогу про присудження одному із подружжя грошової компенсації.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилається на ту обставину, що спірне майно було придбано у шлюбі та його вартість складає 81 215 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.06.2019 становить 2 148 136,75 грн.
Водночас, відповідач категорично заперечує щодо вартості спірного майна та стягнення з нього на користь позивача компенсації.
Таким чином предметом доказування в такій справі є набуття спірного майна подружжям під час шлюбу та його вартість, що визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі доведеності цієї обставини суд в порядку статті 71 СК України вирішує вимогу про присудження одному із подружжя грошової компенсації.
Водночас жодних належних доказів на підтвердження обставин щодо вартості спірного майна суду не надано. Крім того, позивач не зверталась до суду із клопотаннями про призначення судової товарознавчої експертизи для визначення вартості спірного майна, незважаючи на те, що таке право було роз'яснено судом, а відтак позивачем не доведено наявність обставин, які можуть бути підставою для задоволення позову.
Щодо поділу отриманих грошових коштів у фінансових установах, слід зазначити наступне.
21.11.2008 між ТОВ «Перший український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 125 000 з кінцевим строком повернення 20.11.2013.
04.04.2012 між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ПАТ «ВТБ Банк» надав позичальнику кредит у розмірі 60 000 грн., а ОСОБА_1 зобов'язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 04.04.2016.
В судовому засіданні відповідач пояснив, що позивач отримала кредит в ПАТ «ВТБ Банк» для розвитку власного бізнесу - магазину, однак на сьогодні кредитні зобов'язання не виконані, кредит не погашено.
Однак, станом на 16.07.2014 заборгованість ОСОБА_3 за договором про іпотечний кредит повністю погашена ним особисто, що підтверджується довідкою від 16.07.2014.
Враховуючи, що зобов'язання за кредитним договором, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 позивачем не виконані, а зобов'язання за договором про іпотечний кредит від 21.11.2008 виконані відповідачем особисто та не спростовані позивачем, підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.
Вимога позивача про визнання спільним боргом подружжя борг за відновлювальною розпискою від 18.12.2018 року в сумі 12 500 доларів США, що виник 10.11.2001 року та стягнення з відповідача на користь позивача 6 250 доларів США задоволенню не підлягає у зв'язку із недоведеністю та безпідставністю.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, надавши оцінку заявленим позовним вимогам, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право власності на Ѕ ідеальну частку автомобіля Renault Kangoo, 2007 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_2 за кожним з подружжя, в іншій частині - відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 60, 70,71 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 264, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати автомобіль Renault Kangoo, 2007 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_2 спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнати у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частку автомобіля Renault Kangoo, 2007 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_2 .
Визнати у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_3 право власності на Ѕ ідеальну частку автомобіля Renault Kangoo, 2007 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_2 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Р.Лужецька