ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2881/21
провадження № 2-о/753/169/21
"04" серпня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,
секретар судового засідання Кримчук Я.Р.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - ОСОБА_2 ,
заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
У лютому 2021 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , заявниця) звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 )
Заява обґрунтована такими обставинами. З 24.08.1978 р. заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . За період шлюбу заявниця з чоловіком до серпня 2003 року постійно проживали разом, вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , мали єдиний бюджет.
Після виходу на пенсію і до смерті чоловіка заявниця перебувала на його утриманні як непрацездатний член сім'ї, оскільки отримувана ним пенсія була набагато більшою, ніж пенсія заявниці. Пенсія чоловіка в сумі 9 514 000,00 карбованців на місяць була постійним і основним джерелом існування їхньої сім'ї.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 9 серпня 2004 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано безвістно відсутнім (а.с. 20-21).
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 24 листопада 2006 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Адрасман, Ленінабадської області, республіки Таджикистан, було оголошено померлим (а.с. 18-19).
07.12.2006 року було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , відповідно до якого його визнано померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).
23.01.2020 заявниця звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, однак їй було відмовлено з підстав відсутності у неї документа, який би підтверджував факт перебування її на утриманні чоловіка.
ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві про розгляд справи було повідомлене належним чином, проте свого представника до суду не направило, відзиву на заяву не подало.
Нез'явлення учасників справи є підставою для розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив такі обставини.
24 серпня 1978 року заявниця зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу АДРЕСА_2 (актовий запис про шлюб № 3053 від 24.08.1978) (а.с 37).
За період шлюбу заявниця з чоловіком до серпня 2003 року постійно проживали разом, вели спільне господарство за адресою АДРЕСА_1 , мали двох спільних дітей, вели єдиний бюджет.
ОСОБА_3 був військовим, що підтверджується даними виписки з послужного списку та військового квитку № НОМЕР_1 , виданого 31.05.1995 (а.с. 24-32).
Зокрема, згідно даних військового квитка та послужного списку, ОСОБА_3 був звільнений в запас 31.12.1994 року, а згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 05.10.1995, з 01.01.1995 року він отримував пенсію в сумі 9 514 000,00 карбованців на місяць, яку повністю віддавав заявниці для оплати квартири і комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування та т. ін.
Зазначена допомога була для Заявниці постійним і основним джерелом до існування. Оскільки Заявниця отримувала незначний дохід, а пенсія чоловіка була суттєво більшою, то вона фактично перебувала на його утриманні, оскільки розмір її доходу не міг забезпечити її життєві потреби.
В серпні 2003 року чоловік Заявниці зник. 9 серпня 2004 року рішенням Київського районного суду м. Донецька ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 було визнано безвісно відсутнім, а рішенням Київського районного суду м. Донецька від 24.11.2006 р. - ОСОБА_3 було визнано померлим.
В рішенні Київського районного суду м. Донецька від 24.11.2006 р. зокрема зазначено, що Заявниця з чоловіком перебували у зареєстрованому шлюбі, постійно проживали за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Київської районної в м.Донецьку ради від 15.09.2004 року № 568, ОСОБА_1 було визнано наймачем житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 на підставі ордеру №4592 від 04.11.1989 р.
Зазначені обставини також підтверджують як факт сумісного проживання заявниці з її чоловіком до моменту, як останній зник, так і те, що чоловік був основним наймачем житла і постійно проживав в ньому.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер у м. Донецьку, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Донецька (актовий запис про смерть № 4-поновлено від 07.12.2006).
Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 №1152 від 11.01.2007 року, ОСОБА_1 є вдовою померлого ветерана військової служби.
Відповідно до витягу з протоколу №105 засідання Комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Донецькій обласній державній адміністрації від 16.12.2010 року ОСОБА_1 встановлено пенсію за особливі заслуги перед Україною у разі втрати годувальника.
Наразі Заявниця теж отримує пенсію за віком, місячний розмір якої станом на червень 2020 р. становив 2 229,32 грн., що підтверджується довідкою Головного управління ПФУ в м. Києві (Дарницький район) № НОМЕР_3 від 21.08.2020.
Суд визнає загальновідомим, що з 2014 р. окремі райони Донецької та Луганської областей, в тому числі м. Донецьк, є тимчасово окупованою територією.
З довідки від 26.11.2014 № 3002006274, виданої Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією, вбачається, що заявницю взято на облік як внутрішньо переміщену особу за адресою: АДРЕСА_3 .
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Листом від 25.02.2020 заявниці було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника на тій підставі, що не надано документу, який засвідчує факт її перебування на утриманні померлого чоловіка.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та документам, що їх підтверджують, в сукупності з тим, що заявниця та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали разом і були зареєстровані за однією адресою вели спільного господарство, та ураховуючи, що розмір пенсії ОСОБА_3 більш ніж у сім разів перевищує розмір пенсії заявниці, суд дійшов висновку, що заявниця перебувала на утриманні чоловіка.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою). У разі неможливості надати такі документи, факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється в судовому порядку.
Отже зважаючи на те, що у заявниці відсутні можливості надання до ПФУ відомостей про місце реєстрації разом із померлим чоловіком разом із відомостями про спільне ведення господарства та перебування на утриманні, суд визнає обґрунтованими доводи заяви про наявність перешкод для реалізації гарантованого законом права заявниці на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 13, 259, 263, 264, 265, 268, 293, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: