Справа № 594/1210/21Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.
Провадження № 33/817/549/21 Доповідач - Коструба Г.І.
Категорія - ч.1 ст.173-2 КУпАП.
08 жовтня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І., розглянувши 08 жовтня 2021 р. в м. Тернополі справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не працює,
Постановою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень в дохід держави.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн. на користь держави.
Згідно з постановою суду 18 серпня 2021 року о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в с. Гермаківка Чортківського району в стані алкогольного сп'яніння, вчинив відносно матері своєї співмешканки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурної лайки та погроз фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю.
Крім того, 18 серпня 2021 року о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в с. Гермаківка Чортківського району в стані алкогольного сп'яніння, вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурної лайки та погроз фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати, провадження у адміністративній справі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення.
Вказує на те, що жодних неправомірних дій відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вчиняв.
Зазначає, що в протоколі невірно вказано фактичні дані, а саме те, що вони з ОСОБА_2 є колишніми співмешканцями.
Звертає увагу на те, що сам факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення при складанні протоколу не може бути достатнім доказом вини цієї особи за відсутності інших належних доказів.
Наголошує на тому, що не може бути доказом рапорт начальника відділення поліції про те, що він під час перезмінки, перевіряючи документи виявив ознаки адміністративного правопорушення. Так, з даного рапорту вбачається, що поліцейськими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо нього було винесено постанову про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 182 КУпАП (порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях) та накладено штраф у розмірі 85 грн., який він сплатив. Вказує, що начальником поліції його було притягнуто до відповідальності ще й за насильство у сім'ї, якого не було. Вважає, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за одні і ті ж дії двічі.
Зазначає, що є недоведеним факт його перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Звертає увагу на те, що в протоколі та в оскаржуваній постанові не розкрито об'єктивної сторони адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме не конкретизовано, в чому саме полягало психологічне насильство, вчинене ним відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та чи завдана шкода їх психічному здоров'ю. При цьому посилається на те, що самі по собі нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження тощо спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Вказує, що за таких обставин протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом наявності в його діях інкримінованих правопорушень.
Також просить розгляд справи проводи у його відсутності.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обставинам, зазначеним в протоколі про адміністративне правопорушення, з урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів суддя районного суду дав об'єктивну та належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
Так, згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно із п. 14 ч. 1 статті 1 даного Закону передбачено, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вона підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема:
- протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАБ №475458 від 20.08.2021 та серії №475457 від 20.08.2021 з яких вбачається, що ОСОБА_1 вчиняв щодо колишньої співмешканки ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_3 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на їх адресу нецензурної лайки та погроз фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода їх психічному здоров'ю. Крім цього, в графах даних протоколів про адміністративне правопорушення “пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення”, ОСОБА_1 вказав, що вину визнає, більше даний факт не повториться;
- заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.08.2021, з яких вбачається, що вони просять прийняти міри щодо ОСОБА_1 , який вчиняв домашнє насильство відносно них, а саме погрожував їм фізичною розправою, виражався на їх адресу нецензурними словами, після чого в них погіршився стан здоров'я;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 19 серпня 2021 року, з яких вбачається, що вона разом із своєю матір'ю та двома малолітніми дітьми проживає за адресою: с. Гермаківка Борщівського району Тернопільської області. 18.08.2021 перебувала на тимчасових заробітках в с. Вільховець Борщівського району, з яких повернулась близько 21 год. 00 хв. Перебуваючи в будинку, вона побачила, що до домогосподарства під'їхало таксі, з якого вийшов її колишній співмешканець ОСОБА_1 , та почав виражатися на адресу її матері - ОСОБА_3 нецензурними словами, та погрожував їй розправою. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння. Ці крики чули її малолітні діти, які, злякавшись, почали плакати. Оскільки словесний конфлікт не припинявся, вона вийшла у двір. Побачивши її, ОСОБА_1 також почав виражатись і на її адресу нецензурними словами та погрожував розправою. Після чого її матір зателефонувала на лінію “102” і через деякий час приїхали працівники поліції;
- аналогічними письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 19 серпня 2021 року, в яких остання вказала, що вона разом із донькою - ОСОБА_2 та онуками проживає за адресою: с. Гермаківка Борщівського району Тернопільської області. 18.08.2021 близько 20 год. 30 хв. до її будинку під'їхало таксі, з якого вийшов колишній співмешканець її доньки - ОСОБА_1 , який почав з нею конфлікт через те, що вважав, що вона ховає від нього ОСОБА_2 . В ході даної сварки ОСОБА_1 ображав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою. Даний інцидент тривав близько 20 хв. Після чого ОСОБА_1 сів в автомобіль таксі, водій якого чекав його, та поїхав, а через 5 хв. повернувся і знову продовжив конфлікт: висловлювався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, який тривав декілька хвилин. В подальшому ОСОБА_1 неодноразово приїжджав до її будинку, висловлювався нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого в неї погіршився стан здоров'я. Під час останньої сварки з ОСОБА_1 , вона вирішила зателефонувати на лінію “102”. В цей ж час ОСОБА_1 розпочав сварку з її донькою, в ході якої також висловлювався на адресу ОСОБА_2 нецензурними словами та погрожував їй фізичною розправою;
- рапортом начальника відділення поліції №1 (м. Борщів) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Свинарчука А. від 19.08.2021.
Таким чином, приймаючи рішення про встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції дослідив наявні у справі матеріали, якими і обґрунтував свої висновки.
Тому, на думку судді апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним вказаних адміністративних правопорушень є обґрунтованими та узгоджуються як з поясненнями потерпілих, так і з матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є безпідставними і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
При цьому слід врахувати те, що відповідно складених протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 висловлювався на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю останніх, а тому твердження апелянта про те, що місцевим судом не встановлено в його діях складу обов'язкового елементу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: об'єктивної сторони, спростовуються вищенаведеним.
Доводи апелянта про те, що в протоколі невірно вказано фактичні дані, а саме те, що вони з ОСОБА_2 є колишніми співмешканцями, не беруться до уваги, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції, заперечуючи факт вчинення ним домашнього насильства щодо ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_3 , вказав, що він не спілкувався ні з колишньою співмешканкою, ні з її матір'ю. Останні не хотіли з ним спілкуватися, і на його телефонні дзвінки також не відповідали. А коли підійшов до вхідних дверей їх житлового будинку, приїхали працівники поліції. В той же час зазначив, що на момент події перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому чітко пам'ятає тільки те, як приїхала поліція.
Таким чином, при розгляді апеляційної скарги особи, що притягується до адмінвідповідальності, - ОСОБА_1 не встановлено порушень суддею місцевого суду норм матеріального чи процесуального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення.
При накладенні адміністративного стягнення судом належним чином виконані вимоги ст. 33 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.
З огляду на викладене вважаю, що постанова Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень в дохід держави, є законною, обґрунтованою, і підстави для її скасування, як того просить апелянт, - відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2021 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень в дохід держави, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Тернопільського
апеляційного суду Г.І. Коструба