П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3267/21
Категорія: 113070200 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Час і місце ухвалення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Поварчук В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року по справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 15.04.2021 № 232600,
ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 15.04.2021 № 232600.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона транспортний засіб DAF передала в оренду на підставі договору від 03.09.2019, тому не є автомобільним перевізником, а відповідно до ст.60 Закону України “ Про автомобільний транспорт” саме перевізники несуть відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 15.04.2021 № 232600 - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильно встановлені обставини справи та порушення норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду у справі № 806/1450/16 від 09.08.2019 року вказує, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники, водночас позивач не є перевізником, а тому у даних правовідносинах не може бути суб'єктом відповідальності.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 271106 від 02.03.2021 встановлено, що транспортний засіб DAF, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу допустив порушення п.22.5 ПДР під час надання послуг з перевезення вантажу згідно ТТН від 02.03.2021 з перевищенням вагових обмежень на одиночну вісь складає 12360кг замість допустимих 11 000 кг. При перевірці водій ОСОБА_2 надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, документ, що посвідчує особу водія, ТТН. Ніяких застережень стосовно того, що водієм надавався договір оренди в акті не зазначено, навпаки зазначено, що водій з актом був ознайомлений та від пояснень і підпису відмовився.
Акт № 026397 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, довідка № 036741 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, чек, розрахунок плати за проїзд свідчать, що навантаження на одиночну вісь складало 12360 при нормативно допустимих 11 т.
Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.04.2021 до ФОП ОСОБА_1 застосований господарсько-адміністративний штраф в сумі 17 000 грн. за порушення абз.15 ч.1 ст.60 Закону України “ Про автомобільний транспорт” за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Не погодившись з постановою про застосування господарсько-адміністративного штрафу, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що водій надавав при перевірці або договір оренди, або тимчасовий реєстраційний талон, тому суд першої інстанції критично віднісся до наданого суду договору оренди транспортного засобу та розглянув його, як намагання позивача уникнути відповідальності, а тому прийшов до висновку про правомірність оскаржуваної постанови.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Положеннями п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ за №103 від 11.02.2015р. (надалі - Положення №103), встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Положеннями пп.1 п.4 Положення №103 встановлено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
У відповідності до пп.15,27 п.5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Таким чином, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
У відповідності до ст.2 ЗУ «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон №2344-III), законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", ЗУ «Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Положеннями ч.2 ст.29 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
За правилами ч.4 ст.48 Закону №2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою КМУ за №30 від 18.01.2001р..
Згідно з п.3 цих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 Правил дорожнього руху.
Приписами п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ за №1306 від 10.10.2001р., передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів - понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5т), здвоєні осі - 16т, строєні - 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18т, строєні - 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18т, строєні осі - понад 24т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Постановою Кабінету Міністрів України за №879 від 27.06.2007р. затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок №879).
У відповідності до пп.4 п.2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Положеннями п.3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За правилами абз.1 п.28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що обов'язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.
Так, приписами ст.1 Закону №2344-III чітко визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (ст.33 Закону №2344-III).
У відповідності до абз.14,15,16 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.
Аналізуючи вищевказане, судова колегія приходить до висновку, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
При цьому, аналогічний висновок зробив Верховний Суд у своїй поставові від 9.08.2019р. у справі за №806/1450/16, який в силу положень ч.5 ст.242 КАС України, є обов'язковим для врахування судами при розгляді справ.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачкою з ТОВ “МОСТГРЕЙ” укладено договір оренди транспортного засобу № 13 від 03.09.2019 року. За умовами договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування вантажні автомобілі, зокрема DAF, номерний знак НОМЕР_1 .
На підтвердження вищевикладеного позивачкою до суду надано, акт приймання-передачі транспортних засобів від 03.09.2019 року, та копії платіжних доручень від 29.12.2020 року, 24.03.2021 року, 19.04.2021 року щодо сплати коштів за таку оренду відповідно до договору №13 від 03.09.2019 року.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).
У спорі, що є предметом даного розгляду, водій, що перевозив вантаж надав посадовим особам Укртрансбезпеки товарно - транспортну накладну, де перевізником зазначено ТОВ «Мостгрей», про що безпосередньо зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву.
У відзиві на позов, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, базуючись на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 20 грудня 2018 року у справі №804/8740/16, зазначає про необхідність, у випадку передачі транспортного засобу в оренду, мати тимчасовий реєстраційний талон.
Так, колегія суддів звертає увагу, що Законом України від 05.07.2011 р. № 3565-VI, який набрав чинності з 13.08.2011 р. та яким підкориговано низку «дорожніх» законодавчих актів, у відповідність до таких змін було приведено і Правила дорожнього руху, у п. 2.1 розд. 2 яких сьогодні передбачається, що водій повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (тобто права) та реєстраційний документ на транспортний засіб (тобто свідоцтво про реєстрацію - техпаспорт). При цьому, як уточнюється далі в п. 2.2 розд. 2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу може передавати керування транспортним засобом іншій особі, яка має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передаючи також при цьому реєстраційний документ на такий транспортний засіб.
Таким чином, передаючи автомобіль у керування іншій (яка має права) особі, власнику автотранспорту на сьогодні досить передати разом із ним лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт). А от тимчасовий реєстраційний талон оформляти в такому разі не обов'язково.
Проте, цей документ все ж може бути оформлений - за бажанням сторін. Таку можливість надає п. 16 Порядку № 1388, яким передбачено, що за бажанням власника транспортного засобу, а отже висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.
Отже, колегія суддів зазначає, що на час складання акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом вищезазначений транспортний засіб був переданий позивачем в оренду - ТОВ «Мостгрей», а тому ФОП ОСОБА_1 у даних правовідносинах не має статусу автомобільного перевізника та не може бути суб'єктом відповідальності.
Водночас, апеляційний суд не надає оцінку іншим підставам зазначеним в апеляційній скарзі, оскільки попередні висновки є достатніми підставами для визнання протиправними та скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач дійсно не був автомобільним перевізником, а тому і не може нести відповідальність за нібито встановлені порушення вимог ЗУ «Про автомобільний транспорт», що помилково не встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Миколаївським окружним адміністративним судом рішення підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового судового рішення - про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст, 308, 313,315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 15.04.2021 № 232600 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 15.04.2021 року № 232600.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 07 жовтня 2021 року
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І.Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова