05 жовтня 2021 року м.Дніпросправа № 160/3783/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі № 160/3783/21 (суддя Боженко Н.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - відповідач) від 24.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63709760.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження № 63709760 не за місцем знаходження боржника, що суперечить вимогам частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Вказувала, що до адреси - АДРЕСА_1 , яка зазначена у спірній постанові, ніякого відношення не має та ніколи за цією адресою не проживала.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неналежну оцінку судом доказів у справі, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Третя особа своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалась.
Відповідачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у даній справі до прийняття рішення Верховним Судом у справі № 380/9335/20.
Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки 15 липня 2021 року, тобто на час розгляду апеляційної скарги, Верховним Судом прийнято рішення у справі № 380/9335/20.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 вересня 2020 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем був вчинений виконавчий напис №38188 щодо стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості.
Як вбачається з виконавчого напису, вказана заборгованість виникла на підставі кредитного договору 001-26239-131113 від 13 листопада 2013 року укладеного ОСОБА_1 з ПАТ «Дельта Банк» правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 144/К від 26 січня 2018 є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», правонаступником усіх прав і обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 11/08/2020-ФА від 11 серпня 2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «Аланд».
ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименко Романа Васильовича із заявою (дата отримання 23.11.2020 року), в якій просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм олегом Станіславовичем за №38188 від 08.09.2020 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , кошів у розмірі 18 815,14 грн. У випадку встановлення доходу боржника, звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.
До заяви додано платіжне доручення про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису №38188 від 08.09.2020р. та належним чином завірена копія довіреності представника стягувача.
24 листопада 2020 р. на підставі вищезазначеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Клименком Романом Васильовичем було відкрите виконавче провадження №63709760 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість в розмірі 18 815,14 грн., про що складена постанова, на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження". Зазначено адресу боржника: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .
Одночасно із даною постановою відповідачем було винесено постанову від 24.11.2020 р. про стягнення з ОСОБА_1 , як з боржника, на користь приватного виконавця основної винагороди за виконавчим провадженням №63709760 у сумі 1881, 51 грн., на підставі ст.3, ч.3 ст.40, ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 669, 00 грн.
В подальшому, 12 лютого 2021 року була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким є ОСОБА_1 та що отримує дохід у Комунальному закладі «Вищетарасівський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради. Цією постановою постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків.
Не погодившись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2020 року №63709760, позивач звернулась до суду із даною позовною заявою.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не було з'ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийнято оскаржену постанову.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За визначеннями, наведеними в статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною другою статті 2 Закону встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За змістом статті 6 Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
В апеляційній скарзі відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив поняття «місце реєстрації» та «місце проживання» особи, оскільки наявність зареєстрованого місця проживання не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає за такою адресою. Вказує, що чинним законодавством не передбачено вимог щодо здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника. Також скаржник зазначає, що у приватного виконавця відсутній обов'язок перевіряти місце проживання боржника та виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження має керуватися виключно інформацією, що міститься у виконавчому документі та заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.
Отже, у цій справі спірним є тлумачення положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» в контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов'язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанцій виходив з того, що відповідачу було відомо про зареєстровану адресу боржника, а Закон України «Про виконавче провадження» містить чітку вказівку на те, що виконавчі документи приймаються до виконання за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а не довільно, без будь-яких підтверджень, зазначених у виконавчому документі.
Згідно висновку суду першої інстанції, за відсутності доказів проживання та наявності майна в позивача як боржника у виконавчому провадженні в місті Києві, тобто у виконавчому окрузі, на території якого здійснює діяльність відповідач, у відповідача не було правових підстав для прийняття до виконання виконавчого документа шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідні висновки суду першої інстанції узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31 березня 2021 року у справі №380/7750/20, відповідно до якої, отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якій, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Львівська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з'ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ (пункт 81 постанови). Верховний Суд дійшов висновку про те, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою (пункт 86 постанови).
Колегія суддів вказує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду за наслідками розгляду справи №380/9335/20 у постанові від 15 липня 2021 року дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 31 березня 2021 року в справі №380/7750/20.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (в постанові від 15 липня 2021 року в справі №380/9335/20), аналізуючи положення статей 9, 18 Закону України «Про виконавче провадження», положення статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», дійшов висновку про те, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.
Відсутність прямого обов'язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. В іншому випадку, нез'ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов'язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб'єкта владних повноважень.
Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» в сукупності з іншими положеннями Закону України «Про виконавче провадження», надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.
Отже, саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.
Колегія суддів вказує, що фактичні обставини справ №380/7750/20, 380/9335/20 і справи, яка переглядається в апеляційному порядку (№160/3783/21), є подібними, правове регулювання спірних правовідносин в обох випадках теж збігається, адже спір у цих справах виник з аналогічних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що у виконавчому написі міститься інформація як про адресу реєстрації боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), так і про адресу місця проживання ( АДРЕСА_1 ).
Колегія суддів враховує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не встановлює відповідних обставин, адже не викликає особу, не спілкується з нею та не отримує від неї жодної інформації. Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що вищезазначена адреса піддавалась перевірці на предмет її достовірності.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що саме виконавчим документом у цій справі встановлено фактичне місце проживання боржника.
Згідно з копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 , її місце проживання з 05.11.2007 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 . Інформація про зміну позивачем місця проживання у паспорті громадянина України відсутня.
За встановлених обставин у цій справі, визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника ( АДРЕСА_3 ). Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закону України «Про виконавче провадження» пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Наведені вище обставини свідчать про протиправність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 24.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63709760, що є підставою для скасування такої постанови.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі № 160/3783/21 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак