07 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 280/1487/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби
на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (суддя Бойченко Ю.П.) у справі №280/1487/21/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Берті» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі №280/1487/21 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27.01.2021 №UA110230/2021/000018/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2021/00047. Судові витрати в сумі 5412 гривень 54 копійки присуджено на користь Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
До закінчення судових дебатів, у судовому засіданні 18.05.2021, представником позивача зазначено, що ним будуть подані докази на підтвердження вартості понесених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом строків, встановлених ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
11.06.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява представника Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» про ухвалення додаткового рішення у справі №280/1487/21, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 6 500,00 грн.
Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року стягнуто з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ПрАТ «Берті» витрати на правничу допомогу у розмірі 6500грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених заявником у зв'язку з наданням останньому правничої допомоги адвокатом, з огляду на надані позивачем докази, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально підтверджено сплату ним гонорару за договором про надання правової допомоги у сумі 6500,00 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Дніпровська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на
правничу допомогу. Митниця вважає, що розмір витрат на підготовку процесуальних документів та за участь у справі є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на їх підготовку та участь у судовому засіданні. Також, за позицією Митниці, витрати на правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Матеріали справи свідчать про те, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з Адвокатським об'єднанням «ДІАЛОГ» в особі керуючого партнера Швеця Д.І. Договір про надання правової допомоги від 16.06.2020 №1606/20, предметом якого є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. (п. 1.1. Договору).
11.01.2021 між тими самими сторонами укладено додаткову угоду №2 до вказаного договору, якою встановлено вартість послуг Адвокатського об'єднання.
На підтвердження фактичного понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, до матеріалів справи надано копії:
акту виконаних робіт про надання правової допомоги від 07.06.2021 №ОУ-000015 (складання позовної заяви - 2 500,00 грн.; складання відповіді на відзив - 1 000,00 грн., представництво у суді у трьох засіданнях - 3 000,00 грн.);
рахунку-фактури від 07.06.2021 №СФ-000016 на суму 6 500,00 грн.;
платіжного доручення від 08.06.2021 №15776 на суму 6 500,00 грн.;
оригіналу ордеру від 16.02.2021 серії АР №1020161, виданому адвокату Загорському Д.Д., який здійснює адвокатську діяльність в АО «ДІАЛОГ».
Отже, надані позивачем документи, як правильно зазначив суд першої інстанції, свідчать про те, що на стадії розгляду справи у суді першої інстанції позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у 6500грн.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника щодо не співмірності та нерозумності відшкодованих судом позивачу понесених витрат, з огляду на таке.
Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).
Вирішуючи подану позивачем заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції дослідив зміст наданих позивачем документів, які містять опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розмір визначеного гонорару.
Вказуючи на завищення тарифів (вартість наданих послуг), відповідач не вказує про те, які тарифи є справедливими, на його думку, та які зазвичай застосовуються при визначенні гонорару адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги визначено вартість послуг (гонорар адвоката) по кожному виду професійної правничої допомоги, як то: складання позовної заяви, складання інших процесуальних документів, складання відповіді на відзив, вартість представництва у одному судовому засіданні.
Отже, умови щодо встановленого договором розміру гонорару адвоката відповідають приписам ст. 30 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, а саме, встановлені у фіксованому розмірі, не залежать від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеними.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного договору про надання юридичних послуг, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Щодо аргументів відповідача про відсутність доказів фактично понесених позивачем витрат на правничу допомогу слід зазначити те, що такими доказами є як договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, квитанція про оплату наданих послуг.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року по справі №280/1487/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 07.10.2021
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк