07 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4258/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року (суддя Бондар М.В.) у справі №160/4258/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого територіального підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 17.11.2020 року №Ф-3905-51- 13-05/62 винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти з обліку у контролюючих органах ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 як фізичної особи-підприємця.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату недоїмки від 17.11.2020 року №Ф-3905-51- 13-05/62 винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області; зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ Державної податкової служби України скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 35 588 гривень 74 копійки, який утворився станом на 31.10.2020 року в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 ; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Також, рішенням суду присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого територіального підрозділу Державної податкової служби України судові витрати у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
09.06.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
представника позивача надійшло клопотання про відшкодування судових витрат на правову допомогу та поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат. В обґрунтування клопотання зазначено, що в позовній заяві заявлено клопотання про відшкодування усіх судових витрат та подано заяву, в якій позивач вказував, що докази понесених витрат будуть надані протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення суду. Рішення суду позивачем ще не отримано та про наявність рішення позивач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень, де текст рішення було оприлюднено лише 02.06.2021 року. За таких обставин, представник позивача вважав, що строк подання доказів понесених судових витрат пропущено з поважних причин, а тому просить суд поновити строк на подання доказів понесення судових витрат та стягнути судові витрати.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого територіального підрозділу Державної податкової служби України судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених заявником у зв'язку з наданням останньому правничої допомоги адвокатом, з огляду на надані позивачем докази, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально підтверджено сплату ним гонорару за договором про надання правової допомоги у сумі 3000,00 грн., але у зв'язку із частковим задоволенням позову суд дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1500,0грн.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідач вважає, що розмір витрат на підготовку процесуальних документів та за участь у справі є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на їх підготовку та участь у судовому засіданні. Також, за позицією відповідача, витрати на правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Матеріали справи свідчать про те, що інтереси ОСОБА_1 у справі №160/4258/21 представляло адвокатського бюро “Альони Забари” на підставі Договору про надання правової допомоги №178 від 17.03.2021 року.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору адвокат, у відповідності до ст. 59 Конституції України, ст. ст. 19, 20 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, надає Клієнту правову допомогу (далі - Послуги), а Клієнт сплачує та приймає такі Послуги в порядку і у строки передбачені Договором.
Згідно з Додатковою угодою №1 до Договору про надання правової допомоги №178 від 17.03.2021 року сторони домовились про наступне:
1. У відповідності до п. 1.2. Договору Сторони погодили, що Клієнт доручає, а Бюро бере на себе зобов'язання, яке надалі іменується Доручення:
(1)підготувати та подати позовну заяву до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату недоїмки від 17.11.2020р. №0-3905-51-13- 05/62 та зобов'язання вчинити дії; скласти всі необхідні процесуальні документи по суті, передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
(2) приймати участь в усіх судових засіданнях, призначених судом, брати участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
2. Розмір гонорару Адвоката залежить від кількості витрачених годин та встановлюється в наступному розмірі:
- Розмір адвокатського гонорару за надання усної консультації без вивчення документів становить: 500 грн.
- Розмір адвокатського гонорару за годину роботи адвоката по складанню процесуальних документів становить: 800 грн.
- Розмір адвокатського гонорару за годину роботи адвоката по підготовці копій документів до позовної заяви для суду та відповідної кількості сторін становить: 600 грн.
- Розмір адвокатського гонорару за участь в одному судовому засідання складає: 1500 грн.
- Розмір адвокатського гонорару за годину роботи адвоката по складанню та направленню адвокатських запитів становить: 650 грн.
3. Строк виконання Доручення складає - до винесення рішення в суді першої інстанції.
У (акті) звіті про надання послуг з правової допомоги від 26.05.2021 року до Договору про надання правової допомоги №178 від 17.03.2021 року наведено перелік послуг, що надані адвокатським бюро “Альони Забари”:
- підготовка позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (кількість витрачено часу - 3 години);
- підготовка документів для суду та відповідної кількості сторін (кількість витрачено часу - 1 година).
Загальна вартість послуг складає 3 000,00 грн.
Позивачем здійснена оплата адвокатському бюро “Альони Забари” на підставі Договору про надання правової допомоги №178 від 17.03.2021 року, що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.2152539115.1 від 07.06.2021 року у розмірі 3 000,00 грн.
Отже, надані позивачем документи, як правильно зазначив суд першої інстанції, свідчать про те, що на стадії розгляду справи у суді першої інстанції позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у 3000грн.
В той же час, у зв'язку із частковим задоволенням позову суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1500,0грн.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника щодо не співмірності та нерозумності відшкодованих судом позивачу понесених витрат, з огляду на таке.
Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).
Вирішуючи подану позивачем заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції дослідив зміст наданих позивачем документів, які містять опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розмір визначеного гонорару, а також врахував те, що заявлений позивачем позов було задоволено частково.
Вказуючи на завищення тарифів (вартість наданих послуг), відповідач не вказує про те, які тарифи є справедливими, на його думку, та які зазвичай застосовуються при визначенні гонорару адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного договору про надання юридичних послуг, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Щодо аргументів відповідача про відсутність доказів фактично понесених позивачем витрат на правничу допомогу слід зазначити те, що такими доказами є як договір про надання правової допомоги, акт (звіт) про надання послуг з правової допомоги, квитанція про оплату наданих послуг.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі №160/4258/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 07.10.2021
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк