29 вересня 2021 р.Справа № 480/687/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2021, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми по справі № 480/687/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Управлінням Служби безпеки України в Сумській області від 19.08.2020 №68/К-212/199/1 та зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі наданої Управлінням Служби Безпеки України в Сумській області довідки від 19.08.2020 №68/К-212/199/1 про розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.
23.06.2021 позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №480/687/21 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №480/687/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року у справі № 440/2298/20 та прийняти нове рішення про задоволення заяви про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду від 22.03.2021 у цій справі відповідачем не було виконано у повному обсязі без поважних причин та протягом тривалого часу більше 3 місяців, що є підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Також позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково визначив звернення позивача до органу виконавчої служби як обов'язкову передумову для встановлення судового контролю.
Колегія суддів, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для покладення обов'язку на ГУ ПФУ у Сумській області подати звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у цій справі. Крім того, суд наголосив, що позивач не позбавлений можливості примусового виконання судового рішення, що в таких категоріях справ покладене на органи державної виконавчої служби. При цьому, судом першої інстанції було враховано, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач скористався своїм правом на примусове виконання судового рішення.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що згідно змісту листа ГУ ПФУ у Сумській області від 17.05.2021 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду 22.03.2021 у справі № 480/687/21, яке набрало законної сили, позивачу проведено перерахунок пенсії та пенсія у перерахованому розмірі ставить 9091,28 грн., такий розмір позивачу було виплачено у травні 2021 року. При цьому відповідачем вказано, що сума перерахованих коштів за період з 01.04.2019 по 30.04.2021 у розмірі 74776,52 грн. нараховано до виплати, сума заборгованості буде виплачена у разі надходження коштів до головного управління (а.с. 34). Докази здійснення позивачу виплати заборгованості у розмірі 74776,52 грн. в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду 22.03.2021 у справі № 480/687/21 у повному обсязі.
При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було з'ясовано чи вчинялися ГУ ПФУ у Сумській області дії щодо здійснення виплати заборгованості нарахованої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду 22.03.2021 у справі № 480/687/21 та які саме дії вчинялися.
Посилання відповідача на здійснення виплати суми заборгованості на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду 22.03.2021 у разі надходження коштів до головного управління, не доводить вчинення відповідачем конкретних дій на виконання вищевказаного судового рішення.
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Враховуючи, що судом першої інстанції не з'ясовано обставин щодо фактичного виконання рішення суду, та, відповідно, наявності чи відсутності підстав для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про передчасність відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.382 КАС України.
При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо обов'язкової передумову для встановлення судового контролю звернення позивача до органу виконавчої служби, оскільки чинним законодавством такого обов'язку у позивача не передбачено.
В силу ч. 1 ст. 382 КАС України зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення повноважний лише суд, який ухвалив це судове рішення.
Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №480/687/21.
Відповідно до ст. 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №480/687/21 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, поданої в порядку ст. 382 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 по справі №480/687/21 скасувати.
Адміністративну справу №480/687/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 08.10.2021 року