Єдиний унікальний номер справи 752/13915/20
Провадження №22-ц/824/11147/2021
30 вересня 2021 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київгаз» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до АТ «Київгаз» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 . 18.09.2017 року між ним, дочірнім підприємством «Київгазенерджи» і публічним акціонерним товариством «Київгаз» було укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання №Т-7180920915. 24.11.2017 року позивач звернувся до АТ «Київгаз» з заявою про встановлення у його квартирі індивідуального газового лічильника, який потрібен для здійснення оплати за використання газу для приготування їжі. Відповідачем у відповідь на зазначену заяву надано відповідь, що встановлення газових лічильників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України. З метою прискорення виконання Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» у будинках, в яких встановлені тільки газові плити, відповідач встановлює будинкові вузли обліку газу згідно інвестиційної програми, яка затверджена Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Посилаючись на ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», вказуючи, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, до 1 січня 2021 року, позивач просив суд визнати відмову відповідача у встановленні газового лічильника протиправною та зобов'язати відповідача встановити у його квартирі індивідуальний лічильник природного газу.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
27.07.2021 року до Київського апеляційного суду відповідач направив відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
18.09.2017 року між позивачем, а також Дочірнім підприємством «Київгазенерджи» і Публічним акціонерним товариством «Київгаз» було укладено Договір про надання населенню послуг з газопостачання №Т-7180920915.
На виконання Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київгаз» на 2016-2025 рр.» було встановлено та введено в експлуатацію 28.01.2016 р. загально будинковий лічильник природного газу за адресою: АДРЕСА_2 .
24.11.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення індивідуального лічильника газу.
Відповідно до Листа №3562/14 від 30.11.2017 року відповідач зазначив про виконання встановлення газових лічильників у квартирах населення у відповідності до чинного законодавства, окремо зазначивши, що безкоштовне встановлення газових лічильників у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, передбачено до 1 січня 2018 року.
Аналогічні за змістом відповіді надавались позивачу 02.12.2019 р. № 1080/38-03, 28.01.2020 р. за 215/14, 26.02.2020 р. за № 457/14.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того що, позивачем не було надано суду доказів на порушення його права з боку відповідача. На час звернення позивача до суду граничний строк виконання суб'єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу, свого зобов'язання забезпечити встановлення лічильнику газу не настав, в подальшому такий строк був ще продовжений відповідно до спеціального закону, що регулює даний вид правовідносин. За таких умов порушення встановленого законом зобов'язання на даний час відсутнє.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку встановлюється Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до п.3 ч.1 статті 1 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму газу, що проходить через нього.
Згідно з п.4 ч.1 статті 1 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», споживачі природного газу - фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 6 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції на момент подання позову, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.
Під час розгляду справи судом було встановлено наявність обов'язку відповідача встановити позивачу лічильник газу. Даний обов'язок передбачений Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу щодо перегляду термінів встановлення споживачам лічильників природного газу» №1338-ІХ від 05.03.2021 року були внесені зміни в абз.4 пп. А п.1, ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», якими суб'єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, продовжили граничний строк для встановлення лічильників газу для населення, яке проживає у квартирах та використовує газ тільки для приготування їжі, до 1 січня 2023 року.
Таким чином, з огляду на вищевказане, граничний строк виконання суб'єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу, свого зобов'язання забезпечити встановлення лічильників газу не настав. За таких умов суд позбавлений можливості визнати прострочення зобов'язання і на підставі цього встановити протиправність поведінки відповідача.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянтом не було належним чином доведено свої апеляційній вимоги, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько