Унікальний номер справи: 758/3205/20 Постанова винесена суддею Зубець Ю.Г.
Провадження № 33/824/3327/2021
Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
29 вересня 2021 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Худик М.П., за участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Гученка П.Ф.
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої Бойка Д.О.
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 рокустосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого менеджером ТОВ «Ван Плюс»,
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Як зазначено в постанові судді, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 144462 від 27 лютого 2020 року, ОСОБА_1 16 лютого 2020 року о 20 годині 00 хвилин по АДРЕСА_1 , вчинив сварку із дружиною, ОСОБА_3 , під час якої висловлювався нецензурною лайкою, кидався в бійку, чим вчинив психологічне насильство в сім'ї.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, а також на неповне з'ясування фактичних обставин у справі, просить скасувати постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року та визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і провадження у справі закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
На переконання апелянта, поза увагою суду залишилися обставини, які мають значення для правильного вирішення справи щодо домашнього насильства.
Як вбачається з апеляційної скарги, визнаючи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції протиправно послався на: імовірні маніпуляції з боку працівників Подільського УП ГУНП у м. Києві; відсутність в позові ОСОБА_2 про розірвання шлюбу будь-якої згадки про домашнє насильство; відсутність спричиненої ОСОБА_2 моральної шкоди/шкоди психологічному здоров'ю; відсутність в матеріалах справи даних про обстеження ОСОБА_2 лікарем-психіатром.
Дані обставини, на думку ОСОБА_2 , не відповідають дійсності з огляду на те, що матеріали цивільної справи № 758/2429/20 містять безліч доказів домашнього насильства з боку ОСОБА_1 та спричиненої моральної шкоди/шкоди психологічному здоров'ю. Зокрема, як зазначає апелянт, вказані докази містяться у зазначеному позові про розірвання шлюбу, письмових поясненнях ОСОБА_2 , довідках з Центру у справах сім'ї та жінок.
Крім того, згідно доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції навмисно «втратив» довідку від 01.06.2020 р. Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району м. Києва, яка була подана ОСОБА_2 у судовому засіданні 14.09.2020 року, так як її зміст, на думку апелянта, суперечить змісту постанови місцевого суду.
Також, як вбачається з апеляційної скарги, суд першої інстанції жодним чином не з'ясував та не обґрунтував причини, за якими ОСОБА_2 раптово покинула місце свого постійного проживання і реєстрації, а саме однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана у шлюбі разом з ОСОБА_1 ; 18.01.2020 зверталась до Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району м. Києва, а потім проходила реабілітацію в цьому ж Центрі та відвідувала юрисконсульта і практичного психолога - 13 консультацій; 31.01.2020 р. зверталась до відділення поліції № 1 Подільського УП ГУНП у м. Києві та надавала письмові пояснення щодо домашнього насильства з боку ОСОБА_1 ; зверталась і отримала притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства, де проживала разом з дитиною з 28.01.2020 р. до 13.02.2020 р.
Одночасно ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на ті обставини, що розгляд справи було проведено за відсутності потерпілої та її представника, постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року на адресу її фактичного проживання у батьків у Херсонську область не надсилалась та отримала постанову лише 09 червня 2021 року. В зв'язку з цим, а також оголошеним карантином, наявністю на утриманні малолітньої дитини, а також зміною постійного місця проживання, просить визнати причини пропуску строку поважними.
Заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника Бойка Д.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з тих підстав, що у ній зазначені, ОСОБА_1 та його захисника Гученка П.Ф., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню, проте апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що спростовували би наведені апелянтом підстави.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно оскаржуваної постанови провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 173-2 КУпАП - закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. 245,252,280,283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Свій висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд обґрунтовував тим, що до матеріалів справи не долученого жодного доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї дружини, вимоги ст. 256 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення виконані не були.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим.
Європейським судом з прав людини (в подальшому ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення.
Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання.
У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі.
Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства.
У зв'язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Відповідно до приписів ст. 256 КУпАП, в протоколі, про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються місце, час вчинення та суть правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі.
Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Так, у відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», частина перша ст. 173-2 КУпАП викладена у наступній редакції: «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису».
Під психологічним насильством у сім'ї розуміється насильство, пов'язане із дією одного члена сім'ї на психіку іншого шляхом словесних образ, погроз, переслідування, яким умисно спричиняється емоційна невпевненість та нездатність себе захистити, чим завдається або може бути завдана шкода психічному здоров'ю цього члена сім'ї.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
В протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено настання конкретних наслідків вчинення адміністративного правопорушення, хоча, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлення і відображення у протоколі наслідків, які утворюють об'єктивну сторону змісту правопорушення, є обов'язковим.
Крім того, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вчинив психологічне насильство в сім'ї відносно дружини ОСОБА_3 16 лютого 2020 року о 20 год. 00 хв., проте, як вказувала сама ОСОБА_2 , 16 лютого 2020 року між нею та ОСОБА_1 не було жодного конфлікту.
Таким чином, в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 рокувідносно ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.П. Худик