вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6008/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.
та представників:
від позивача: Кіншов Д.С. - адвокат;
від відповідача: Бірюков С.В. - адвокат
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали 2019", м.Харків
до Приватного підприємства "Металтрейдінг", м. Дніпро
про стягнення 1 879 042,86 грн.< Текст >
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали 2019" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Металтрейдінг" про стягнення 1 879 042, 86 грн, з яких: 1 800 000,00 грн - основний борг, 17194,52 грн - 3% річних, 61 848,34 грн - інфляційні втрати.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 28 185,64 грн позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем помилково перераховано відповідачу грошові кошти у загальній сумі 1 800 000,00 грн, з яких: 800000,00 грн за платіжним дорученням № 213 (#650674149021) від 29.01.2021 та 1000000,00 грн за платіжним дорученням № 220 (#653199857621) від 03.02.2021 (далі - спірні платіжні доручення).
Правовою підставою позову позивач зазначає, серед іншого, статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Ухвалою суду від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.07.2021 з наступним відкладенням підготовчого засідання до 31.08.2021 у межах підготовчого провадження, продовженого до 29.09.2021.
Ухвалою суду від 31.08.2021 підготовче провадження було закрито; судовий розгляд по суті призначено на 21.09.2021, за результатом якого протокольною ухвалою оголошувалася перерва до 28.09.2021.
Під час підготовчого провадження, а саме у підготовчому засіданні 27.07.2021, представник відповідача повідомив суд про підготовлений ним відзив на позов з документальним обґрунтуванням заперечень, продемонстрував їх суду, однак просив відкласти підготовче засідання та надати можливість належним чином оформити подання відзиву на позов, оскільки наданий суду для огляду відзив містить неякісні копії документів, до того ж надісланий позивачу не на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначена обставина знайшла своє відображення в ухвалі суду від 27.07.2021 (а.с. 41).
У чергове підготовче засідання 31.08.2021 представник відповідача не з'явився, відзиву на позов не подав. Натомість відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративної справи № 160/6610/21 за позовом Приватного підприємства "Металтрейдінг" до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 55 - 57).
Ухвалою суду від 31.08.2021 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено (а.с. 74-75).
У судовому засіданні 21.09.2021 представник позивача надав пояснення, аналогічні за змістом позову та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на тривалі господарські взаємовідносини сторін та перерахування позивачем спірних грошових коштів у межах договірних відносин, на підтвердження чого просив суд відкласти судове засідання для надання можливості надати відповідні докази.
За результатом обговорення усного клопотання представника відповідача, проти чого представник позивача заперечував, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні з огляду на недотримання нормативних приписів статей 80, 165 Господарського процесуального кодексу України щодо строків та порядку подання доказів, а також у зв'язку з відсутністю обґрунтувань неможливості своєчасного подання доказів з об'єктивних, поважних причин. Водночас у судовому засіданні після з'ясування обставин у справі та перевірки доказів протокольною ухвалою від 21.09.2021 була оголошена перерва до 28.09.2021.
У судовому засіданні 28.09.2021, під час вирішення питання щодо можливості закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, представник відповідача заявив про наявність у нього документів на підтвердження існування між сторонами тривалих господарських правовідносин щодо поставки продукції, у зв'язку з чим надав суду для огляду: платіжні доручення (не засвідчені належним чином) про перерахування позивачем грошових коштів у рахунок придбання продукції; односторонній акт звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі (без підпису з боку позивача та без інформації щодо перерахування спірних коштів за спірними платіжними дорученнями); видаткову накладну на загальну суму більше ніж 1800000,00 грн без посилань на поставку продукції в межах спірних платіжних доручень). При цьому представник відповідача, всупереч ухвалі суду від 29.06.2021 в частині необхідності подання заяв та клопотань виключно в письмовій формі, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості надати суду отримані від позивача інші докази існування між сторонами договірних відносин, що стосуються заявленої до стягнення спірної суми.
Під час обговорення заявленого клопотання представник позивача наполягав на помилковості перерахування спірних грошових коштів, відсутності договірних підстав та можливих доказів, які б спростовували зазначену обставину, а також на відсутності правових підстав для задоволення зазначеного клопотання, враховуючи етап судового провадження у справі.
Протокольною ухвалою від 28.09.2021 у задоволенні клопотання судом відмовлено.
При цьому суд керувався частинами третьою - п'ятою статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не надав; з письмовим повідомленням про неможливість подання певних доказів, незважаючи на вжиття всіх залежних від нього заходів, спрямованих на отримання цих доказів, до суду не звертався.
Частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Крім того, відповідно до частин дев'ятої, десятої 80 цього Кодексу копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Відповідачем не дотримано встановлених законом порядку та строку подання доказів, а також не обгрунтована у клопотанні неможливість їх своєчасного подання з причин, що не залежали від нього.
За частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням процесуальних дій несе сторона.
Також кожна сторона у справі повинна неухильно дотримуватися передбачених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України засад (принципів) господарського судочинства, одним з яких є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
За наслідком судового засідання 28.09.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Платіжними дорученнями № 213 (#650674149021) від 29.01.2021 на суму 800000,00 грн та № 220 від 03.02.2021 (#653199857621) на суму 1000000,00 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали 2019" (далі - позивач) перерахувало на рахунок Приватного підприємства "Металтрейдінг" (далі - відповідач) грошові кошти в загальній сумі 1800000,00 грн (а.с. 9-10)
Призначенням платежу в платіжному дорученні № 213 (#650674149021) від 29.01.2021 на суму 800000,00 грн указано: "Плата за металопрокат зг. рахунку-фактури № 87 від 28.01.2021", а в платіжному дорученні № 220 від 03.02.2021 (#653199857621) на суму 1000000,00 грн - "Плата за металопрокат зг. рахунку-фактури № 110 від 03.02.2021".
Позивач зазначає, що перераховані ним відповідачу кошти не були подарунком чи фінансовою допомогою; між сторонами не укладалися договори позики та відсутні інші зобов'язання, відповідно до умов яких можливо було здійснити таку оплату. За твердженням позивача призначення платежів у платіжних документах були вказані помилково.
З огляду на наведені обставини позивач 08.05.2021 надіслав на адреси відповідача і власника/керівника Приватного підприємства "Металтрейдінг" вимогу про повернення у семиденний термін з дня її отримання грошових коштів у загальній сумі 1800000,00 грн, що були помилково перераховані на рахунок Приватного підприємства "Металтрейдінг" (а.с. 11 - 15).
За інформацією з офіційного веб-сайту оператора поштового зв'язку щодо трекінгу направлених позивачем поштових відправлень, вимога про повернення коштів одержана адресатами 19.05.2021, але кошти відповідачем повернуті не були, що і є причиною спору (а.с. 16, 17).
Предметом доказування у справі є обставини щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, перерахованих на його рахунок позивачем згідно з платіжними дорученнями № 213 (#650674149021) від 29.01.2021 на суму 800000,00 грн та № 220 від 03.02.2021 (#653199857621) на суму 1000000,00 грн.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок iншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц (провадження № 61-15428св19).
У частині четвертій статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи посилання позивача на помилковість перерахування грошових коштів відповідачу за відсутності достатніх для цього підстав, суд враховує також й таке.
Згідно з частиною третьою статті 1088 ЦК України безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
У статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів (далі - переказ) є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі; отримувачем є особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі; неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
За змістом пункту 33.2 статті 33 цього Закону платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 37789/76 (з подальшими змінами, далі - Інструкція), відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Як убачається з матеріалів справи, відповідач з моменту зарахування на його рахунок за спірними платіжними дорученнями грошових коштів у загальній сумі 1800000,00 грн, набув та зберіг у себе за рахунок позивача ці кошти. Помилковість та відсутність достатньої правової підстави перерахування позивачем цих коштів відповідачем не спростована: договору, рахунків, видаткових накладних, інших первинних документів на підтвердження існування договірних (зобов'язальних) відносин між сторонами щодо спірних грошових коштів відповідач суду не надав, хоча з огляду на свої процесуальні права та обов'язки таку можливість мав.
За приписом частини другої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1213 ЦК України встановлено обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не встановлює строків виконання зобов'язання з повернення коштів помилкового переказу, який відбувся з вини платника.
Тож з урахуванням положень частини другої статті 530 ЦК України відповідач повинен був повернути позивачу безпідставно набуті кошти в сумі 1800000,00 грн у семиденний строк від дня отримання ним вимоги позивача, тобто не пізніше 26.05.2021.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 1800000,00 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині основного боргу є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення безпідставно набутих коштів у сумі 1800000,00 грн стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат у сумі 61848,34 грн за період з лютого по квітень 2021 року та 3% річних у загальній сумі 17194,52 грн, з яких: 7824,66 грн із заборгованості в сумі 800000,00 грн за період з 29.01.2021 по 27.05.2021; 9369,86 грн із заборгованості в сумі 1000000,00 грн за період з 03.02.2021 по 27.05.2021.
За змістом статей 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, що визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини другої статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц за наслідками неоднакового застосування норми права у подібних правовідносинах.
Оскільки відповідачем не виконано його грошове зобов'язання перед позивачем з повернення безпідставно набутих коштів у загальній сумі 1800000,00 грн, у позивача виникло право на нарахування відповідачу інфляційних втрат, 3% річних та відповідно право вимоги їх сплати.
Перевіркою наведених у позові розрахунків інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що періоди їх нарахування визначені позивачем неправильно з огляду на фактичну дату виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем - 27.05.2021.
Визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат передує даті виникнення у відповідача грошового зобов'язання з повернення безпідставно набутих коштів позивачу, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
У межах визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 147,95 грн за 1 день прострочки - 27.05.2021 із заборгованості в загальній сумі 1800000,00 грн.
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення на його користь із відповідача 1800147,95 грн, з яких: 1800000,00 грн - основний борг, 147,95 грн - 3% річних.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача в розмірі 27002,22 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (1800147,95 х 28185,64/1879042,86 = 27002,22).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали 2019" до Приватного підприємства "Металтрейдінг" про стягнення 1 879 042,86 грн, з яких: 1800000,00 грн - основний борг, 17 194,52 грн - 3% річних, 61 848,34 грн - інфляційні втрати, - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Металтрейдінг" (49000, м. Дніпро, вул. Байкальська, буд. 9/12, ідентифікаційний код 42580915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали 2019" (61093, м. Харків, вул. Іллінська, буд. 68, ідентифікаційний код 42819485) безпідставно набуті кошти у сумі 1 800 000,00 грн, 3% річних у сумі 147,95 грн, судовий збір у сумі 27 002,22 грн.
У решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 08.10.2021.
Суддя І.І. Колісник