вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"28" вересня 2021 р. Cправа № 902/661/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" (вул. Рибальська, буд. 22, м. Київ, 01011; м. Київ - 53, а/с №27, 04053)
до: Селянсько (фермерського) господарства "Оберіг" (вул. Миру, 20, с. Юрівка, Козятинський район, Вінницька область, 22112)
про стягнення 924209,14 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Царук Б. Ю.
за участю представників:
позивача: Машкіна В.М.
відповідача: не з'явився
23.06.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Селянсько (фермерського) господарства "Оберіг" про стягнення 924 209,14 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/661/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 29.06.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/661/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.08.2021 р.
Ухвалою суду від 09.08.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/661/21 на 30 днів. Слухання справі призначено на 08.09.2021 р. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 08.09.2021 р.
На визначену дату судом 08.09.2021 р. в судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання у справі повідомлялися ухвалою суду від 09.08.2021 р.
Ухвалою суду від 08.09.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/661/21 для судового розгляду по суті на 28.09.2021 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 08.09.2021 р.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь свого представника у судовому засіданні.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.
В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначається, що 15.02.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» (надалі у тексті - Постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Оберіг» (надалі у тексті - Покупець) укладено Договір поставки сільськогосподарської техніки № VAITUA-150219 (надалі у тексті - Договір).
Позивач зазначає, що на виконання вимог укладеного договору позивач поставив Товар - трактор Deutz-Fahr Agrofarm 115 G DT E2 (серійний номер D14P154WVT10516) вартістю 1 139 855, 30 грн (37 000,00 євро) відповідачу, що підтверджується Актом приймання-передачі товару за договором поставки № VAI 1 U 150219 від 06.03.2019 р. та ТТН № 365 від 06.03.2019 р.
13.03.2019 р. здійснена гарантійна заміна товару відповідно до Акту приймання - передачі товару (гарантійної заміни) за договором поставки № VAITUA-150219 від 013.03.2019 р. та ТТН № 374 від 13.03.2019 р. та поставлений раніше товар замінено на товар - трактор Deutz-Fahr Agrofarm 115 G DT E2 (серійний номер D14P154WVT10517 вартістю 1 139 855 грн 30 коп. (37 000,00 євро).
Натомість відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 25 048,27 євро, що і стало підставою звернення позивача з позовом.
Із наявних доказів судом у справі судом встановлено, що 15.02.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» (надалі у тексті - Постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Оберіг» (надалі у тексті - Покупець) укладено Договір поставки сільськогосподарської техніки № VAITUA-150219 (надалі у тексті - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність сільськогосподарську техніку (надалі - «Товар»), Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його ціну у розмірі передбаченому цим Договором.
Відповідно до п.1.2 найменування товару, його кількість, асортимент, ціна, строки оплати та строки поставки встановлені у додатку № 1 (надалі - Спеціфікація), який є невід'ємною частиною цього Договору.
Ціна Договору встановлюється у Специфікації. Ціною Договору є загальна вартість Товару, що підлягає поставці відповідно До цього Договору. Сторони мають визначити ціну Товару у гривні та її еквівалент в іноземній валюті у Специфікації ( п. 2.1. договору).
Умовами договору було погоджено, що протягом дії цього Договору зобов" язання Покупця з оплати Товару виникають та мають бути виконані в національній валюті України - гривні. Базова Ціна Товару складає гривневий еквівалент вартості Товару в іноземній валюті, що встановлено в Специфікації до цього Договору, що є його невід'ємною частиною; і такий еквівалент гривні має визначатись на основі міжбанківського курсу продажу іноземної валюти, опублікованого на сайті http://minfin.com.ua/ у розділі «Міжбанк» (надалі - Міжбанківська ставка), що діяв на 17:00 годину (GMT+2) дня, що передував дню підписання Специфікації до Договору. Загальна вартість, що підлягає сплаті за Товар у гривні має бути еквівалентна сумі кожного платежу, що підлягає сплаті за Товар в іноземній валюті, як зазначено в Специфікації до Договору, помноженої на Міжбанківську ставку, що діяла на 17.00 годину (GMT + 2) дня, що передував дню фактичної оплати за Товар Покупцем (п. 2.2. договору).
Сума чергового платежу, що підлягає сплаті за Товар у гривні має бути еквівалентна сумі, що підлягає сплаті за Товар в іноземній валюті, як зазначено в Специфікації до Договору, помноженої на Міжбанківську ставку, що діяла на 17.00 годину (GMT + 2) дня, що передує дню фактичної оплати за Товар Покупцем.
Оплата решти вартості Товару повинна бути здійснена у розмірі та відповідно до графіку оплати, зазначеному у Специфікації (п.п. 2.3.2.,2.3.3. договору).
У випадку порушення Покупцем графіку оплати, зазначеному у Специфікації та застосування Постачальником пені та/або штрафів у зв'язку з цим, черговість зарахування грошових коштів Покупця у рахунок існуючих зобов'язань визначається ст.534 ЦКУ (п. 2.3.4. договору).
Умови поставки Товару визначаються згідно з умовами Incoterms 2010. Особливий вид Incoterms 2010, умови поставки стосовно Товару визначаються у розділі «Місце поставки», що міститься у Специфікації до цього Договору. Якщо умови поставки згідно з розділом «Місце поставки» передбачають поставку Товару Постачальником на адресу, що буде зазначена Покупцем, вартість Товару включатиме також вартість поставки.
Пунктом 4.1.1 датою переходу права власності Покупцю вважається дата підписання Акту прийому-передачі товару у місці поставки, зазначеного у специфікації до цього договору.
Пунктом 4.2 Договору зазначено, що факт передання товару Покупцю підтверджується Актом прийому-передачі товару та ТТН.
Зобов'язання Постачальника поставити Товар виникає з моменту фактичного зарахування попередньої оплати від Покупця на рахунок Постачальника, у повному обсязі та в межах строків, що зазначаються у цьому Договорі. Договір набирає законної сили з моменту його підписання Сторонами та діятиме до його повного виконання (п.п. 5.1., 5.2. договору).
Пунктом 8.2. договору встановлено - Постачальник зобов'язаний забезпечити гарантійне обслуговування поставленого Товару на умовах наведених в Додатку № 2 який є невід'ємною частиною цього Договору і післягарантійне обслуговування поставленого Товару шляхом укладення окремого договору про обслуговування.
Додатком № 2 до основного договору між сторонами було погоджено Постачальник дає Гарантію на ремонт певного виду дефектів Товару протягом 1 року або 1500 м/г наробітку (що наступить раніше) з дати підписання Акту прийому-передачі Товару (далі - Гарантійний строк).
Гарантія поширюється на весь період Гарантійного строку за умови, що Покупець зобов'язується неухильно дотримуватись норм й правил експлуатації, технічного обслуговування й ремонту Товару, описані в посібнику з експлуатації Товар, який передається Покупцю одночасно з Актом прийому-передачі Товару.
Гарантійний випадок визначається повноважними представниками Сторін, про що складається Акт про настання гарантійного випадку й дефектна відомість.
Додатковою угодою № 1 до основного договору загальна вартість еквівалента в іноземній валюті, що зараховується в оплату штрафних санкцій складає суму кожного платежу, здійсненого в оплату штрафних санкцій в гривні, поділеного на Міжбанківську ставку, що діяла на 17.00 годину (GMT + 2) дня, що передував дню
такої фактичної оплати. Сторони досягли згоди внести зміни до пунктів С.З та С.4 'Трафік оплати” Додатку №1 до Договору, а саме встановити строк здійснення чергового платежу, передбаченого п. С.3 тап.С.4 до 15.09.2020 р.
Між сторонами було обопільно підписано специфікацію, якою обумовлено поставку Товар - трактор Deutz-Fahr Agrofarm 115 G DT E2 (серійний номер D14P154WVT10516) вартістю 1 139 855, 30 грн (37 000,00 євро) та погоджено графік оплати: 25 % - попередня оплата, строк оплати 18.02.2019 р. загальна вартість включаючи ПДВ, євро 9 250, 00 Євро; 10 % - попередня оплата, строк оплати 15.08.2019 р. загальна вартість включаючи ПДВ, євро 3 700, 00 Євро; 15 % - попередня оплата, строк оплати 15.10.2019 р. загальна вартість включаючи ПДВ, євро 5 550, 00 Євро; 20 % - попередня оплата, строк оплати 05.02.2020 р. загальна вартість включаючи ПДВ, євро 7 400, 00 Євро; 15 % - попередня оплата, строк оплати 15.08.2020 р. загальна вартість включаючи ПДВ, євро 5 550, 00 Євро; 15 % - попередня оплата, строк оплати 15.10.2020 р. загальна вартість включаючи ПДВ, євро 5 550, 00 Євро.
Як слідує з матеріалів справи позивач на виконання умов договору поставив Товар - трактор Deutz-Fahr Agrofarm 115 G DT E2 (серійний номер D14P154WVT10516) вартістю 1 139 855, 30 грн (37 000,00 євро) відповідачу, що підтверджується Актом приймання-передачі товару за договором поставки № VAI 1 U 150219 від 06.03.2019 р. та ТТН № 365 від 06.03.2019 р.
13.03.2019 р. здійснена гарантійна заміна товару відповідно до Акту приймання- передачі товару (гарантійної заміни) за договором поставки № VAITUA-150219 від 013.03.2019 р. та ТТН № 374 від 13.03.2019 р. та поставлений раніше товар замінено на товар - трактор Deutz-Fahr Agrofarm 115 G DT E2 (серійний номер D14P154WVT10517 вартістю 1 139 855 грн 30 коп. (37 000,00 євро).
Як слідує з матеріалів справи, відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 30.09.2020 р. становила 600 681,24 грн, що еквівалентно 19 498,27 євро, та яка після настання терміну оплати відповідно до графіку оплати у Специфікації, а саме з 15.10.2020 р. збільшена на 5 550, 00 євро, що в сумі становить 25 048,27 євро.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 30.09.2020 р/ підтверджується наявна заборгованість.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту укладення сторонами договору поставки від 15.02.2019 р. між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.
Так, як встановлено судом станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за невиконання договору поставки сільськогосподарської техніки № VAITUA-150219 становить 25 048,27 евро, що станом згідно курсу валют станом на 07.06.2021 становить 828 183,48 грн.
Водночас заборгованість відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2020 р.
Двадцять першого грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказу господарської операції. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Таким чином, із наведеного, зважаючи, що акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2020 р. підписано уповноваженими особами та скріплений печатками останніх, враховуючи, що вказаний акт містить посилання на договір, суд дійшов висновку, що акт звірки від 30.09.2020 р., як юридичний документ, свідчить про визнання відповідачем боргу.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 828 183,48 грн правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 789,98 грн 3 % річних; 54 438,06 грн пені та 24 797,62 грн штрафу.
Згідно ч.1 cт.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідност.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Згідно зі ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.7.3. договору покупець несе відповідальність за необґрунтовану затримку оплати товару, шляхом сплати пені, що дорівнює розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у відповідний момент часу, стосовно суми простроченої заборгованості, за кожен день затримки.
Пунктом 7.4 договору було погоджено, що Покупець сплачує штраф в розмірі 10 % ціни договору у випадку розірвання договору за ініціативою Постачальника у випадку будь якої затримки оплати понад 30 календарних днів.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що позивачем вірно обраховано 3% річних, пеню та штраф, як наслідок позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору згідно ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 1315, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Селянсько (фермерського) господарства "Оберіг" (вул. Миру, 20, с. Юрівка, Козятинський район, Вінницька область, 22112, код ЄДРПОУ 30808155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" (вул. Рибальська, буд. 22, м. Київ, 01011; м. Київ - 53, а/с №27, 04053, ІКЮО 32708773) 828 183,48 грн боргу, 3 % річних в сумі 16 789,98 грн, пеня в сумі 54 438,06 грн, штраф в розмірі 24 797,62 грн, 13 863,14 грн витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 08 жовтня 2021 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - позивачу (вул. Рибальська, буд. 22, м. Київ, 01011; м. Київ - 53, а/с №27, 04053)
4 - відповідачу (вул. Миру, 20, с. Юрівка, Козятинський район, Вінницька область, 22112)