Справа № 621/47/21
Провадження № 2/621/400/21
Іменем України
29 вересня 2021 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючий - суддя Вельможна І.В.,
секретар судового засідання - Лацько А.В.,
представник позивача ТОВ «Зміїв-Агро» - Удовицький Є.М.,
представник відповідача Міністерства юстиції України - Голуб В.В.,
представник відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський Альянс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зміїв-Агро» до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський Альянс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання незаконним і скасування наказу,
12.01.2021 ТОВ «Зміїв-Агро» звернувся до суду з позовом до відповідачів - Міністерства юстиції України, ТОВ «Слобожанський Альянс» з позовною заявою про визнання незаконним і скасування наказу, в якій просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2020 №3693/5 «Про задоволення скарги»;
- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити реєстраційні дії, які скасовані наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2020 №3693/5 «Про задоволення скарги.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на незаконність оспорюваного наказу, порушення процедури його розгляду та невідповідність прийнятих у ньому рішень положенням чинного законодавства.
Так, позивач стверджує, що оспорюваний наказ №3693/5 прийнятий без урахування права особи на участь у процессі прийняття рішення. Так, в порушення абз. 1 п. 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, представника ТОВ «Зміїв-Агро» не було запрошено для розгляду скарги та не повідомлено про такий розгляд належним чином, відповідно до Порядку, чим позбавлено ТОВ «Зміїв-Агро» можливості належним чином підготуватися до засідання Комісії та надати відповідні письмові пояснення.
Безпідставність висновку колегії Міністерства юстиції Укрїни з розгляду скарг та мотиви для прийняття оскаржуваного наказу №3693/5 в частині скасування рішень державних реєстраторів Сектору державної реєстрації Кегичівської райдержадміністрації Харківської області з підстави не направлення запиту до Харківського окружного адміністративного суду щодо набрання законної сили рішенням №2040/7510/18 від 22.11.2018, що не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 08.09.2016 №594, якою внесено зміни до пункту 12 Порядку.
Незаконне скасування рішень державного реєстратора Дворічанської районної адміністрації Харківської області Горделяна А.О., на підставі того, що попередніми реєстраторами були прийняті незаконні рішення щодо тих самих земельних ділянок та відсутність правових підстав для скасування такого рішення, що є порушенням пункту 3 абзацу 1 частини 5, абзацу 3 частини 5 та пункту 1 частини 6 статті 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, зазначив про відсутність підстав для скасування рішень приватного нотаріуса Бондаренка Р.О., оскільки відповідачем фактично надано оцінку документам на підставі яких були прийняті рішення про проведені реєстраційні дії, чим Міністрество юстиції України вийшло за межі своїх повноважень, вирішивши спір про право.
З вищенаведених підстав, ТОВ «Зміїв- Агро» просили позов задовольнити.
Ухвалою судді від 15.01.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 01.02.2021 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 12.02.2021.
12.02.2021 підготовче засідання відкладено за заявою представника позивача до 25.02.2021.
25.02.2021 від представника ТОВ «Слобожанський альянс» до суду надійшов відзив на позовну заяву.
03.03.2021 підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача до 25.03.2021.
15.03.2021 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив ТОВ «Зміїв-Агро».
25.03.2021 підготовче засідання відкладено за клопотанням представника позивача до 15.04.2021.
15.04.2021 представник відповідача - ТОВ «Слобожанський Альянс» Оріщенко Н.С., звернулась з клопотанням про відкладення засідання до 18.05.2021.
18.05.2021 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про залучення у якості співвідповідачів по справі - фізичних осіб, власників земельних ділянок, підготовче засідання відкладено до 08.06.2021.
08.06.2021 та 13.07.2021 підготовчі засідання відкладені за клопотаннями учасників справи.
28.07.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29.09.2021.
Заперечення відповідачів Міністрества юстиції України, ТОВ «Слобожанський Альянс», викладені у відзивах (т. 1 а.с. 135-144, 160-177) в цілому зводяться до того, що оскаржуваний наказ є законним, а спірні рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Наведені відповідачами твердження та міркування відображають позицію з якої виходило Міністерство юстиції України при прийнятті оспорюваного наказу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_15 , на задоволенні позову наполягав, просив його задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник позивача зауважив на порушеннях Міністерством юстиції України при прийнятті оскаржуваного наказу, а саме, неповідомлення ТОВ "Зміїв-Агро" про час та місце засідання чим позбавлено права на надання пояснень. Відсутність порушень в діях реєстраторів сектору державної реєстрації Кегичівської райдержадміністрації Харківської області, враховуючи здійснення ними перевірки та наявність рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тобто, дотримання процедури, встановленої Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, зі змінами. Безпідставність прийняття наказу в частині дій державного реєстратора Горделяна А.О., з мотивів незаконності прийнятих рішень попередніх реєстраторів та фактичне вирішення спору про право при оцінці дій приватного нотаріуса Бондаренка Р.О.
Представник відповідача - Міністерства юстиції України Голуб В.В., у судовому засіданні заперечувала проти позову та просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на дотримання норм законодавства Міністерством при прийнятті оскаржуваного наказу, належне повідомлення про час і місце розгляду скарги, з урахуванням вимог п. 10 Порядку №1128, прийняття оскаржуваного наказу у спосіб та у межах компетенції, правомірність задоволення скарги ТОВ "Слобожанський Альянс" у зв'язку з встановленням Колегією порушень законодавства у сфері державної реєстрації.
Представник ТОВ "Слобожанський Альянс" та фізичних осіб - власників земельних ділянок ОСОБА_14 , заперечувала проти позову, вказуючи на законність прийнятого наказу №3693/5, наявність в діях позивача зловживань, безпідставність позову та його необгрунтованість, просила відмовити в його задоволенні, враховуючи доводи відзиву на позов.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників по справі та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, як окремо, так і в цілому з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв'язку, всі докази по справі суд дійшов до наступного.
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Так, між сторонами у справі виникли спірні цивільно-правові відносини щодо визнання незаконним спірного наказу суб'єкта владних повноважень.
Наказом Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 22.10.2020 №3693/5 відповідно до ч. 3 ст. 26, пп. а, г п. 2 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:
1. Скаргу ТОВ «Слобожанський Альянс» від 14.07.2020 №17 з доповненнями від 06.08.2020 за №22 задоволено у повному обсязі.
2. Скасувати рішення від 18.06.2019 №47381545, 47381770, 47382910, 47383120, 47383333, 47383580, 47383785, 47383979, 47384264, прийняті державним реєстратором Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області Степаненком Дмитром Івановичем.
3. Скасувати рішення від 18.06.2019 №№47383816, 47384022, 47384345, 47384768, 47385006, прийняті державним реєстратором Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області Топовим Ярославом Васильовичем.
4.Скасувати рішення від 16.07.2019 №№47793441, 47801467, 47802596, 47804776, 47806249, від 17.07.2019 №№47810262, 47811172, 47811941, 47814103, 47815613, 47823112, від 12.02.2020 №№51100942, 51101491, прийняті державним реєстратором Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області Горделяном Андрієм Олеговичем.
5. Скасувати рішення від 21.04.2020 №52026326, від 22.04.2020 №52037531, від 27.04.2020 №№52076301, 52076357, 52076418, 52076435, від 28.04.2020 №52089506, від 04.05.2020 №№52129487, 52131189, 52131340, від 06.05.2020 №52155433, 52155575, від 13.05.2020 №52215382, від 19.05.2020 №52294157, прийняті приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Ростиславом Олександровичем.
6. Тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області Степаненку Дмитру Івановичу та ОСОБА_16 , приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бондаренку Ростиславу Олександровичу строком на 3 (три) місяці. (т. 1 а.с.15)
Приймаючи даний оспорюваний наказ Міністерство юстиції України виходило з мотивів, викладених в Висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, складеному 29.09.2020. (т. 1 а.с.16-18)
Так, по-перше, колегія дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення прийняті державними реєстраторами ОСОБА_17 та ОСОБА_16 з порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 10, ч. 2,5 ст. 26, п. 9 ч. 1 ст. 27, абз. 4 пп. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Незважаючи на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня відмітка про набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №2040/7510/18, державними реєстраторами ОСОБА_17 та ОСОБА_16 не було направлено запит до Харківського окружного адміністративного суду щодо надання інформації про набрання законної сили вказаним рішенням суду.
А тому колегія вирішила, що оскаржувані рішення прийняті державними реєстраторами на підставі судового рішення, яке не набрало законної сили.
По-друге, колегія зазначила, що на підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Горделяном А.О. внесено запис про право оренди на земельні ділянки за ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» на підставі договорів оренди землі від 06.06.2012, 14.06.2012, 06.08.2012, 01.11.2012, укладених між ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» та власниками земельних ділянок, відомостей з Державного земельного кадастру від 10.07.2019, 11.07.2019, 07.02.2020 та листів відділу у Зміївському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 20.08.2018 №352/111-18 та від 20.01.2020 №13/111-20.
Оскільки оскаржувані рішення прийнято державним реєстратором Горделяном А.О. внаслідок незаконного скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки за скаржником, державними реєстраторами ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , вони підлягають скасуванню як такі, що випливають з факту скасування оскаржуваних рішень.
По-третє, колегія відзначила, що оскаржувані рішення прийняті приватним нотаріусом Бондаренком Р.О. з порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 1 ч. 1 ст. 23, п. 4 ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з даними Державного реєстру прав приватним нотаріусом Бондаренком Р.О. внесено записи про право оренди на земельні ділянки за ТОВ «Зміїв-Агро» на підставі договорів від 13.04.2020 №13/04/2020, від 14.04.2020 №14/04/2020, від 15.04.2020 №15/04/2020, від 16.04.2020 №;16/04/2020, від 17.04.2020 №17/04/2020, від 22.04.2020 №22/04/2020 та відомостей з Державного земельного кадастру від 13.04.2020, 14.04.2020, 15.04.2020, 16.04.2020, 17.04.2020, 22.04.2020.
Право оренди перейшло до ТОВ «Зміїв-Агро» внаслідок відкриття виконавчого провадження та передачі права оренди на земельні ділянки на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок часткового погашення боргу. В рамках даного виконавчого провадження накладено арешт на право оренди земельних ділянок. Проте, право оренди є майновим правом, яке за своїм змістом є відмінним від майна (коштів), об'єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря. Саме тому на право оренди не може накладатися арешт. (т. 1 а.с.
Під час прийняття оскаржуваних рішень приватним нотаріусом Бондаренком Р.О. не було належним чином встановлено наявності нового правочину, на підставі якого передбачена можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, а також не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви та відмови у державній реєстрації прав, оскільки подані для проведення державної реєстрації прав документи не давали змоги встановити набуття права оренди за ТОВ «Зміїв-Агро» на земельні ділянки.
Проаналізувавши юридичний зміст та правову суть оскаржуваного наказу та викладені у висновку колегії Міністерства юстиції України мотиви його прийняття, суд дійшов наступних висновків.
Щодо висновку колегії про прийняття державними реєстраторами рішень про державну реєстрацію на підставі судового рішення, яке не набрало законної сили, суд виходить з наступного.
18.06.2020 державними реєстраторами Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області Степаненком Дмитром Івановичем та ОСОБА_16 було прийнято спірні рішення, які було скасовано оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України у зв'язку з тим, що вони були прийняті на підставі судового рішення, яке не набрало законної сили.
Так, розглядаючи подану скаргу колегія Міністерства юстиції виходила з того, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень була відсутня відмітка про набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №2040/7510/18, а державними реєстраторами ОСОБА_17 та Топовим Я.В. у зв'язку з цим не було направлено запит до Харківського окружного адміністративного суду щодо надання інформації про набрання законної сили вказаним рішенням суду.
В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №2040/7510/18, яке було подано державним реєстраторам та з урахуванням якого ними було винесено спірні рішення.
Подана копія рішення суду дійсно містить відмітку про набрання рішенням суду законної сили 05.01.2019, однак, як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень станом на момент винесення спірних рішень в реєстрі вже була опублікована постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №2040/7510/18, якою рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 по справі № 2040/7510/18 скасовано та прийнято постанову, якою закрито провадження у справі № 2040/7510/18. ( т. 1 а.с.150-154)
Тобто, у державних реєстраторів була інформація про скасування рішення суду та неактуальність відмітки про набрання ним законної сили, проставленої на його паперовій копії.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 1 ст. 31-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
Разом з тим, за приписами п. 1 ч. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності», до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов'язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного вебпорталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.
У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Системне логічно-граматичне тлумачення прикінцевих положень вказаного Закону дозволяє дійти висновку, що на момент прийняття державними реєстраторами спірних рішень реєстрація проводилася виключно та продовжує проводитися за зверненням заявника з відповідним судовим рішенням.
При цьому, на державного реєстратора у разі подання йому рішення суду покладається обов'язок використання відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень задля перевірки його відповідності за документарною інформацією та реквізитами.
Вказані положення зобов'язують провести перевірку рішення, поданого у паперовій формі, на відповідність його документарної інформації, тобто змісту, та його реквізитів.
У даному випадку державним реєстраторам було подано копію рішення суду з відміткою про набрання ним законної сили, яка з огляду на наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, мала викликати у державних реєстраторів запитання щодо актуальності та дійсності інформації про набрання рішенням суду законної сили.
Державні реєстратори повинні були звірити реквізити наданої ним копії судового рішення, у тому числі ті, що стосуються дати набрання ним законної сили, з інформацією відображеною у реєстрі. Проте, незважаючи на те, що з реєстру однозначно вбачався факт скасування рішення суду та, як наслідок, неактуальність проставленої на копії рішення суду відмітки про набрання ним законної сили, державні реєстратори не виконали свого обов'язку та не скористалися законодавчо встановленою процедурою перевірки реквізитів проставлених на паперовій копії судового рішення інформації відображеній в електронному реєстрі.
Однією з обов'язкових відміток, яка має бути проставлена на копії судового рішення, є відмітка «Про набрання рішенням суду законної сили» з зазначенням відповідної дати.
Порядок засвідчення та видавання копій судових рішень і документів врегульований розділом 11 Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказ Державної судової адміністрації України 20.08.2019 року № 814.
Відповідно до п. 3 вказаного розділу Інструкції, копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати. На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності.
Таким чином, відмітка суду про набрання ним законної сили проставляється на відповідному рішенні відповідальним працівником.
При цьому, зважаючи на встановлений законом порядок вчинення реєстраційних дій, державний реєстратор може здійснити реєстраційні дії тільки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, що може бути констатоване тільки у разі відповідності інформації відображеній на паперовій копії судового рішення та в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Тільки за умови узгодження інформації про дату набрання законної сили можна свідчити про правомірність дій державного реєстратора та відсутність у нього будь-яких сумнівів щодо набрання рішенням законної сили. В такому випадку державний реєстратор зобов'язаний вчинити реєстраційні дії на підставі поданої йому копії рішення суду, яка за документарними реквізитами повністю відповідає інформації відображеній в реєстрі.
Позаяк, у даному разі у державних реєстраторів однозначно мали виникнути сумніви щодо набрання рішенням суду законної сили, проте, вони не здійснили перевірки даного факту у встановленому законом порядку, з запитом до суду про отримання належної копії судового рішення з відміткою про дійсну дату набрання ним законної сили не звернулися.
У свою чергу, слід наголосити на тому, що вищенаведеними положеннями законодавства передбачено обов'язковість перевірки судового рішення за інформацією та реквізитами, у тому числі щодо набрання рішенням суду законної сили, на відповідність інформації, відображеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Про дійсність вказаного факту можна свідчити тільки у разі співпадіння відповідної інформації. До того ж невідповідність будь-якої інформації, викладеній на паперовій копії судового рішення та внесеній до реєстру беззаперечно викликає об'єктивні сумніви та підлягає перевірці.
Треті особи можуть брати до уваги судове рішення як таке, що є обов'язковим для виконання тільки у разі відповідності інформації про дату набрання ним законної сили як на самому рішенні, так і в електронному реєстрі.
Згідно з положеннями ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Так, станом на 18.06.2020 (день прийняття спірних рішень) державні реєстратори, здійснення перевірки наявності у Єдиному державному реєстрі судового рішення, паперова копія якого була подана для здійснення державної реєстрації, мали дійсну та реальну можливість ознайомитися і з рішеннями суду апеляційної інстанції, прийнятими у справі №2040/7510/18, зокрема, з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, вступна та резолютивна частини якої були оприлюднені 24.06.2019.
Державні реєстратори не проявили розумної обачності та свідомо не взяли до уваги вказану постанову від 19.06.2019, внаслідок чого вчинили реєстраційні дії та прийняли рішення про державну реєстрацію на підставі рішення суду, яке було скасовано.
Більш того, зважаючи на те, що державні реєстратори мали дійсну та реальну можливість на виконання свого обов'язку ознайомитися з вказаною постановою та встановити факт скасування поданого рішення суду, однак, знехтували цим, то наявні підстави вважати, що вони діяли недобросовісно.
Отже, державні реєстратори порушили вимоги чинного законодавства та недотрималися порядку державної реєстрації: прийняли спірні рішення на підставі рішення суду, яке було скасовано.
У даному випадку державні реєстратори мали здійснити запит копії поданого судового рішення, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та зупинити розгляд заяв про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до з'ясування факту набрання ним законної сили.
Державні реєстратори діяли поза межами закону, з суворим порушенням порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, не виконали вимог закону та не проявили зі свого боку розумну і достатню обачність. Не встановлення факту набрання рішенням суду законної сили свідчить про явне порушенням процедури реєстраційних дій та є підставою для скасування прийнятих ними рішень.
Отже, слід констатувати, що винесені державними реєстраторами рішення про державну реєстрацію речових прав є незаконним та прийнятими з порушення визначеної законом правової процедури, а тому правомірно були скасованими наказом Міністерства юстиції України.
Щодо правомірності скасування рішень державного реєстратора Горделяна А.О. з огляду на їх прийняття внаслідок незаконного скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки скаржника, на підставі вищеозначених рішень державних реєстраторів, то слід взяти до уваги наступне.
Державним реєстратором Горделяном А.О. дійсно було винесено рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на підставі договорів оренди землі від 06.06.2012, 14.06.2012, 06.08.2012, 01.11.2012, укладених між ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» та власниками відповідних земельних ділянок, а також з урахуванням відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких відомостей про реєстрацію речових прав на означені земельні ділянки за відповідачем.
Державна реєстрація вказаних речових прав була скасована рішеннями державних реєстраторів, висновків про неправомірність яких суд дійшов вище.
А тому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що які б юридично значимі дії не здійснювалися за наслідками прийняття незаконних рішень державних реєстраторів, вони не можуть отримати визнання правопорядком лише з тієї причини, що були вчинені до моменту підтвердження факту їх незаконності та скасування у судовому порядку.
Разом з тим, тут варто зупинитися також і на добросовісності дій особи, яка звернулася до державного реєстратора з заявою про вчинення реєстраційних дій.
Так, добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Зокрема, в контексті спірних правовідносин слід зазначити, що сама по собі правова природа добросовісності означає, що особа звертаючись з заявою про реєстрацію її речового права не знала, і проявивши розумну обачність, не могла знати про те, що вказане речове право не існує та наявне не у неї, а у третіх осіб.
Але ж в розумінні зазначеного, набуття заявником речових прав на земельні ділянки не можна вважати добросовісним, оскільки станом на дату їх реєстрації судове рішення про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, за якими право на спірні земельні ділянки було зареєстроване за третьою особою, було скасовано.
До того ж сам факт скасування вказаного рішення та можливість заявника ознайомитися з ним в Єдиному державному реєстрі судових рішень ставить під сумнів розумність та добросовісність його дій спрямованих на реєстрацію за ним відповідних речових прав на земельні ділянки.
При цьому, наявність державної реєстрації не може бути взята до уваги у якості беззаперечного факту наявності у особи певних речових прав, які у даному випадку з огляду на не набрання рішенням суду законної сили у ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» були відсутні на спірні земельні ділянки.
Державна реєстрація не є способом набуття певного речового права. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17).
У даному випадку речові права на земельні ділянки у заявника не виникли, а тому наявність рішень про їх державну реєстрацію порушує права їх законного володільця.
Крім того, слід врахувати те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
При цьому, навіть якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при винесенні рішення про державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для його скасування, якщо наявність такого рішення та внесеного на його підставі запису порушує права чи охоронювані законом інтереси іншої особи, законного володільця певного речового права.
Таким чином, рішення державних реєстраторів ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 підлягають безумовному скасуванню, оскільки порушують законні, не припинені та не скасовані речові права ТОВ «Слобожанський Альянс» на земельні ділянки, як їх законного володільця.
Також, слід звернути увагу і на те, що вимога про скасування рішень державного реєстратора Горделяна А.О. є похідною від позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які було визнано незаконними та правомірно скасованими.
Крім того, перевіряючи факт правомірності рішення Міністерства юстиції України в частині скасування рішень приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О., суд бере до уваги наступне.
Постановою про зняття арешту з майна, винесеною 10.04.2020 приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження №61737288, постановлено зняти арешт з майна боржника - ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень», а саме: права оренди відповідних земельних ділянок.
Стягувачем у даному виконавчому провадженні є позивач по справі - ТОВ « Зміїв-агро».
В подальшому з урахуванням винесеної постанови 10.04.2020, на підставі заяви стягувача з додатком Актів передачі майна №1,2,3,4,5 та 7, який підписаний стягувачем та боржником, відповідно до якого боржник передав стягувачу в рахунок часткового погашення заборгованості право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення з відповідними кадастровими номерами, приватним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження складено акти про передачу майна стягувачу у рахунок часткового погашення боргу за рішенням суду, яке виконується на підставі наказу №904/745/19 від 13.05.2019.
Виходячи з вказаних документів винесених приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О. було прийнято спірні рішення про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права оренди на вказані земельні ділянки на підставі укладених між ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» та ТОВ «Зміїв-Агро» договорів, за якими в рахунок погашення боргу за наказом №904/745/19, виданого Господарським судом Дніпропетровської області 13.05.2019, боржник передав, а стягувач прийняв майно боржника, а саме: право оренди земельними ділянками сільськогосподарського призначення, на які приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження №61737288 накладено арешт.
Аналізуючи зміст вказаних фактів, суд дійшов наступного.
За змістом ст. 177, 178 ЦК України майнові права є об'єктами цивільних прав, можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Спеціальні норми, що регулюють відносини з обігу земельних ділянок, містяться у Земельному кодексі України, за ст. 2 якого об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно із ч. 1 ст. 93 цього Кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення містить і ст. 1 ЗУ «Про оренду землі».
З огляду на перелічені вище положення законодавства, а також приписи абз. 7 п. 2 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 317 ЦК України, право оренди є речовим правом на нерухоме майно, похідним від права власності та притаманним саме власнику такого майна.
Тому ч. 5 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки визнано оборотоздатним об'єктом для власника такої ділянки, що слідує з положення цієї частини про те, що «право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власникомземельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом».
Також за аб. 3 ч. 2 ст. 135 ЗК України «продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів». Тож спеціальним законодавством право ініціювати та продавати серед іншого і право на оренду земельної ділянки надано саме власнику земельної ділянки.
При цьому, межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки.
За ст. 5 ЗУ «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Повноваження щодо використання орендованої земельної ділянки чи права на неї як і виключення стосовно окремих повноважень (суборенда земельної ділянки, якщо передбачено договором або за згодою орендодавця; перехід права на оренду земельної ділянки після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди; відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності лише за певних умов; право на обмін права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення за певних умов) врегульовано ст. 8, 8-1, 8-2, 25 ЗУ «Про оренду землі».
За ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Однак, така передача земельної ділянки у володіння та користування іншій особі не породжує самостійних договірних відносин між власником земельної ділянки та суборендарем, не змінює та не припиняє існуючий договір оренди, не породжує відчуження цього права та, відтак, не припиняє право оренди орендаря.
Наділення орендаря окремими повноваженнями щодо права на оренду земельної ділянки не дає підстав для прирівнювання цього майнового права до емфітевзису і суперфіцію, щодо яких законодавством чітко визначено самостійний правовий режим.
Умови і підстави укладення договору оренди землі, зміна умов такого договору врегульовані положеннями ст. 16 та 30 ЗУ «Про оренду землі», які передбачають згоду орендодавця та орендаря на укладення чи зміну умов договору, незалежно від форми власності на земельну ділянку, без будь-яких застережень. Серед підстав укладення договору оренди земельної ділянки названі цивільно-правові договори або спадкування (ч. 3 ст. 16 цього Закону).
Натомість серед підстав укладення, зміни договору оренди земельної ділянки, що має безпосереднє відношення і до договорів на право оренди земельної ділянки, відсутня така підстава, як відчуження орендарем права оренди (передача права оренди в рахунок погашення заборгованості у межах виконавчого провадження), при якому відбувається зміна договору оренди, обумовлена зміною його сторони.
За ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в межах державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у межах такого партнерства/концесії)».
Стаття 31 ЗУ «Про оренду землі», що визначає підстави припинення договору оренди землі, зокрема для орендаря, не вказує серед них на можливість припинення такого договору у разі відчуження орендарем права оренди земельної ділянки, тоді як, наприклад, відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем відноситься до таких підстав.
Частиною 10 цієї статті передбачено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом, проте жодним іншим законом не передбачено випадків припинення таких договорів у разі відсуження орендарем права оренди земельної ділянки.
Отже, з аналізу ст. 93 і 135 ЗК України, положень ЗУ «Про оренду землі», ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує, що право на оренду (право оренди) земельної ділянки, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні ст. 177 і 178 ЦК України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності.
Рівень оборотоздатності права на оренду (права оренди) земельної ділянки залежно від визначеного суб'єкта права на оренду земельної ділянки, який має право його відчужувати (власник (орендодавець) земельної ділянки, заставодержатель), виду права на користування земельною ділянкою (емфітевзіс і суперфіцій, оренда у спеціально визначених випадках), форми права власності на земельну ділянку.
Тож слід констатувати, що орендар не наділений правом відчуження прав оренди на земельні ділянки, яке як майнове право є за змістом наведених вище законодавчих норм відмінним від майна об'єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для орендаря.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що відчуженими можуть бути лише ті майнові права, що належать орендарю та які він міг відчужити сам.
Подібних правових висновків дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 18.03.2020 у справі № 904/968/18.
Отже, боржник у виконавчому провадженні - ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень», не мав права відчужувати право оренди земельних ділянок, оскільки останній, як орендар, не був наділений правом розпорядження вказаним правом, у тому числі шляхом передачі в рахунок погашення боргу за рішенням суду у виконавчому провадженні.
Разом з тим, враховуючи все вищевикладене слід наголосити на тому, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150).
Цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації) (п. 1 Порядку).
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком (п. 2 Порядку).
Відповідно до п. 9 Порядку, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
З огляду на вказаний порядок розгляду скарг слід відзначити, що в межах своєї компетенції Міністерство юстиції України був наділений повноваженнями з'ясування питань: чи були оскаржувані рішення державних реєстраторів та суб'єктів державної реєстрації вчинено на законних підставах.
При цьому, тлумачення змісту поняття «вчинення рішень на законних підставах» слід звернутися до положень ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Однією з загальних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (п. 4 ч. 1 Закону).
Тобто, про вчинення рішень на законних підставах можна стверджувати тільки у разі, якщо вони були проведені на підставах та в порядку, визначених ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як встановлено, підставою для скасування оскаржуваним наказом спірних рішень державних реєстраторів та приватного нотаріуса, як суб'єкта державної реєстрації, були факти вчинення вказаних дій на підставі документів, які, як вважають відповідачі по справі не могли бути підставою для вчинення реєстраційних дій.
У зв'язку з цим необхідно взяти до уваги, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порядок державної реєстрація прав включає таку обов'язкову стадію, як перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Під час судового розгляду судом було встановлено, що суб'єктами державної реєстрації було вчинено рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з порушенням встановленої законом процедури державної реєстрації, а саме: на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили та було скасовано.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
-відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
-відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
-відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
-наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
-наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
У даному випадку подані для здійснення державної реєстрації речових прав документи не могли бути взяті до уваги у якості належних для вчинення реєстраційних дій. Так, під час винесення рішень про державну реєстрацію державні реєстратори не врахували факт не набрання рішенням суду законної сили, а нотаріус не взяв до уваги те, що орендар не мав права на передачу в рахунок погашення боргу свого права оренди, у зв'язку з чим безпідставно зареєстрував відповідні права за ТОВ «Зміїв-Агро».
Разом з тим, суд ще раз наголошує на тому, що вимоги про скасування рішень державного реєстратора Горделяна А.О. та ОСОБА_19 з огляду на те, що в хронологічному порядку були прийняті після рішень державних реєстраторів та на їх підставі, позаяк, останні були скасовані, то вони носять похідний характер та, як наслідок, призводять до беззаперечного порушення прав законного володільця, а тому мали бути скасовані.
З огляду на викладене слід констатувати, що суб'єктами державної реєстрації, зважаючи було прийнято рішення з порушенням процедури вчинення реєстраційних дій та без врахування відсутності у заявників відповідних речових прав, за відсутності необхідних та достатніх документів, щодо яких були б відсутні сумніви неправомірності.
В цілому була порушена належна правова процедура та мало місце порушення прав законного володільця, а тому у відповідача були достатні підстави для скасування рішень про державну реєстрацію.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в даному випадку рішенням суб'єктів державної реєстрації були скасовані не з формальних підстав, а через істотні процедурні порушення та нівелювання реальних речових прав заявників.
Отже, оскаржуваний наказ є обґрунтованим та прийнятим за наявності на те законних підстав, з повним дослідження дійсних обставин, що мали місце, а також підстав вчинення реєстраційних дій.
З огляду на вищевикладені мотиви, суд вважає доводи позивача необґрунтованими та безпідставними, такими, що не узгоджуються з положеннями чинного законодавства і суперечать їм.
У свою чергу суд відхиляє доводи позивача щодо того, що його було неналежним чином повідомлено про час і місце засідання колегії Міністерства юстиції України про розгляд скарги.
Відповідно до п. 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150), Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
На виконання вимог вказаного Порядку відповідачем було повідомлено позивача про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін'юсту. При цьому, Порядком не встановлено обов'язкової вимоги повідомлення одним з додаткових способів у разі, якщо номер телефону та/або адреса електронної пошти не зазначені у скарзі, доданих до неї документах та їх не встановлено з інших офіційних джерел.
За відсутності інформації щодо додаткових засобів зв'язку повідомлення за ними не вимагається. Разом з тим, положення п. 11 Порядку сформульовані чітко та однозначно і не покладають на відповідача обов'язку здійснення пошуку додаткових засобів зв'язку, якщо такі відсутні у поданих та/або наявних документах.
За приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За таких обставин, враховуючи те, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2020 №3693/5 «Про задоволення скарги» не суперечить актам цивільного законодавства та не порушує цивільні права законного володільця речових прав, а навпаки спрямований на їх відновлення, то він визнається судом законним.
Таким чином, виходячи з встановлених та оцінених конкретних обставин справи, суд вважає законним оскаржуваний наказ, внаслідок чого відсутні і підстави для його скасування та задоволення похідної позовної вимоги про зобов'язання Міністерство юстиції України поновити реєстраційні дії, які скасовані вказаним наказом, а заявлені позивачем вимоги не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому з огляду на їх безпідставність, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Разом з тим, суд відзначає, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року )» (Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).
Також суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).
Таким чином, рішення має бути обґрунтованими та зрозумілими для учасників справи, однак, це не означає, що суд має давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати у виді судового збору слід залишити за позивачем.
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 7, 10, 76, 81,133,136,141, 244-245, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Зміїв-Агро» до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський Альянс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання незаконним і скасування наказу - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зміїв-Агро» (юридична адреса: 63422, Харківська область, Зміївський район, с. Першотравневе, вул. Вишнева, буд. № 18)
Відповідач - Міністерство юстиції України (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. № 13).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський Альянс» (юридична адреса: 63450, Харківська область, Зміївський район, с. Роздольне, вул. Молодіжна, буд. № 1а)
Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_4 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_5 , адреса реєстрації АДРЕСА_5 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач - ОСОБА_6 , адреса реєстрації АДРЕСА_6 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_6 .
Відповідач - ОСОБА_7 , адреса реєстрації АДРЕСА_7 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_7 .
Відповідач - ОСОБА_8 , адреса реєстрації АДРЕСА_8 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_8 .
Відповідач - ОСОБА_9 , адреса реєстрації АДРЕСА_9 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_9 .
Відповідач - ОСОБА_10 , адреса реєстрації АДРЕСА_10 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_10 .
Відповідач - ОСОБА_11 , адреса реєстрації АДРЕСА_11 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_11 .
Відповідач - ОСОБА_12 , адреса реєстрації АДРЕСА_12 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_12 .
Відповідач - ОСОБА_13 , адреса реєстрації АДРЕСА_13 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_13 .
Головуючий: