Справа № 751/141/21
Провадження № 2/638/3600/21
07.10.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Подус Г.С.,
за участю секретаря Коваленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
12.01.2021 представник позивача - АТ «Укрсиббанк» (далі Банк) звернувся до суду з зазначеним позовом до Новозаводського районного суду м. Чернігова.
В обґрунтування якого вказує, що між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1322/н-ТУ1Ф (№10204313000) від 21.10.2005. Підписавши договір відповідач погодився з правилами кредитування. Відповідно до умов кредитування банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 38370,00 дол.США, а відповідач зобов'язався кожного місяця повертати кредит встановлені графіком погашення кредиту, але у будь- якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 21.10.2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами позичальник зобов'язався сплатити проценти у розмірі 12.50% річних та у порядку, встановленому п. 1.3 кредитного договору. В забезпечення виконання зобов'язання позичальника по вказаному договору прийнята порука ОСОБА_2 (№1322/н/П1-ТУ1Ф від 21.10.2005 року) відповідач ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим , станом на 17.12.2020 має заборгованості у розмірі 3279.71 дол.США, з яких 2966.58 дол.США - заборгованість за кредитом, 313.13 дол.США - проценти за користування кредитом за ставкою 12.50% річних за період з 01.02.2020 року по 30.11.2020 року, у зв'язку з чим позивач просить солідарно стягнути заборгованість та судові витрати покласти на відповідачів.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08.02.2021 року цивільну справу за позовновою заявою АТ «УніверсалБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було передано до Дзержинського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.03.2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі письмовими доказами, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:
Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено наступні фактичні обставини, та відповідні їм правовідносини.
У зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідності до вимог ЗУ «Про акціонерні товариства» загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» 17.10.2018 було прийнято рішення про заміну типу товариства на приватне акціонерне товариство та про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на акціонерне товариство «Укрсиббанк», яке є правонаступником за всіма права та зобов'язаннями ПАТ «Укрсиббанк».
21.10.2005 між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №1322/н-ТУ1Ф (№10204313000).
Відповідно до умов зазначеного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 38370,00 дол.США, а відповідач зобов'язався кожного місяця повертати кредит встановлені графіком погашення кредиту, але у будь- якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 21.10.2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.
За користування кредитними коштами позичальник зобов'язався сплатити проценти у розмірі 12.50% річних та у порядку, встановленому п. 1.3 кредитного договору.
В забезпечення виконання кредитного зобов'язання позичальника по кредитному договору укладено договір поруки №1322/н/П1-ТУ1Ф від 21.10.2005 року наданою ОСОБА_2 .
У статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України договір кредиту складений в простій письмовій формі, у відповідності із законом.
Частиною 2 ст. ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно з ч. 1ст. 553 Цивільного Кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання Боржником свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.
Відповідно до ч. 1-2ст. 554 Цивільного Кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено Договором поруки.
Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не надав грошові кошти для погашення кредиту.
Як вбачається з наданого банком розрахунку станом на 17.12.2020 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором по кредиту та процентам у розмірі 3279.71 дол.США, а саме: 2966.58 - заборгованість за кредитом, 313,13 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом за ставкою 12,50 % річних за період з 01.02.2020 року по 30.11.2020 року.
За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу 4000 грн. суд зазначає наступне:
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник надав до суду копію довіреності від 28 грудня 2020 року № 24-1/163356, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 324/ІІ. Водночас представник не надав квитанції, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
На підтвердження витрат на правову допомогу адвокатом Останковою В.О., при розгляді справи разом з клопотанням, довіреність, копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності та позовній заяві наведено попередній розрахунок судових витрат.
Проте, представником позивача не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Інформація, яка міститься в наданих документах не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Також не надано копії квитанції про фактичну сплату адвокату витрат за надані послуги.
За таких суд приходить до висновку, що підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відсутні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 525,526,530,549,550,1054 ЦК України ЦК України, суд,-
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код 09807750, місцезнаходження - 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) заборгованість за кредитним договором № 1322/н-ТУ1Ф (в системі обліку банку договір № 10204313000) від 21.10.2005 року по кредиту та процентам у розмірі 3279.71 дол. США (Три тисячі двісті сімдесят дев'ять доларів США 71 цнт.)
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» сплачену суму судового збору у розмірі 2102.00 грн., а саме у рівних частках з кожного по 1051.00 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна гривня)
В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя