Рішення від 06.10.2021 по справі 443/1048/17

Справа №443/1048/17

Провадження №2/443/134/21

РІШЕННЯ

іменем України

06 жовтня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Хижняк М.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Жидачеві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання недійсним кредитного договору №1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017, -

встановив:

Позивач за первісним позовом, АТ «Мегабанк» звернулося до суду із цивільним позовом до відповідачки за первісним позовом ОСОБА_1 в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № №1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 у розмірі 22 871, 78 грн., з яких 13 272,71 грн. - залишкова сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту), залишок нарахованих та несплачених відсотків 449,07 грн.; залишок нарахованих та несплачених щомісячних комісій - 2400,00 грн.; штрафи за кредитним договором - 6750,00 грн. та судові витрати по справі, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 звернулась до відповідача за первісним позовом публічного акціонерного товариства «Мегабанк» в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Мегабанк», а також стягнути судові витрати по справі.

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач за первісним позовом зазначив, що 17 січня 2017 року між ПАТ «Мегабанк» (правонаступником якого є АТ «Мегабанк») та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 1 -901 -801 -2-17-Г (далі - Кредитний договір), згідно з яким Відповідачці було на­дано грошові кошти в розмірі 15 000,00 гривень, на строк з 17 січня 2017 року до 16 січня 2019 року включно, зі сплатою 10,00 процентів річних. Позивач перед Відповідачкою свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належ­ним чином, надавши останній кредитні кошти на строк з 17 січня 2017 року до 16 січня 2019 року включно, в розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень, що підтверджується особистим підписом Відповідачки в заяві на видачу готівки від 17.01.2017. Водночас Відповідачкою свої зобов'язання перед Позивачем за Кредитним договором ви­конуються не належним чином. Так, Відповідачка в порушення вимог пункту 3.2.3 Кредитного договору, своєчасно та в по­вній сумі не сплачувала щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за період з 01.05.2017 по 31.08.2017 включно, що підтверджується банківськими випис­ками з особових рахунків Відповідачки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 -за період з 17.01.2017 року по 01.09.2017. Відповідно до п. 4.4. кредитного договору за обслуговування кредитної заборгованості Ві­дповідачка сплачує комісійну винагороду в розмірі 4,0 % від суми Кредиту. Комісійна винагорода сплачується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Згідно пункту 6.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язується у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 (дев'яносто) календарних днів, сплатити кредитодавцеві штраф у розмірі 45% від суми кредиту. Таким чином, заборгованість за кредитним договором №1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 становить 22871,78 грн. У зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

08.11.2017 відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду заперечення проти позову в яких остання покликається на наступне. 17.01.2017 між нею та Позивачем було укладено кредитний договір. Підчас укладення кредитного договору її не ознайомлювали з Правилами обслуговування клієнтів ПАТ «Мегабанк». та умовами кредитного договору. Так як вона інвалід 3-ї групи по зору, що підтверджується посвідченням, вона повірила працівникам на слово про умови отримання кредиту, зокрема щодо відсотків та умов повернення коштів, які вона брала на лікування та реабілітацію. Скориставшись її довірою, оскільки вона вважала, що надані їй усно умови є для неї вигідними, Позивачка внесла у договір додаткові витрати у вигляді комісії 4% від суми кредиту за обслуговування, проте ніяких послуг їй не надавали. Обслуговування кредиту здійснюється за рахунок нарахованих відсотків. Також не обгрунтованим та несправедливим є розмір штрафу, про який її теж не повідомляли при укладенні кредитного договору. Як свідчить судова практика та аналіз інших договорів середнім розміром штрафу є 5% від простроченої суми, а не 45% від суми кредиту, частину з якого вона вже сплатила. Вважає, що вище наведені дії Позивача при укладенні з нею кредитного договору є грубим, істотним порушенням її прав, як споживача, а сам договір нею був укладений внаслідок помилки, умисного введення її в оману Позивачем. Кредитний договір укладений між нею та Позивачем на строк з 17.01.2017 по 16.01.2019, тобто договір діяв на момент звернення Позивача до суду. Позивач не ставить вимог про розірвання договору у позові, не звертався з такими вимогами до неї, проте за 3 місяці прострочення просить стягнути весь кредит та суми нараховані на кредит без розірвання договору. Нараховані позивачем суми заборгованості в 11 разів перевищують її заборгованість за кредитом і відсотками. Вважає, що позивачем порушено її права як споживача, у задоволенні позову просить відмовити.

22.11.2017 представником АТ «Мегабанк» було подано письмові пояснення до позовної заяви з врахуванням заперечень відповідачки, які обгрунтовує тим, що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства та ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», п. 3.2 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту , та оскільки Відповідачка підписала кредитний договір, а також той факт, що вона використала кошти для власних потреб, частково виконувала умови договору щодо повернення кредитних коштів, свідчить про те, що кредитний договір укладений та відповідає саме її інтересам. Крім цього до моменту підписання кредитного договору Відповідачка була ознайомлена із умовами кредитного договору, що підтверджується інформаційним листом клієнта та додатком до нього (розрахунок орієнтованої сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки). Факт користування позивачкою кредитними коштами підтверджений виписками по особовим рахункам в яких міститься повна інформація про рух коштів на рахунках, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей за договором. Укладений між сторонами кредитний договір містить всі суттєві умови, повну і детальну інформацію про права і обов'язки його учасників, порядок надання та оплати послуг, відповідальність сторін. Відповідачка до підписання кредитного договору, мала можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте кредитний договір був підписаний, та виконувався зі сторони банку належним чином. Твердження відповідачки про те, що їй нараховували завелику суму за користування кредитними коштами не відповідає дійсності, натомість, враховуючи наведено норму п. 4.10 кредитного договору , нарахування процентів зменшено з 10 % до 01,0% річних. Стосовно твердження відповідачки про помилковість розрахунку заборгованості та несправедливого розміру штрафу позивач зазначив наступне. Відповідачкою перед банком зобов'язання було забезпечено неустойкою ( ст. 546 ЦК України). Згідно п. 6,3 Кредитного договору позичальник зобов'язується у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів, сплатити кредитодавцеві штраф у розмірі 45% від суми кредиту. Отже, заперечення ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, відтак просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

13.03.2019 ОСОБА_1 було подано зустрічну позовну заяву до публічного акціонерного товариства «Мегабанк» в якій просить визнати недійсним кредитний договір № 1-901-801-2-17-г від 17.01.2017 укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Мегабанк» з підстав зазначених у відзиві на первісний позов.

09.10.2010 відповідач за зустрічною позовною заявою на адресу суду надіслав відзив відповідно до якого в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом просить відмовити, оскільки вважає, що позивачка за зустрічним позовом, подаючи позовну заяву про визнання недійсним кредит­ного договору, намагається лише уникнути від виконання прийнятих на себе обов'язків перед Позивачем за первісним позовом та від відповідальності за їх невиконання. Із змісту зустрічної позовної заяви випливає, що позивачка за зустрічним позовом просить визнати недійсним кредитний договір з наступних підстав: не ознайомлення із Правилами обслуговування клієнтів ПАТ «МЕГАБАНК», та умовами кредитного договору; недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, неповідомлене та необгрунтоване нарахування несправедливого розміру штрафу. Інших підстав для задоволення позовних вимог позивачка за зустрічним позовом не зазначає. Позивачка за зустрічною позовною заявою зазначає: «що Відповідач за зустрічною позовною заявою ввів її в оману оскільки не довів до її відома умови на яких надаються кошти в кредит та вніс додаткові витрати у вигляді комісії 4%, також вважає умови кредитного договору неспра­ведливими, такими, що порушують принцип добросовісності та розумності». Однак, наведене не заслуговує на увагу, з огляду на те що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства та ч.4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», п. 3.2. розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, та оскільки, ОСОБА_1 підписала кредитний договір, а також той факт, що вона використала кошти для власних потреб, частково виконувала умови договору щодо повер­нення кредитних коштів, свідчать про те, що кредитний договір укладений та відповідає саме її інтересам. Крім цього, згідно додатку №1 до кредитного договору визначено умови надання кредиту, а саме сплату позичальником комісійної винагороди, процентів, тощо. Також, ПАТ «Мегабанк» було виконано вимоги п. 3.6, постанови НБУ №168 від 10.07.2007 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та відповідно умови видачі кредиту були включені до додатку №1 до кредитного договору, із яким Відповідачка була ознайомлена, оскіль­ки сама підписала його та частково виконувала кредитні зобов'язання. Крім цього, до моменту підписання кредитного договору ОСОБА_1 була ознайомлена із умовами кредитного договору, що підтверджується інформаційним листом клієнта та додатком до нього (розрахунок орієнтованої сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки). Таким чином, у відповідності до п. 2 Правил надання банками України інформації спожи­вачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту Відповідач за зустрічним позовом на­дав ОСОБА_1 у письмовому вигляді повну інформацію, а саме: цільове призначен­ня кредиту, орієнтовану сукупну вартість кредиту і вартість послуг з оформлення договору, його обслуговуванням і поверненням. Позивачка за зустрічним позовом своїми підписами під додатком № 1 до Кредитного договору та Інформаційним листом, який був підписаний до укладення кредитного договору, підтвердила, що банк ознайомив її з можливістю надати потенційному позича­льнику ОСОБА_1 кредит в межах та орієнтованим прикладом викори­стання кредитного ліміту у розмірі 15 000,00 гривень та розрахунком платежів із зазначенням сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки. Орієнтований приклад використання кре­дитного ліміту у розмірі 15 000,00 гривень та розрахунок платежів із зазначенням сукупної вар­тості кредиту та реальної процентної ставки було надано банком ОСОБА_1 відповідно до попередньо узгодженого з нею запиту про надання суми кредитних коштів та поперед­ньо узгодженої з нею схеми кредитування. Додатково зазначаємо, що неможливо надати фізичній особі грошові кошти, не відкривши їй рахунок для обліку виданих коштів, нарахованих процентів, комісійних винагород, штрафів тощо, у протилежному випадку позичальник, зокрема, не мав би можливості отримати виписку з рахунків, перевірити правомірність нарахування та зарахування коштів, сплачених в повернення кредиту, своєчасність їх зарахування на рахунки. Так, Банк відкриває позичальнику рахунок який є позичковим рахунком та на якому обліковуються видача коштів та погашення кре­диту, рахунок для обліку доходів від кредитних операції (процентів, комісійних винаго­род). що передбачено Планом рахунків бухгалтерського обліку в банках України. Для фінансового звітування банки могли б відкривати один єдиний рахунок та обліковува­ти на ньому кошти всіх позичальників. Однак це унеможливило би надання інформації конкретно по кожному позичальнику в розмірі складових платежів та здійснення контролю за розподілом та зарахуванням коштів в погашення кредиту. Виходячи, в першу чергу, з інтересів позичальників банки такі рахунки відкривають за кожним позичальником окремо, що надає змогу останньому в будь-яких час отримати виписку за кредитом та перевірити правильність та відповідність сплаче­них сум зарахованим в погашення кредиту платежам. Більш того, для зручності позичальників банком відкриваються транзитні рахунки для кожного позичальника, що дозволяє клієнту сплачувати платіж однією сумою, а не двома, трьома платежами, при цьому банк бере на себе обов'язок розподілити сплачену загальну суму в погашення кредиту, процентів та комісійних ви­нагород. Відповідачем за зустрічним позовом згідно з умовами Кредитного договору відкриті Позива­чці за зустрічним позовом, зокрема: для обліку кредиту позичковий рахунок № НОМЕР_1 ; для об­ліку нарахованих процентів особовий рахунок № НОМЕР_2 , транзитний рахунок № НОМЕР_8 . Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредиту­вання та сукупну вартість кредиту» (п.3.1) встановлена можливість включення до загальної вар­тості кредиту комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням та обслуговуванням і погашенням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо. Також зазначає, що Відповідачка на дату укладення Договору, який є предметом спору, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, що не заперечується нею та вчинила дії щодо його підписання та укладення відповідно до своєї волі. Наявність посвідчен­ня інваліда не перешкоджає їй читати текст договору та усвідомлювати його. До того ж Відпові­дачка повідомила Позивача про наявність кредитних договорів в інших банках та можливість сплачувати новий кредит, та не повідомила про те що є інвалідом по зору, і жодних труднощів в неї при читанні умов кредитного договору не виникало. Отже, Відповідачка до підписання кредитного договору, мала можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте кредитний договір був підписаний, та виконувався зі сторони банку належним чином. Відповідно до п. 4.4. кредитного договору Відповідач сплачує комісійну винагороду в ро­змірі 4,0 % від суми Кредиту. Наведене норма кредитного договору спростовує позицію Відповідачки про внесення до­даткових витрат у вигляді комісії, оскільки кредитний договір був нею підписаний та вона по­годилась із усіма його умовами. Також, на підтвердження своєї обізнаності про умови кредитування, Позивач поставив свій підпис під п. п. 5.6 та 5.7 Кредитного договору, відповідно до яких своїм підписом Позича­льник підтверджує, що з Правилами, які розміщені на офіційному сайті Банку та/або у відділеннях Банку, а також умовами Договору, ознайомлений і згодний. Крім того, своїм підписом Позичальник підтверджує, що укладення цього договору відповідає його інтересам, внутрішній волі та волевиявленню, а також підтверджує відсутність будь-якої умови чи обстави­ни, які б Позичальник вважав незрозумілими, обтяжливими для нього та такими, що порушують та позбавляють його прав, які він звичайно мав до укладання цього Договору. Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинен­ня правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у дії однієї із сторін правочину. Отже, ПАТ «МЕГАБАНК» надано докази про те, що відомості стосовно умов кредитування були повідомлені ОСОБА_1 письмово, перед укладанням кредитного договору, для запобігання непорозуміння та з метою належного укладання договору. Таким чином, приймаючи умови договору та підтверджуючи своїм підписом надання ПАТ «Мегабанк» повної інформації у письмовому вигляді про умови кредитування та сукупну вар­тість кредиту, ОСОБА_1 надала згоду на них, а тому зобов'язана виконувати їх в повному обсязі. Як підтверджено матеріалами справи, в день підписання оспорюваного правочину ОСОБА_2 отримала передбачену даним договором суму кредиту, а також отримала примірник кредитного договору, що давало їй додаткову можливість детально вивчити його умови та протя­гом 14 днів з дня отримання кредиту відмовитись від даної послуги, що передбачено п. 6 статті 1 1 Закону України «11 по захист прав споживачів». Однак ОСОБА_1 цього не зробила та використала кредитні кошти на свій розсуд. А звернулась в суд лише через 1,5 року після звернення ПАТ «МЕГАБАНК» до суду з по­зовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Враховуючи вищевикладене, ПАТ «МЕГАБАНК» вважає, що позов ОСОБА_1 про невизнання недійсним кредитного договору № 1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017, безпідста­вним та таким, що не підлягає до задоволення.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 30.10.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду на 08.11.2017 /а.с.32/

Згідно довідки від 08.11.2017 справа знята з розгляду у зв'язку з тим, що суддя знаходився в нарадчій кімнаті по іншій справу. Справа призначена до судового розгляду на 22.11.2017. /а.с. 37/

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 22.11.2017 розгляд справи відкладено на 21.12.2017. /а.с.44/

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 21.12.2017 розгляд справи відкладено на 05.01.2018. /а.с.55/

Згідно довідки від 05.01.2018 розгляд справи знято у зв'язку з перебуванням головуючої-судді у нарадчій кімнаті у іншій справі. /а.с.56/

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2018 головуючим суддею для цього провадження визначено суддю Коліщук З.М./а.с.61/

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 04.02.2019 розгляд справи відкладено на 18.02.2019. /а.с.78-79/

18.02.2019 розгляд справи відкладено на 13.03.2019. /а.с.86/

Згідно довідки від 13.03.2019 справу знято з розгляду у зв'язку з тим, що суддя відповідно до наказу суду №10/06 від 11 березня 2019 року перебувала у відряджені. /а.с. 96/

Справу призначено на 10.06.2019.

Згідно довідки від 10.06.2019 справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючої-судді у нарадчій кімнаті у іншій справі і призначена на 10.06.2019 /а.с.110/

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2020 головуючим суддею для цього провадження визначено суддю Равлінко Р.Г./а.с. 115/

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 10.08.2020 справу прийнято до розгляду та призначено до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження на 14.09.2020./а.с.116-117/

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 14.09.2020 справу призначено на 08.12.2020. /а.с.125-126/

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 08.12.2020 розгляд справи відкладено на 23.02.2021. /а.с.164/

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 23.02.2021 розгляд справи відкладено на 13.05.2021. /а.с.181-182/

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 13.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.07.2021./а.с.191-192/

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 13.07.2021 розгляд справи відкласти на 01.10.2021. /а.с. 208/

01.10.2021 у справі було оголошено перерву до 06.10.2021.

Розгляд справи по суті відбувся 06.10.2021 за відсутності сторін.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позов АТ «Мегабанк», будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. В попередніх судових засіданнях просила позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у первісному позові, та відмовити у задоволенні зустрічного позову з підстав наведених у відзиві на зустрічний позов.

Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, її представник адвокат Магарський М.З. подав заяву про розгляд справи за його відсутності. В попередніх судових засіданнях в задоволенні позовних вимог за первісним позовом просив відмовити в повному обсязі, зустрічний позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити з підстав наведених у відзиві на первісну позовну заяву та у зустрічному позові.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідачки не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

17.01.2017 між Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 1-901-801-2-17-Г, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 15 000 грн. на строк з 17.01.2017 по 16.01.2019 зі сплатою 10% річних. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована процентна ставка. /а.с.4-5/

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором.

Згідно з п. 3.2.3 кредитного договору відповідачка зобов'язана своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.

17.01.2017 грошові кошти в розмірі 15 000, 00 грн. видані позивачем відповідачці, що підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_9 за період з 17.01.2017 по 01.09.2017./а.с.13-19/

Пунктом 4.5 кредитного договору визначено, що розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди складає 1 294, 63 грн. Відповідно до п. 4.10 кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів позивач обліковує заборгованість за кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості.

Починаючи з 30.11.2018 року позивачем відповідачці була встановлена процентна ставка за кредитним договором в розмірі 0, 1 % річних.

Станом на 01.09.2017 загальна заборгованість за кредитом складає 13 272, 71 грн., з яких : 13 272, 71 грн. - залишкова сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 449,07 грн - залишок нарахованих та несплачених відсотків, 2 400, 00 грн. - залишок нарахованих та несплачених щомісячних комісій, 6 750, 00 грн. - штрафи за кредитним договором. що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_9 за період з 17.01.2017 по 01.09.2017 та розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 01.09.2017. /а.с.13-20/

Додатком 1 по кредитному договору № 1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 Розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки та продовженням до додатку № 1 по кредитному договору № 1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 Графік платежів встановлено строки та розміри сплати платежів за кредитним договором. /а.с.6-7/

Додатком № 2 до кредитного договору № 1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 ОСОБА_1 надано згоду фізичної особи - суб'єкта кредитної історії. /а.с.8/

11.05.2017 ПАТ «Мегабанк» на адресу ОСОБА_1 направлено Вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором №1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 , яка 17.05.2017 отримана відповідачкою особисто. /а.с.21-22/

12.06.2017 ПАТ «Мегабанк» на адресу ОСОБА_1 направлено Вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017. /а.с.23/

Згідно довідки МСЕК № 013930 серія 2-218 АГ, відповідно до якої ОСОБА_1 має ІІІ групу інвалідності загального захворювання безтерміново. /а.с.95/

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін уразі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Щодо стягнення з відповідача не сплаченої комісійної винагороди в розмірі 600 грн. в порушення п. 1.1., 4.2., 4.4, 4.5 кредитного договору 1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 суд зазначає наступне.

Відповідно п. 1.3. кредитного договору №1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 кредити надавались на споживчі цілі, що підтверджує, що сторонами було укладено договори споживчого кредиту.

Так, згідно з п. 4.4 договору № 1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 за обслуговування кредитної заборгованості позичальник сплачує комісійну винагороду в розмірі 4,0000 % від суми Кредиту. Комісійна винагорода сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Згідно із ч.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживача» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до положень ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України істотними умовами виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Сторони досягли згоди з вказаних істотних умов, що вбачається із підписаного договору №1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 про надання кредиту в розмірі 15 000, 00 грн. строком до 16.01.2019.

Водночас суд зазначає, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 зазначається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" зобов'язано кредитодавця перед укладенням договору про надання споживчого кредиту повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

В розумінні положень чинного законодавства України, зокрема, ст. 1056 ЦК України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.

Згідно постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Суд, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, звертає увагу, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, АТ «Мегабанк» не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються ОСОБА_1 .. При цьому АТ «Мегабанк» нараховував, а ОСОБА_1 сплатила комісію за послуги, що супроводжують кредит.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16.

Суд зазначає, що в договорі № 1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 не встановлені послуги, які включаються у комісію за обслуговування кредитної заборгованості, в позовній заяві ПАТ «Мегабанк» не зазначило, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику.

Таким чином, беручи до уваги, що здійснення платежів за управління кредитом не є послугою в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи висновок Верховного суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки суми залишку нарахованої та несплаченої комісійної винагороди №1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 за період з 01.05.2017 р. по 30.08.2017 в розмірі 2 400, 00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Також, як вбачається з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_9 за період з 17.01.2017 по 01.09.2017, ОСОБА_1 01.02.2017, 01.03.2017, 03.04.2017 та 19.05.2017 було погашено заборгованість за комісійною винагородою у загальному розмірі 2 400, 00 грн.

Тому, в силу встановлених судом обставин та, як наслідок, визнання комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості незаконною, дана сума коштів повинна бути зарахованою в рахунок погашення заборгованості в погашення заборгованості за тілом кредиту (13 272,71 грн. - 2 400,00 грн.).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми залишку заборгованості за кредитом № 1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 в розмірі 10 872, 71 грн. та суми залишку нарахованих та несплачених відсотків за період з 01.05.2017 по 31.08.2017 в розмірі 449, 07 грн. та суми штрафів в розмірі 6 750, 00 грн. підлягають задоволенню повністю, правові підстави щодо стягнення суми залишку нарахованої та несплаченої комісійної винагороди за період з 01.05.2017 р. по 30.08.2017 в розмірі 2 400, 00 грн. відсутні, а тому у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити.

З приводу заявленої відповідачкою зустрічної позовної заяви про визнання недійсним кредитного договору № 1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017, укладеного між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_1 , суд приходить до наступного.

Як зазначалося вище між 17.01.2017 між Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 1-901-801-2-17-Г, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 15 000 грн. на строк з 17.01.2017 по 16.01.2019 зі сплатою 10% річних. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована процентна ставка.

Пунктом 4.4 вказаного кредитного договору передбачено, що за обслуговування кредитної заборгованості позичальник сплачує комісійну винагороду в розмірі 4, 0000 % від суми кредиту. Комісійна винагорода сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Вирішуючи питання про визнання Кредитного договору недійсним, суд виходить із основних принципів юридичної природи умов надання споживчих кредитів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 2 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Так, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені ЗУ «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч. 5 ст. 11, ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абз. 2, 3 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 531/648/15-ц.

Судом встановлено, що п. 4.4. Кредитного договору передбачено плату за обслуговування кредитної заборгованості, що як вже зазначалося судом вище відповідно до правової позиції висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16 є таким, що суперечить законодавству, а відтак суд приходить до висновку, що п. 4.4. Кредитного договору в частині визначення комісійної винагороди в розмірі 4, 000 % є таким, що підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, оскільки визначена у п. 4.4. комісія в розмірі 15, 000 грн. є складовою загальної орієнтовної вартості кредиту - 31 987.70 грн., а також Додаткова угода № 1 від 29.09.2014 року була укладеною його сторонами відносно врегулювання питань щодо порядку та строку сплати загальної суми заборгованості за визнаним частково недійсним Кредитним договором, тому Кредитний договір у даній частині, також підлягає визнанню недійсним.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналізуючи Кредитний договір в іншій частині його умов, відповідно до яких були встановлені остаточні умови кредитного зобов'язання ОСОБА_1 перед кредитором, судом встановлена наявність в Кредитному договорі усіх необхідних відомостей, які обов'язково повинен містити кредитний договір, а саме: про кожну супутню послугу, яка надається споживачеві; обґрунтування супутньої послуги; про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком, умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач повинен сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашення; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

З врахуванням вище наведеного, суд прийшов до переконання, що спірний кредитний договір укладений відповідно до норм діючого законодавства, його пункти не суперечать вимогам чинного законодавства, окрім пункту 4.4., а відтак у цій частині позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають до задоволення, отже суд приходить до переконання, що п. 4.4. кредитного договору № 1-901-801-2-17 від 17.01.2017 підлягає визнанню недійсним.

Щодо витрат на професійну правову допомогу

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Згідно ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ч.ч.1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

Поряд з цим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).

Проте представниками сторін не надано суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвокатів, необхідні для надання правової допомоги.

Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 264,16 грн (18 071,78 х 100% : 22 871,78 = 79,01 %; 1 600,00 : 100% х 79,01 % = 1 264,16).

Позивачем за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві заявлено клопотання про звільненні від сплати судового збору, як інваліда по зору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно довідки сер. МСЕ серія 2-18 АГ № 013930 встановлено інвалідність третьої групи.

Згідно приписів п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема, звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відтак, ОСОБА_1 не є особою на яку розповсюджуються гарантії щодо звільнення від сплати судового збору, оскільки вона є інвалідом третьої групи.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Отже, з позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути 384, 20 грн. судового збору, а також з відповідача за зустріним позовом АТ «Мегабанк» на користь держави слід стягнути 384, 20 грн. судового збору

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Первісний позов акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: Львівська область, Жидачівський район, с. Вовчатичі, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 ) на користь акціонерного товариства «Мегабанк» ( вул. Алчевських, буд.30 ,м. Харків, 61002, МФО 351629, Код ЄДРПОУ 09804119) заборгованість за кредитним договором №1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 в розмірі 18 071 (вісімнадцять тисяч сімдесят одну) грн. 78 коп., з яких з яких 10 872 (десять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 71 коп. - залишкова сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту), залишок нарахованих та несплачених відсотків 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 07 коп.; 6 075(шість тисяч сімсот п'ятдесят ) грн. штрафи за кредитним договором та 1 264 (одна тисяча двісті шістдесят чотири) грн. 16 коп. суму сплаченого судового збору, а всього: 19 335 (дев'ятнадцять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 94 коп.

Врешті заявлених вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання недійсним кредитного договору №1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 задовольнити частково.

Визнати недійсними: п. 4.4 кредитного договору №1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017 укладеного між акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 та додаткову угоду № 1 до кредитного договору №1-901-801-2-17-Г від 17.01.2017

Стягнути з акціонерного товариства «Мегабанк» ( вул. Алчевських, буд.30 ,м. Харків 61002, МФО 351629, Код ЄДРПОУ 09804119) на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: Львівська область, Жидачівський район, с. Вовчатичі, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 ) на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Врешті заявлених вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Г. Равлінко