30 вересня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_7 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_10 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2020 року,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2020 року клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_8 задоволено, обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12012100030000947 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито.
Також даною ухвалою суду вирішені питання цивільного позову та заходів забезпечення кримінального провадження.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідно до положень ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 190 КК України, є особливо тяжкими злочинами.
Провадження стосується подій, які мали місце у період з 07.10.2003 по 04.04.2005.
З дня вчинення злочинів, а саме з 04.04.2005, минуло п'ятнадцять років, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказані злочини не зупинявся та не переривався, від слідства або суду обвинувачені не ухилялися, обвинувачені не заперечували проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і дали згоду на звільнення їх від кримінальної відповідальності.
Потерпілий ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, потерпілий посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду. Зокрема зазначає, що ухвалою Київського апеляційного суду від 24.09.2019 скасовано вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2018 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині їх виправдання за ч.4 ст. 190 КК України та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Вирок суду скасовано з підстав, що мотивувальна та резолютивна його частини містили різні підстави для визнання обвинувачених невинуватими. Однак, всупереч положенням ст. 415 КПК України, суд не врахував висновки суду апеляційної інстанції, що призвело до необґрунтованого залишення без розгляду поданого ним цивільного позову.
Потерпілий ОСОБА_10 у судові засідання апеляційного суду не з'являвся протягом тривалого часу, хоча повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_11 , у судові засідання апеляційного суду також не з'являлася протягом тривалого часу, хоча повідомлялась належним чином, жодного разу, не підтвердила поважність причин неявки.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею особливо тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минули п'ятнадцять років.
З матеріалів кримінального провадженняза обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_7 вбачається, що з дня вчинення правопорушення, а саме з 04.04.2005, минуло п'ятнадцять років, перебіг строків давності у даному провадженні не зупинявся та не переривався, обвинувачені не заперечували проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і дали згоду на звільнення їх від кримінальної відповідальності.
Обмежень, встановлених ч.5 ст.49 КК України, у даному провадженні немає.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчились, відповідає фактичним обставинам та узгоджується з положеннями ст.ст. 44, 49 КК України, ст.284 КПК України.
Рішення суду про залишення цивільного позову без розгляду узгоджується з положеннями ч.3 ст.129 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_10 має право звернутись з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2020 року, якою клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_8 задоволено, обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12012100030000947 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3