29 вересня 2021року м. Київ
Справа № 357/8887/18
Провадження: № 22-ц/824/12984/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Пікуль А.А., Борисової О.В.,
секретар Івасенко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Тетері Світлани Ігорівни в інтересах Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори»
на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дубановської І.Д.,
у справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни, про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди,
В серпні 2018 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору оренди землі № б/н від 11 листопада 2014 року, у нього в оренді перебувала належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,8442 га з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025, яка знаходиться у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк оренди - 10 років. Державна реєстрація права оренди за ПОСП «Сидори» проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Малькевич Л.В., згідно із рішенням від 30 грудня 2015 року за індексним номером 27745737. Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПОСП «Сидори» стало відомо, що орендована ним у ОСОБА_1 земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ «Еліта-2010», про що укладений договір оренди землі № 87 від 05 березня 2018 року, право оренди за якими зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40138081 від 15 березня 2018 року. Вважає, що такі дії ОСОБА_1 суперечать ч. 1 ст. 792 ЦК України, п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК України, ст. 13, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 08 жовтня 1998 року та умовам договору оренди землі № б/н від 11 листопада 2014 року, у зв'язку із чим, на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, договір оренди землі № 87 від 05 березня 2018 року має бути визнаним недійсним. В свою чергу, рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40138081 від 15 березня 2018 року відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IVвід 01 липня 2004 року та у зв'язку із порушенням ст. 10, 19, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV має бути скасоване. За наведених обставин просило суд визнати недійсним договір оренди землі № 87 від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» щодо земельної ділянки, площею 2,8442 га з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025; скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40138081 від 15 березня 2018 року та припинити право оренди ТОВ «Еліта-2010» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025, яке виникло на підставі договору оренди землі № 87 від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 , та ТОВ «Еліта-2010».
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року позов Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» залишено без задоволення.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Тетеря С.І. в інтересах Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача порушених прав чи інтересів зроблено внаслідок неправильного застосування норм ст.ст. 204, 207, 210, 638, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст.ст. 6, 17, 24 ,31 Закону України «Про оренду землі» та порушення норм ч. 4 ст. 536 ЦПК України. З 01.01.2013 року державній реєстрації підлягає не правочин, що посвідчує виникнення права оренди на земельну ділянку, тобто, договір оренди землі, а безпосередньо саме речове право - право оренди, яке виникає з цього правочину, і не належить до правочинів у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України. Отже, поняття "державна реєстрація договору оренди землі" та "державна реєстрація права оренди на земельну ділянку" не слід ототожнювати, оскільки це різні правові інститути, які діяли у різні часові проміжки, про що наголосила Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 696/1693/15-ц. Ураховуючи те, що державна реєстрація права оренди на земельну ділянку не є державною реєстрацією правочину у розумінні ч. 1 ст. 210 ЦК України, норми ч. 1 ст. 210 ЦК України не підлягають застосуванню при визначенні моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним після 01.01.2013 року. Договори оренди землі, що укладені після 01.01.2013 року, починають свій перебіг з моменту їх укладення, тобто, підписання сторонами, відповідно, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013 року, має значення саме момент його підписання, а не момент державної реєстрації права оренди, як неправильно вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у справах № 912/3294/18, № 912/3295/18, №291/421/17, №291/422/17, №291/426/17, № 704/1551/16-ц, вяких, зокрема, досліджувався момент укладення та набрання чинності договорів оренди землі, укладених після 01.01.2013 року, і саме ці висновки, на її, скаржника, думку, підлягають врахуванню судом під час розгляду цієї справи. Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/496/17, згідно з якими відсутність у ДРРПНМ державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником ділянки з іншим орендарем. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у разі скасування державної реєстрації права оренди особи на земельну ділянку в такої особи відсутнє право оренди, що суперечить нормам ст.ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 11 ЦК України, ст. 124 ЗК України. Дійшовши висновку, що чинність наказу Міністерства № 728/5 від 15.03.2018 року впливає на вирішення позовних вимог ПОСП «Сидори» у цій справі суд першої інстанції був зобов'язаний зупинити провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/3844/20, у межах якої оскаржується вказаний наказ. Укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 оспорюваного договору і проведення на його підставі державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ «Еліта-2010» порушує право позивача. Також просила змінити розподіл судових витрат, стягнувши у рівних частинах з відповідачів понесені позивачем витрати у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 29 309,97 грн.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Косяк В.М. інтересах ТОВ «Еліта-2010» заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона не спростовує законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Клопотання про зупинення провадження не підлягає задоволенню, оскільки на момент звернення до суду із даним позовом скаржник визнав, що оскарження Наказу Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року не має істотного значення для даної справи, не впливає на предмет спору та не перешкоджає розгляду даної справи.
Адвокат Марценюк М.А. в інтересах ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу також посилалась на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції та зазначала, що відсутність виконання істотних умов договору оренди свідчить про те, що такий договір не набув чинності та не створює для сторін виконання/невиконання будь яких прав, обов'язків встановлених ним, а також свідчить про відсутність у орендаря права оренди на земельну ділянку. Тлумачення п. 37 договору оренди землі позивача не є предметом позову у даній справі, а тому суд першої інстанції не зобов'язаний тлумачити вказаний пункт. Скасування рішення державного реєстратора про право оренди позбавляє орендаря оспорювати договір оренди, що є предметом спору. Клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки позивач був зобов'язаний подати усі наявні докази по справі разом із позовною заявою, в тому числі, якщо позивач убачав перешкоду щодо розгляду справи, тобто, він мав подати клопотання про зупинення провадження у справі ще у 2019 року, однак, таких дій не вчиняв.
В судовому засіданні адвокат Тетеря С.І. в інтересах ПОСП «Сидори» підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просила її задовольнити.
Адвокат Косік В.М. в інтересах ТОВ «Еліта-2010» та адвокат Марценюк Л.А. в інтересах ОСОБА_1 заперечували проти апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вислухавши пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 136471 від 20 січня 2005 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 2,844 га з кадастровим номером: 3220486000:04:005:0025, яка знаходиться на території: Сидорівської сільської ради (т. 1 а.с. 11).
11 листопада 2014 року ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори» уклали договір оренди землі № б/н (т. 1 а.с. 7-8).
Відповідно до п. 1 договору оренди землі № б/н від 11 листопада 2014 року, «орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Сидорівська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту про право власності на землю серії ЯБ № 136471, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 20 січня 2005 року».
Згідно із п. 2 договору оренди землі № б/н від 11 листопада 2014 року, «в оренду передається земельна ділянка: кадастровий номер 3220486000:04:005:0025, розташована на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,844 га, в тому числі рілля 2,844 га».
Згідно із п. 5 договору оренди землі № б/н від 11 листопада 2014 року, «договір укладено на 10 /десять/ років. Після закінчення строку договору, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі».
Відповідно до п. 6 договору оренди землі № б/н від 11 листопада 2014 року, «орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3 (три) % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 318,44 грн…».
Згідно із п. 8 договору оренди землі № б/н від 11 листопада 2014 року, «орендна плата видається у такі строки - до 31 грудня поточного року».
Відповідно до п. 16 Договору оренди землі № б/н від 11 листопада 2014 року, «передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 (п'ятиденний) строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі».
Згідно з п. 37 договору оренди землі № б/н від 11 листопада 2014 року, «цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації».
Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 30 грудня 2015 року, «орендодавець ОСОБА_1 з одного боку, передає, а орендар ПОСП «Сидори» в особі директора Устименка В.С., який діє на підставі статуту, з другого, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220486000:04:005:0025, що знаходиться в межах землекористування Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,844 га, у тому числі рілля 2,844 га» (т. 1 а.с. 10).
30 грудня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Малькевич Л.В. ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27683238 та внесено запис про інше речове право № 12849426 від 30 грудня 2015 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ПОСП «Сидори», яке виникло згідно із Договором оренди землі № б/н від 30 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 15).
05 березня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» уклали договір оренди земельної ділянки № 87 (т. 1 а.с. 184-185).
Відповідно до п. 1.1 договору оренди земельної ділянки № 87 від 05 березня 2018 року, «орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, право на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку ЯБ № 136471 від 20 січня 2005 року».
Відповідно до п. 2.1 договору оренди земельної ділянки № 87 від 05 березня 2018 року, «в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3220486000:04:005:0025 за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 2,8440 га».
Згідно з п. 3.1 договору оренди земельної ділянки № 87 від 05 березня 2018 року, «договір укладено на 10 (десять) років. В разі, якщо жодна із сторін не повідомила письмово, за 90 календарних днів до закінчення терміну дії договору, іншу сторону про бажання не продовжувати дію цього договору, вважається, що його дія автоматично продовжена на такий самий термін і на таких самих умовах, які були передбачені договором».
Відповідно до п. 14.1 договору оренди земельної ділянки № 87 від 05 березня 2018 року, «цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації».
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1316014200 від 20 липня 2018 року, за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України індексний номер: 40128149, запис про інше речове право № 12849426 скасований 15 березня 2018 року (т. 1 а.с. 19-21).
15 березня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40138081 та внесено запис про інше речове право № 25262048 від 05 березня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Еліта-2010», що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки № 87 від 05 березня 2018 року (т. 1 а.с. 19-21).
ОСОБА_1 складена заява від 07 листопада 2018 року, в якій вона просила всіх, кого це стосується, розділити належну їй земельну ділянку 3220486000:04:005:0025, яка знаходиться на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, на дві, площею 1,4221 га (т. 2 а.с. 74).
Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 149111398 від 12 грудня 2018 року, рішенням державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиної М.О., індексний номер: 44554790 від 12 грудня 2018 року, здійснений запис про право власності: 29393096 від 07 грудня 2018 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0063 за ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 75-76).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 149113994 від 12 грудня 2018 року, рішенням державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиної М.О., індексний номер: 44555138 від 12 грудня 2018 року, здійснений запис про право власності: 29393426 від 07 грудня 2018 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0064 за ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 77-78).
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ФГ «Дари Ланів» уклали договір оренди землі № 20С (т. 2 а.с. 79-82).
Відповідно до п.1.1 договору оренди землі № 20С від 10 грудня 2018 року, «орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, право на яку посвідчено Витягом з ДРРП на нерухоме майно, номер запису про право власності 29393096».
Згідно із п. 2.1 договору оренди землі № 20С від 10 грудня 2018 року, «в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3220486000:04:005:0063, яка розташована за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 1,4221 га».
Відповідно до п. 3.1 договору оренди землі № 20С від 10 грудня 2018 року, «договір укладено на 10 (десять) років…».
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 149472119 від 14 грудня 2018 року, рішенням державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиної М.О., індексний номер: 44603343 від 10 грудня 2018 року, здійснений запис про інше речове право - право оренди: 29438271 від 14 грудня 2018 року на земельну ділянку кадастровий номер 3220486000:04:005:0063 за ФГ «Дари Ланів» (т. 2 а.с. 84-85).
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ФГ «ПРОЛІСОК» уклали Договір оренди землі № 20С (т. 2 а.с. 86-89).
Відповідно до п.1.1 договору оренди землі № 20С від 10 грудня 2018 року, «орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, право на яку посвідчено Витягом з ДРРП на нерухоме майно, номер запису про право власності 29393426».
Згідно із п. 2.1 Договору оренди землі № 20С від 10 грудня 2018 року, «в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3220486000:04:005:0064, яка розташована за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 1,4221 га».
Відповідно до п. 3.1 договору оренди землі № 20С від 10 грудня 2018 року, «договір укладено на 10 (десять) років…».
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 149470896 від 14 грудня 2018 року, рішенням державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиної М.О., індексний номер: 44603177 від 14 грудня 2018 року, здійснений запис про інше речове право - право оренди: 29438121 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку кадастровий номер 3220486000:04:005:0064 за ФГ «Пролісок» (т. 2 а.с. 91-92).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких порушень закону, при укладенні договору оренди земельної ділянки № 87 від 05 березня 2018 року, судом не встановлено, в зв'язку із чим, підстав визнавати його недійсним немає, та того, що сплив строку, передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, а на момент, ухвалення рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., індексний номер: 40138081 від 15 березня 2018 року, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, запис про право оренди ПОСП «Сидори» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025, що знаходяться в межах Сидорівської сільської ради, був скасований.
Колегія суддів, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, вважає, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними.
Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ПОСП «Сидори» відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Висновки суду першої інстанції, мотиви, за яких суд першої інстанції відмовив у задоволенні заявленого ПОСП «Сидори» позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (т.3, а.с.42-52).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга позивача не містить.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення районним судом при вирішенні позовних вимог норм матеріального права відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».
Аналогічні положення містить ст. 6 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ст. 124 ЗК України, ст.13 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
А згідно з ч. 4 ст. 3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
У даній справі судом першої інстанції правильно встановлено, що 15 березня 2018 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, ухвалено рішення індексний номер: 40128149 про скасування запису про інше речове право за № 12849426 від 30 грудня 2015 року.
Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку, та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову в частині визнання правочину недійсним, оскільки укладення договору і реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку на підставі договору за відповідачами ТОВ «Еліта-2010» після скасування реєстрації права оренди позивача, не порушує прав останнього, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині, зокрема, про те, що скасування рішення державного реєстратора не призводить до припинення права оренди, відхиляються апеляційним судом як неприйнятні.
Одночасно апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги позивача про те, що районний суд помилково ототожнив поняття «державної реєстрації договору» із поняттям «державної реєстрації права оренди», оскільки у даних правовідносинах відбулося скасування державної реєстрації права оренди, а тому, незважаючи на наявність підписаного договору оренди, таке право не вважається набутим за відсутності його державної реєстрації, що прямо убачається із вищенаведених норм законодавства у сфері оренди землі.
Окрім того, у даних правовідносинах відповідно до змісту п. 37 договору оренди землі від 30 листопада 2015 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.
Доводи апеляційної скарги про помилкове застосування районним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справах № 322/1178/17 також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки це не вплинуло на правильність висновку суду щодо відсутності правових підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.
Одночасно апеляційний суд констатує, що Верховним Судом у справі № 357/8110/18 (у подібних правовідносинах) висловлені наступні висновки: встановивши, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки на момент початку перебігу строку дії укладеного 02 березня 2018 року договору оренди землі, відлік якого обраховується з 16 березня 2018 року - часу здійснення на підставі вказаного договору державної реєстрації речового права за відповідачем, права та інтереси позивача порушені не були, оскільки права на вказаний об'єкт нерухомого майна у нього вже були відсутні. Тобто, укладення оскарженого договору оренди не стало перешкодою для позивача у реалізації права користування тією самою земельною ділянкою, що виключає наявність підстав для визнання договору оренди землі недійсним.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо неправильного тлумачення судом п. 37 договору оренди землі, укладеного між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 , також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у даному випадку суд жодним чином не тлумачив зміст п. 37 договору оренди землі, а лише прочитав його так, як він написаний.
Як убачається зі змісту п. 37 договору оренди землі від 30 листопада 2015 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.
Цей пункт договору у повній мірі відповідає положенням ст. 125 ЗК України, відповідно до яких право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, а не з моменту укладення договору оренди землі.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що районним судом при вирішенні справи не були враховані висновки Верховного Суду, згідно з якими відсутність державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем, також відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки наведені позивачем висновки районного суду стосуються не подібних, а інших правовідносин.
У даній справі суд відмовив ПОСП «Сидори» у позові не з підстав відсутності права вимоги як такого, а ураховуючи ту обставину, що на час укладення оспорюваного договору оренди позивач не був наділений правом оренди земельних ділянок, які є предметом оспорюваними договорами, тому оспорюваними договорами його право орендаря не порушене.
Ураховуючи, що, як вже наведено вище, висновки районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі № 87 від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» щодо земельної ділянки, площею 2,8442 га з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025, є обґрунтованими, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку районного суду про обрання позивачем невірного способу захисту в частині інших, похідних, вимог не мають вирішального значення для правильного вирішення спору.
Оскільки доводи апеляційної скарги є ідентичними аргументам позивача у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки районного суду є достатньо аргументованими, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland, № 49684/99, § 2)).
Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Тетері С.І. в інтересах ПОСП «Сидори» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року залишенню без змін.
Стосовно розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1- 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріали справи свідчать, що при розгляді справи у апеляційній інстанції адвокатом Косяком В.М. в інтересах ТОВ «Еліта-2010» було надано копії договору про правничу допомогу № 147 від 19.08.2021 року, укладеного між ТОВ «Еліта-2010» та АО «МКБ Групп», акту приймання-передачі правничої допомоги від 26.08.2021 року, платіжного доручення № 24 від 25.08.2021 року на суму 10 000 грн, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру.
Також п. 2.2 договору № 147 про правничу допомогу від 19 серпня 2021 року передбачено, що за виграну справу в апеляційній інстанції, клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 3 000 грн.
Аналізуючи надані представником ТОВ «Еліта-2010» адвокатом Косяком В.М. докази на підтвердження заявленого розміру судових витрат понесених на оплату професійної правничої допомоги та тривалість розгляду справи, її складність, та той факт, що адвокатське об'єднання «МКБ Групп» не здійснювало представництво відповідачів у суді першої інстанції, у зв'язку із чим адвокату потребувався відповідний час для аналізу та вивчення обставин справи та наданих документів, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу ТОВ «Еліта-2010» є підтвердженим та таким, що відповідає складності справи та виконаним адвокатом роботам.
Заявляючи вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у апеляційному суді, представник ОСОБА_1 адвокат Марценюк Л.А. надала суду копії договору про надання правової допомоги 73/21 від 20 серпня 2021 року, укладеного між Марценюк Л.А. та ОСОБА_1 , додатку № 1 до договору про надання правової допомоги 73/21 від 20.08.2021 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1, товарний чек № 83 від 26.08.2021 року на суму 7 500 грн.
Пунктом 4.2 договору про надання правової допомоги 73/21 від 20 серпня 2021 року передбачено, що у разі, якщо буде досягнуто мету представника клієнта в судах України (прийнято судове рішення на користь клієнта), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 5 000 грн (гонорар успіху).
Заперечень проти заявлених відповідачами розмірів витрат на правничу допомогу, від скаржника не надходило.
А тому, аналізуючи надані суду апеляційної інстанції докази на підтвердження заявлених розмірів судових витрат понесених на оплату професійної правничої допомоги та тривалість розгляду справи, її складність, колегія суддів вважає, що заявлені ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» розміри витрат на правничу допомогу є підтвердженими та такими, що відповідають складності справи та виконаній адвокатами роботі, відтак, такі витрати відповідачів підлягають відшкодуванню за рахунок ПОСП «Сидори», оскільки підтверджені належними доказами, поданими до суду у строк, визначений частиною 8 статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Тетері Світлани Ігорівни в інтересах Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (ЄДРПОУ 32638083, місцезнаходження: 09131, с. Сидори, вул. Радянська, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010» (ЄДРПОУ 36445897, місцезнаходження: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Сидори, вул. Миру, 4) 13 000 (тринадцять тисяч) грн на відшкодування судових витрат, пов'язаних з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (ЄДРПОУ 32638083, місцезнаходження 09131, с. Сидори, вул. Радянська, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн на відшкодування судових витрат, пов'язаних з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2021 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді А.А. Пікуль
О.В. Борисова