Справа № 753/22590/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13619/2021
28 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Коцюрби О.П., Білич І.М.,
за участю секретаря судового засідання Рудик О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 рокуу складі судді Колесника О.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство освіти і науки України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення до складу студентів,-
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (далі - НТУУ "КПІ ім. І.Сікорського"), в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ проректора з науково-педагогічної роботи (навчально-виховний напрям) НТУУ "КПІ ім. І.Сікорського" ОСОБА_2 по студентському складу факультету менеджменту та маркетингу заочна форма навчання від 26.09.2017 № 3775-С «Про відрахування», ОСОБА_1 , студента 2 курсу гр. УВ-з61 ОС «Бакалавр», спеціальність 073 «Менеджмент», спеціалізація «Менеджмент і бізнес-адміністрування», навчання за державним замовленням, поновити ОСОБА_1 до складу студентів НТУУ "КПІ ім. І.Сікорського", факультету менеджменту та маркетингу заочна форма навчання на 2 курс ОС «Бакалавр», спеціальність 073 «Менеджмент», спеціалізація «Менеджмент і бізнес-адміністрування», навчання за державним замовленням та стягнути з університету на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 10 100 грн.
Позов обґрунтовано, тим, що наказом по Національному технічному університету України «Київський політехнічний інститут» від 11.08.2013 № 1495-с позивача було зараховано студентом 1-го курсу за державним замовленням приладобудівного факультету, денної форми навчання, напрямом підготовки 6.051003, група ПІ-31.
Наказом від 30.01.2014 № 207-с ОСОБА_1 було відраховано з Університету.
Після чого, наказом від 22.08.2014 № 1605-с позивача було зараховано до Університету студентом 1-го курсу за державним замовленням видавничо-поліграфічного інституту, заочної форми навчання, напрямом підготовки 6.051501, група СТ-з41.
Наказом від 15.12.2014 № 1332/2-с ОСОБА_1 було відраховано з Університету.
Наказом від 06.08.2016 № 2601-с позивача було зараховано до Університету студентом 1-го курсу заочної форми навчання, факультету менеджменту та маркетингу для здобуття освітнього ступеня «Бакалавр» за державним замовленням, за спеціальністю 073 «Менеджмент», спеціалізація «Менеджмент і бізнес-управління».
У подальшому, наказом Міністерства освіти і науки України від 17.08.2016 № 992 Університету було присвоєно ім'я Ігоря Сікорського , у зв'язку із чим він змінив назву на Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (далі - НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського»).
По завершенню другого семестру, першого курсу 2016 - 2017 навчального року, позивач успішно виконав усі види робіт та завдань, що передбачені робочим навчальним планом і також успішно склав семестровий контроль був переведений для подальшого навчання на 2 курсі.
Згідно з графіком навчального процесу на установчій сесії, у вересні 2017 року, позивач отримав необхідну базу знань і методик для самостійного засвоєння навчальної інформації та формування умінь з метою успішного складання першої сесії на 2 курсі.
Виконавши всі необхідні завдання та погодивши їх з викладачами, 11.12.2017 року, відповідно до затвердженого графіка, прибув для складання першої сесії на 2 курсі та лише саме цього дня позивач довідався, що на підставі підписаного від імені проректора з науково-педагогічної роботи (навчально-виховний напрям) НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського» ОСОБА_2 наказу від 26.09.2017 № 3775-С «Про відрахування» по студентському складу факультету менеджменту та маркетингу заочна форма навчання, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», його відраховано з 15.09.2017 за невиконання п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 658 від 26.08.2015 «Про затвердження Порядку відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців».
27.04.2018 року НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського» позивачу було надано розрахунок суми відшкодування коштів Державного бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 26.08.2015 №658, щодо його навчання за кошти державного бюджету у період з 01.09.2013 року по 31.01.2014 року. Згідно із цим розрахунком сума відшкодування становить 0 грн 00 коп.
Крім того, позивачу було надано розрахунок суми відшкодування коштів Державного бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 26.08.2015 № 658, щодо його навчання за кошти державного бюджету у період з 01.09.2014 p. по 15.12.2014 р.
Відповідно до розрахунку сума відшкодування становить 0 грн 00 коп. Таким чином, позивач вважає наказ про його відрахування від 26.09.2017 року №3775-с незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до норм законодавства, які діяли на момент припинення навчання вперше 30.01.2014 та вдруге 15.12.2014, була відсутня вимога закону, яка б пов'язувала можливість у майбутньому повторно здобувати вищу освіту безоплатно винятково у разі здійснення відповідного відшкодування. Крім того, у період навчання з вересня 2016 року до грудня 2017 року, працівниками університету не було доведено до відому позивача щодо необхідності оформлення зобов'язання про відшкодування коштів в письмовій формі, а також позивач не був повідомлений про необхідність написання заяви про підготовку для нього довідки про фактичну середню вартість навчання.
Також, відповідно до складених відповідачем розрахунків, розмір відшкодування за кожен з попередніх періодів навчання позивача, а саме з 01.09.2013 року по 31.01.2014 року та з 01.09.2014 року по 15.12.2014 року становить 0 грн 00 коп., тобто відшкодовувати фактично немає чого.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10 100 грн витрат на правничу допомогу та в дохід держави 1816 грн судового збору.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року стягнуто з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 8 400 грн.
В апеляційній скарзі НТУУ "КПІ ім. І. Сікорського" посилаючись на порушення норм процесуального права, не правильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відсутність мотивованої оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове судове рішення, яким в позову відмовити.
Зазначено, що рішенням суду відновлюється становище, яке не існувало до порушення, оскільки права на повторне безоплатне здобуття вищої освіти позивач не набув.
Вказано, що на момент припинення позивачем навчання вперше 30.01.2014, відповідно до наказу № 207-е і вдруге 15.12.2014, відповідно до наказу № 1332/2-с, законодавство не містило норм, які пов'язували можливість у майбутньому повторно здобувати вищу освіту безоплатно винятково у разі здійснення відповідного відшкодування. Застосування відносно позивача абзацу четвертого частини першої статті 4 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 р. № 1556-УІІ, в редакції чинній на дату видання Наказу про відрахування від 26.09.2017 № 3775-е, суперечить забороні щодо застосування нормативно-правових актів із зворотною дією та вимогам верховенства права, зокрема у частині правової визначеності.
Також, суд першої інстанції належним чином не дослідив докази у справі та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи. Жоден з наведених наказів не передбачав доведення до осіб, яких зараховано повторно для здобуття вищої освіти, вимог нормативних документів щодо необхідності оформлення зобов'язання про відшкодування коштів саме в письмовій формі. Відтак, незрозуміло чим керувався суд для того, щоб дійти до такого висновку (окрім як позовної заяви, в якій було таке посилання без належного обґрунтування).
Відповідач також зазначає, суд першої інстанції не встановив, що первинною обставиною є звернення особи, зарахованої для повторного здобуття вищої освіти за державним замовленням, що є підставою для проведення розрахунку та формування розрахункового документу для відшкодування коштів. Натомість, сума відшкодування є похідною обставиною, оскільки не може бути визначена без звернення особи (що є первинною обставиною). Тому незалежно від суми відшкодування (навіть 0,00 грн.), порушенням норм абз. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про вищу освіту» і Порядку вважається саме та обставина, що відповідна особа не звернулась за отриманням розрахункового документу.
Відповідач не погоджується і з стягнутими витратами на правничу допомогу в розмірі 10 100 грн, вважає їх не обґрунтованими та явно завищеними, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо надання кожного з видів правової допомоги, згаданих в додатковій угоді № 1 до договору від 18.03.2019 № 18/03/2019 «Про надання правової допомоги» та акті приймання-передачі наданих послуг до нього, у зв'язку з чим заявлені позивачем судові витрати відшкодування не підлягають.
Крім того, в поданій по справі університетом апеляційній скарзі на додаткове рішення про задоволення заяви позивача щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 400 грн посилається на його незаконність та необґрунтованість.
В обґрунтування вказаної апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції в порушення процесуального обов'язку не оцінив рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У зв'язку з чим просив скасувати додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви позивача.
У відзивах на апеляційні скарги адвокат Вишнівський І.А. в інтересах ОСОБА_1 просить залишити рішення та додаткове рішення суду без змін, а апеляційні скарги без задоволення, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, який підтримав апеляційні скарги, ОСОБА_1 та його представника, які просили у задоволенні апеляційних скарг відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить на наступного.
Як убачається з матеріалів справи, наказом по Національному технічному університету України «Київський політехнічний інститут» від 11.08.2013 № 1495-с ОСОБА_1 було зараховано за державним замовленням студентом 1-го курсу приладобудівного факультету, денної форми навчання, напрямом підготовки 6.051003, група ПІ-31.
Встановлено, що наказом від 30.01.2014 № 207-с ОСОБА_1 було відраховано з університету й наказом від 22.08.2014 № 1605-с було знову зараховано до університету студентом 1-го курсу за державним замовленням видавничо-поліграфічного інституту, заочної форми навчання, напрямом підготовки 6.051501, група СТ-з41. Наказом від 15.12.2014 № 1332/2-с позивача було відраховано з університету (а.с.125-128 т.1)
Встановлено, що наказом від 06.08.2016 № 2601-с позивача було зараховано до університету студентом 1-го курсу заочної форми навчання, факультету менеджменту та маркетингу для здобуття освітнього ступеня «Бакалавр» за державним замовленням, за спеціальністю 073 «Менеджмент», спеціалізація «Менеджмент і бізнес-управління» (а.с.118 т.1).
Наказом Міністерства освіти і науки України від 17.08.2016 №992 університету було присвоєно ім'я Ігоря Сікорського , у зв'язку із чим навчальний заклад змінив назву на Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (надалі - НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського»).
Встановлено, що ОСОБА_1 за наслідками успішного навчання, був переведений для подальшого навчання на 2 курсі й у вересні 2017 року на установчій сесії отримав необхідну базу знань і методик для самостійного засвоєння навчальної інформації на 2 курсі (а.с.80-82, 121-124 т.1).
Між тим, з'явившись 11.12.2017 року відповідно до затвердженого графіка до вузу для складання першої сесії на 2 курсі, довідався, що на підставі підписаного проректором з науково-педагогічної роботи (навчально-виховний напрям) НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського» наказу від 26.09.2017№ 3775-С «Про відрахування» по студентському складу факультету менеджменту та маркетингу заочна форма навчання, відраховано з університету з 15.09.2017 року.
Відповідно до змісту наказу, підставою для відрахування ОСОБА_1 зазначено невиконання ним п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 658 від 26.08.2015 «Про затвердження Порядку відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців» (а.с.37-38 т.1).
Вирішуючи даний спір та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з підстав його доведеності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на законі.
Згідно з ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до абзацу 4 ч.1 статті 4 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 р., в редакції чинній на дату видання останнього наказу про відрахування позивача передбачено, що громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Проте, вказану норму Закон України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 p. № 1556-VII було доповнено відповідною нормою Законом України від 23 квітня 2015 р. № 367-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо вдосконалення прийому на навчання та розміщення державного замовлення», який набрав чинності 29 травня 2015 року.
З огляду на викладене та положення ч.1 ст.58 Конституції України, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про помилковість висновків районного суду щодо застосування до позивача дії абзацу 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про вищу освіту», остільки матеріалами справи не доведено, що на момент припинення позивачем навчання у січні 2014 року та грудні 2014 року законодавство про освіту не містило норм, які пов'язували можливість у майбутньому повторно здобувати освіту безоплатно виключно у разі здійснення відповідного відшкодування.
Встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року №658 було затверджено Порядок відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців й відповідно до п. 3 якого у разі наявності за результатами вступних випробувань відповідно до законодавства підстав для зарахування особи для повторного здобуття вищої освіти за певним ступенем за державним або регіональним замовленням керівник відповідного вищого навчального закладу видає наказ про її зарахування до числа здобувачів вищої освіти та встановлює строк відшкодування такою особою коштів не пізніше 10 робочих днів з дня початку відповідного навчального року.
Відшкодування витрат здійснюється на підставі проведеного закладом вищої освіти розрахунку за наведеною формулою, значення у якій є загальнодоступними (п. 5, 6 Порядку №658).
Відповідно до справи, на виконання Порядку №658, ректором університету видано наказ №1-225-а від 28.09.2015 «Про організацію і порядок здійснення відшкодування коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців» та затверджено Порядок відшкодування коштів державного бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців (а.с.105-109 т.1).
Згідно наказу, деканам факультетів/директорам інститутів наказано, серед іншого, здійснити облік студентів, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах, в тому числі і в університеті, не завершили навчання за певним ступенем освіти і зараховані до університету для повторного здобуття вищої освіти за тим самим ступенем освіти за державним замовленням та забезпечити документальне оформлення зобов'язань щодо своєчасного відшкодування коштів студентами та їх відрахування у разі порушення цих зобов'язань. Контроль за виконанням вказаного наказу був покладений на проректора ОСОБА_2 .
З долучених до справи листів НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського» від 03.07.2018 № 0502/631, від 03.08.2018 № 0502/747 з додатками до них убачається, що на виконання згаданого Порядку № 658 та наказу університету № 1-225-а та від 27.06.2017 № 1-219 «Про відшкодування коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців» зобов'язання щодо відшкодування коштів студентами оформлювалися у письмовій формі.
Між тим, вимоги вказаних нормативних документів, зокрема щодо необхідності оформлення зобов'язання про відшкодування коштів в письмовій формі у період навчання з вересня 2016 до грудня 2017 років, відповідальними працівниками університету позивачу належним чином доведені не були.
Відсутні у справі й докази повідомлення позивача про необхідність написання заяви про підготовку для нього довідки про фактичну середню вартість навчання.
В порушення п.3 Порядку № 658 при зарахуванні ОСОБА_1 для повторного здобуття вищої освіти за державним замовленням не було встановлено строку відшкодування ним витрачених коштів.
На підтвердження доказів обізнаності позивача про необхідність оплати навчання за попередній період, відповідач послався на зміст позовної заяви, долученої до справи, у якій позивач указував про повідомлення його по телефону методистом факультету наприкінці вересня 2017року щодо необхідності сплати коштів університету.
Між тим, зі змісту указаної заяви та пояснень позивача убачається, що він не заперечував проти відшкодування коштів державного бюджету, витрачених на оплату послуг з його підготовки при попередньому навчанні, проте необхідних документів щодо суми грошових коштів та реквізити банку йому надано не було (а.с.169-180 т.1).
Доказів на спростування указаних тверджень до матеріалів справи не долучено.
Відповідно до положень ч.1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання індивідуального навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.46 Закону України «Про вищу освіту», інші (крім зазначених у пунктах 1-5 цієї частини) підстави для відрахування можуть встановлюватися винятково законом.
Встановлено, що 27 квітня 2018 року НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського» позивачу було надано розрахунки суми відшкодування коштів Державного бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 658, щодо його навчання за кошти державного бюджету у період з 1 вересня 2013 року по 31 січня 2014 року та з 1 вересня 2014 p. по 15 грудня 2014 року й відповідно до указаних розрахунків сума відшкодування становить 0 грн 00 коп. (а.с.35, 36 т.1).
Зазначене указує на те, що у позивача не виникло обов'язку відшкодовувати будь-які витрати, а тому він і не міг порушувати цей обов'язок.
Разом з тим, оскаржуваний наказ було видано на підставі пункту 8 Порядку № 658, який передбачає, що документ, що підтверджує повне або часткове відшкодування коштів до державного або відповідного місцевого бюджету в установленому розмірі, подається до вищого навчального закладу, до якого особа зарахована для повторного здобуття вищої освіти за державним або регіональним замовленням, не пізніше 10 робочих днів з дня здійснення платежу (абзац перший); особа, яка не подала зазначеного документа в установлений строк, підлягає негайному відрахуванню з числа здобувачів вищої освіти за державним або регіональним замовленням у певному вищому навчальному закладі (абзац другий); у разі відмови від добровільного відшкодування платежів, в тому числі реструктуризованих, особа негайно відраховується з числа здобувачів вищої освіти за державним або регіональним замовленням у певному вищому навчальному закладі (абзац третій).
Відповідно до матеріалів, позивача не було в передбаченому п.3 Порядку № 658 повідомлено про необхідність відшкодування коштів державного бюджету, понесених на його навчання, не долучено до справи інформації щодо розміру витрачених коштів, й навпаки, наявні у справі видані відповідачем довідки свідчать про відсутність факту заподіяння шкоди, пов'язаної з навчанням ОСОБА_1 за державним замовленням.
Отже, у ОСОБА_1 не виникло обов'язку відшкодування будь-яких витрат, а тому позивач не міг і порушувати цей обов'язок.
За таких обставин, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими твердження апеляційної скарги про наявність підстав до відрахування позивача з навчального закладу у зв'язку з невідшкодуванням ним коштів, витрачених на оплату послуг в період його навчання за державним замовленням.
Згідно вимог ч.1 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 29 червня 2010року за № 17-рп/2010, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі, зокрема, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Як убачається зі справи, видачі наказу про виключення позивача з числа студентів передувало подання декана ФММ ОСОБА_3 на ім'я проректора університету з науково-педагогічної роботи ОСОБА_2 .
Між тим, у поданні відсутня інформація про те, за який період позивач зобов'язаний був відшкодувати витрачені на нього під час навчання в університеті кошти державного бюджету, не зазначено у поданні й суму таких витрат (а.с.38.т.1,30 т.2).
Відповідно до матеріалів, наказ про відрахування позивача з числа студентів містить лише посилання на п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №658 від 26.08.2015року, в той час як п.3 згаданої постанови покладає на керівника закладу освіти обов'язок щодо встановлення строку відшкодування таких коштів здобувачем вищої освіти (а.с.37 т.1).
Разом з тим, у жодному з наказів про зарахування ОСОБА_1 до числа студентів не встановлено певного строку для відшкодування ним таких коштів.
Як убачається з пояснень представника університету, до квітня 2018року розрахунків сум відшкодування коштів державного бюджету позивачем, в університеті ніхто не проводив, що свідчить про порушення навчальним закладом пунктів 5,6 Порядку № 658, згідно з якими відшкодування витрат здійснюється на підставі проведеного закладом освіти розрахунку.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про вину ОСОБА_1 у несплаті вартості навчання й наявність безумовних підстав до виключення його з числа студентів.
Суд першої інстанції правильно застосував наведені норми права й дійшов обґрунтованого висновку про скасування оскаржуваного наказу, як незаконного, винесеного в порушення положень Закону України «Про освіту», а також постанови Кабінету Міністрів України №658 від 26.08.2015року та поновлення ОСОБА_1 до складу студентів.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до долученого до справи акту №1 виконаних робіт з надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 18/03/2019 від 18 березня 2019року, у період з 18 березня 2019року по 01 листопада 2019року, адвокатом Вишнівським І.А., позивачу було надано правову допомогу наступного характеру: узгодження позиції, укладення договору з доповненнями до нього, надано усну консультацію, збір доказів, направлення запитів, ознайомлення зі справою, підготовка та подання позову, підготовка до участі у цивільному процесі, на що загалом витрачено 16 год. й визначено вартість, у сумі 10100 грн (а.с.129-146 т.1).
Відповідно до справи, заявлені адвокатом суми грошових коштів були сплачені (а.с.150,151 т.1).
Враховуючи складність справи та характер наданої позивачу зазначеної у акті №1 професійної правничої допомоги, колегія суддів погоджується з висновками районного суду про наявність підстав до стягнення понесених позивачем у зв'язку з чим витрат, на суму 10 100 грн.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Разом з тим, з висновками районного суду, викладеними у додатковому рішенні від 16 квітня 2021 року, колегія суддів повністю погодитися не може, враховуючи наступне.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як свідчать дані долученого до справи акту №2 про виконання робіт з надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги № 18/03/2019 від18 березня 2019року, складеного 29 березня 2021року, адвокатом Вишнівським І.А. під час розгляду справи в районному суді було надано правничу допомогу наступного характеру: підготовка та подання заперечень на відзив, на що потрачено 3 год. й визначено вартість, у сумі 2400грн., а також за участь в судових засіданнях протягом 4год 30хв., на суму 6300 грн. Заявлена адвокатом сума грошових коштів позивачем сплачена (а.с.84-87, 90,91 т.2).
Між тим, як свідчать, дані, які містяться у долучених до справи протоколах судового засідання, представник позивача протягом меншого часу, ніж заявлено у акті, приймав участь у судових засіданнях (а.с.196,197, 233, т.1., а.с.27, 49,56 т.2).
Окрім цього, відповідно до змісту, долучена до справи відповідь на відзив ґрунтується на складеному адвокатом позові та не вимагала від представника позивача витрат часу у вказаному обсязі, як зазначено в акті виконаних робіт.
З огляду на викладені обставини, а також клопотання представника відповідача про завищену суму гонорару адвоката, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни додаткового рішення районного суду в частині розміру визначених судом витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського» на користь ОСОБА_1 5 600 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Окрім цього, під час розгляду справи в апеляційному порядку, адвокат Вишнівський І.А. подав заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, надану ним ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, на суму 10 400 грн. (а.с.227,228т.2).
Відповідно до даних долученого до справи акту виконаних робіт №3 про виконання робіт з надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги № 18/03/2019 від 18березня 2019 року, складеного 12 вересня 2021року, адвокатом Вишнівським І.А. ОСОБА_1. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції надано правничу допомогу у вигляді підготовки, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення районного суду, на що витрачено 8 год. й рахунок вартості витрат склав 8000 грн (а.с.180 т.2).
Згідно даних акту виконаних робіт №4, (а.с.199 т.2), адвокатом потрачено 4 год. на підготовку, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, як уточнив представник, подану на додаткове рішення районного суду, що визначено ним у сумі 2 400 грн.
У матеріалах справи містяться відзиви на апеляційні скарги, подані адвокатом Вишнівським І.А. на рішення районного суду та додаткове рішення суду першої інстанції (а.с.143-146, 158,166 т.2).
Разом з тим, враховуючи положення ст..137 ЦПК України та критерії реальності понесених по справі адвокатських витрат, розумності їх розміру, а також керуючись принципами справедливості та верховенства права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав до часткового задоволення поданої по справі заяви й стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, пов'язану з поданням відзивів на апеляційні скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на рішення районного суду залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на додаткове рішення районного суду задовольнити частково.
Додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на користь ОСОБА_1 5 600 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою в суді апеляційної інстанції, в сумі 5 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: