Провадження № 11-кп/4820/731/21
Справа № 676/1672/20 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія : ухвала Доповідач ОСОБА_2
06 жовтня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020240000000003 від 09.01.2020 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 08 вересня 2021 року, -
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 08 вересня 2021 року клопотання прокурора задоволено.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янця- Подільського Хмельницької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, непрацюючого, студента ДВНЗ «Кам'янець-Подільський індустріальний коледж», жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 06 листопада 2021 року включно.
Своє рішення суд обґрунтовував тим, що продовжують існувати ризики передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, а тому з урахуванням ступеня тяжкості та суспільної небезпеки злочину у якому обвинувачується ОСОБА_6 , особи обвинуваченого, тяжкості можливого покарання у разі визнання обвинуваченого, винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам визначеним у ст.177 КПК України, є необхідність у продовженні строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 08 вересня 2021 року про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вказує, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що ризики визначені ст.177 КПК України не зменшилися.
Ризики зазначені в ухвалі суду є недоведеними та відсутні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 буде переховуватися від суду, впливати на учасників кримінального провадження чи спробує вчинити інше кримінальне правопорушення. А той факт, що потерпілі є близькими родичами обвинуваченого жодним чином не створює ризику впливу на них.
Також захисник вказує про наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків, оскільки у нього є рідна бабуся, яка його виховувала, мати, яка присутня на кожному судовому засіданні.
Обраний відносно вісімнадцятирічного обвинуваченого найсуворіший запобіжний захід не відповідає меті його застосування, є невиправданим та недоцільним.
А тому відносно обвинуваченого є можливим обрання більш м'якого запобіжного заходу, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його фактичного проживання.
Крім того, лише тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Обвинувачений не переховувався від органів досудового розслідування та суду, у розшуку не перебував, не перешкоджав кримінальному провадженню. Паспорт для виїзду за кордон у ОСОБА_6 відсутній
Суд не взяв до уваги, що обвинувачений перебуває на обліку в лікаря-психіатра, неодноразово перебував на лікуванні в Хмельницькій обласній психіатричній лікарні, обвинувачений потребує лікування та постійного догляду, що не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятора.
Відповідно до положень ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги захисника обвинуваченого здійснюється апеляційним судом без участі сторін кримінального провадження, оскільки клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не заявлялося.
Вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд з врахуванням обставин провадження, при відсутності підстав для обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, який не пов'язаний з триманням під вартою, обґрунтовано продовжив обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження видно, що обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.1,7 ч.2 ст. 115 КК України; обвинувачений є особою молодого віку, не одружений, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки; потерпілі ОСОБА_8 і ОСОБА_9 є близькими родичами обвинуваченого ОСОБА_6 .
Тому, з урахуванням обставин передбачених ст.178 КПК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, а саме ризики: переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих у кримінальному провадженні.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, та не зможе запобігти ризикам, зазначеним в ухвалі суду.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції дослідив обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які на даний час не змінилися
.
В ухвалі суду викладені обставини, на підставі яких суд дійшов до висновку що продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, враховані усі обставини, передбачені статтею 178 КПК України у тому й числі тяжкість можливого покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і висновок суду про те, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити лише найсуворіший запобіжний захід ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
За таких обставин, суд обґрунтовано прийняв рішення про необхідність продовження ізоляції обвинуваченого ОСОБА_6 від суспільства.
Під час розгляду клопотання прокурор довів, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися та вони виправдовують продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та що більш м'який запобіжний захід, не зможе забезпечити мету застосування запобіжного заходу.
Наявність ризиків у межах кримінального провадження, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених в судовому засіданні.
Враховуючи викладене безпідставними є доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 про недоведеність ризиків зазначених в ухвалі суду.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого посилається на те, що суд не в повній мірі врахував наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків, зокрема, що у обвинуваченого є рідна бабуся, яка його виховувала, мати, молодий вік обвинуваченого.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 врахував усі обставини, передбачені ст.178 КПК України, у тому числі і ті на які посилається в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 .
І на думку колегії суддів такі обставини не є визначальними та такими, що давали б можливість обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Не заслуговують на увагу твердження апеляційної скарги про те, що обвинувачений потребує лікування та постійного догляду, оскільки особи, які перебувають слідчому ізоляторі також забезпечуються наданням медичної допомоги.
Не спростовують висновків суду посилання на те, що лише тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд врахував не лише тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, а усі обставини, які враховуються при обранні (продовженні) запобіжного заходу.
При цьому суд правильно в ухвалі зазначив, що згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Колегія суддів не знаходить підстав для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, про що в апеляційній скарзі просить захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки такий запобіжний захід не зможе забезпечити мету застосування запобіжного заходу.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм кримінального процесуального закону, і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 4221 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 08 вересня 2021 року про продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06 листопада 2021 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: