ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/2513.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест"
До Споживчого товариства "Золота Вісь України"
Про стягнення 68 493,99 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Корж Н. М. -представник ( дов. №41 від 01.11.2009 р.)
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест" звернулось до суду з позовом до Споживчого товариства "Золота Вісь України" про стягнення грошових коштів у розмірі 68 493, 99 грн. (48 248, 86 грн. -основний борг, 9 867, 54 грн. -пеня, 8 961, 14 грн. -збитки від інфляції, 1 416,45 грн. -3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 068 від 12.09.2007 р.
Ухвалою суду від 18.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/25 та призначено розгляд справи на 27.01.2010 р.
27.01.2010 р. судове засідання не відбулось в зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.
Ухвалою суду від 02.02.2010 р. призначено розгляд справи на 03.03.2010 р., зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 18.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/25.
В судове засідання 03.03.2010 р. представник позивача надав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій в якому зазначена інша адреса відповідача ніж в позовній заяві.
Ухвалою суду від 03.03.2010р. розгляд справи відкладено на 13.04.2010р.
Представник відповідача в судове засідання 13.04.10 р. не з'явився.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 13.04.10 р. оголошено повний текст рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
12.09.2007 р. між сторонами укладено договір поставки № 068 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язувався продати, а відповідач зобов'язувався прийняти й оплатити товари народного споживання, в асортименті, кількості та за ціною згідно зі Специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 4.1 Договору оплата поставленої продукції здійснюється на підставі рахунку-фактури, який надається позивачем.
На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 116 665,68 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № -5/18.09. від 18.09.08 тв №-1/24.09 від 24.09.08.
Проте, вартість отриманого товару відповідачем оплачена не в повному обсязі.
Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 48 248, 86 грн.
Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 9 867, 54 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 1 416,45 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 8 961, 14 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 48 248, 86 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В п.8.2 Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 9 867, 54 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 9 867, 54 грн. підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 1 416,45 грн., збитків від інфляції -8 961, 14 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 416,45 грн. та збитків від інфляції у розмірі 8 961, 14 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Споживчого товариства «Золота Вісь України»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 17/28, код 31604514, р/р 26006301261413 в Подільській філії ПІБ м. Києва, МФО 322197, а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест»(84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. К. Маркса, 38, код 32197820, р/р 26001959970128 в Краматорському відділенні філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537) 48 248 (сорок вісім тисяч двісті сорок вісім) грн.. 86 коп. основного боргу, 9 867 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 54 коп. пені, 1 416 (одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 45 коп. 3% річних, 8 961 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят одну) грн. 14 коп. збитків від інфляції, 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн.. 94 коп. державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко