Справа № 728/1611/21
2/728/484/21
05 жовтня 2021 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Лободи Н.В.
за участі секретаря судового засідання - Кулик Л.І.
позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - адвоката Ковалюха В.М.
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - адвоката Антоненка І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
02.08.2021 ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи тим, що у шлюбі з Відповідачем ними спільно було придбано жилий будинок в АДРЕСА_1 ; у 2005 році був побудований новий житловий будинок в АДРЕСА_2 . При цьому, Відповідачу, згідно з рішенням двадцятої сесії восьмого скликання Батуринської міської ради від 27.08.2018 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), безоплатно у власність передано земельну ділянку площею 0.1000 га, кадастровий номер 7420310300:00:004:0667 в АДРЕСА_2 . Окрім того, у період шлюбу сторонами було придбано пасіку у кількості 100 бджолосімей. Спільно набуте у шлюбі з Відповідачем майно у виді житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані в АДРЕСА_2 , а також у виді пасіки та платформи для перевезення бджіл Позивачка просить розділити шляхом визнання за нею право власності на 1/2 частину будинку і земельної ділянки та стягнення з Відповідача на її користь грошової компенсації вартості 1/2 частини пасіки в кількості 100 бджолосімей та платформи для перевезення бджіл на суму 87500.00 грн. Окрім того, Позивачка просить стягнути з Відповідача понесені нею судові витрати.
Згідно з ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16.08.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09.09.2021.
09.09.2021 підготовче провадження у справі було закрито і справу призначено до судового розгляду по суті на 05.10.2021.
У судовому засіданні Позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з викладених у позові підстав.
Відповідач та його представник у судовому засіданні вимоги позову визнали частково та не заперечували проти визнання за Позивачкою права власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки. Разом з тим, представник Відповідача пояснив, що на даний час пасіка Відповідача складає не 100, а 50 бджолосімей, які можна розділити в натурі, оскільки стягнення 1/2 частини вартості пасіки буде для Відповідача, який є безробітним і має на утриманні хвору матір, надмірним фінансовим тягарем. Також, Відповідач та його представник у судовому засіданні запевнили, що у власності Відповідача немає жодних платформ для перевезення пасіки, а та платформа, якою користується Відповідач належить його знайомому. Відзив на позов у встановлені судом строки Відповідач не подав.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд приходить до наступних висновків.
Як було встановлено у судовому засіданні сторони з 23.07.1988 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний згідно з рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10.03.2021 (а.с.7, 8-9).
Згідно з копією договору купівлі-продажу будинку від 24.04.1990, ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 . На підставі даного договору у бюро технічної інвентаризації 03.05.1990 за ОСОБА_2 було зареєстровано право приватної власності на вказану нерухомість (а.с.10).
Виходячи з копії акту прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку і господарських будівель індивідуального забудовника від 27.01.2005, затвердженого рішенням виконкому Батуринської селищної ради народних депутатів №87 від 21.09.2007, у забудовника ОСОБА_2 був прийнятий в експлуатацію житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 . Підставою для забудови слугував будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виданий ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 24.04.1990 (а.с.11, 12).
Згідно з технічним паспортом на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 , який виготовлений станом на 03.03.2021, будинок та споруди за вищевказаною адресою побудовані у 1993 - 1994 роках, окрім погреба, який побудований у 1900 році (а.с.13-15).
Відповідно до довідки, виданої КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 09.03.2021 №209, право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 24.04.1990 (а.с.16).
Згідно з рішенням Батуринської міської ради двадцятої сесії восьмого скликання №4 від 27.08.2018, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 7420310300:00:004:0667 в АДРЕСА_2 (а.с.19).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 16.10.2018 державним реєстратором було зареєстровано право власності ОСОБА_2 , яке виникло на підставі рішення Батуринської міської ради №4 від 27.08.2018 на земельну ділянку площею 0.1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 7420310300:00:004:0667, в АДРЕСА_2 (а.с.20).
Виходячи з довідки, виданої Бахмацькою районною філією Чернігівського обласного центру зайнятості від 02.09.2021 №610, ОСОБА_2 з 21.04.2021 перебуває на обліку у вказаній філії та отримує допомогу по безробіттю (а.с.44).
Згідно з довідкою, виданою Городищенською амбулаторією загальної практики сімейної медицини від 02.09.2021 №96, ОСОБА_4 , яка виходячи із копії свідоцтва про народження Відповідача, є його матір'ю, потребує постійного стороннього догляду (а.с.45, 46).
З копії відповіді Бахмацької районної державної лікарні ветеринарної медицини від 14.07.2021 №173, наданої на запит представника Позивачки, вбачається, що за ОСОБА_2 , жителем м.Батурин, зареєстрована пасіка у кількості 100 бджолосімей, дата реєстрації - 21.09.2020 (а.с.22,23).
Також, виходячи з відповіді Батуринської міської ради від 04.10.2021 №03-08/742, наданої на запит представника Позивачки, згідно з журналом реєстрації пасіки на території Батуринської міської територіальної громади, ветеринарно-санітарним паспортом пасіки № UA-25-02-76, виданим 14.05.2021, у ОСОБА_2 у наявності є 100 бджолиних сімей (а.с.57-59).
При цьому, Суд не вважає належним доказом та не бере до уваги копію акта обстеження земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_4 , складеного 02.03.2021 за участі секретаря міської ради Вишнякової М.В., спеціаліста відділу земельних відносин та жкг ОСОБА_5 та діловода Городищенського старостинського округу Ризель Г.В. щодо встановлення на вказаній земельній ділянці 97 вуликів з бджолосім'ями, які законсервовані на зимовий період, оскільки у ньому не вказаного назву міської ради, секретарем якої є ОСОБА_6 та назву організації, де ОСОБА_5 займає посаду спеціаліста відділу земельних відносин та жкг, у акті відсутні будь-які ознаки, які б ідентифікували його, як документ, який складений посадовими особами відповідних органів. До того ж, вказаний акт складений без участі самої ОСОБА_4 (а.с.24).
Відповідно до положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.23, п.24 Постанови від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК України).
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Так, Судом встановлено, що правовідносини з приводу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 виникли між сторонами у 1990 році, коли Відповідач придбав вказану нерухомість на відповідно до договору купівлі-продажу.
Разом з тим, виходячи із встановлений у судовому засіданні обставин, житловий будинок, який був побудований та введений в експлуатації у 2007 році в АДРЕСА_2 знаходиться на тому ж самому місці, де знаходився житловий будинок, придбаний за договором купівлі-продажу від 24.04.1990 в АДРЕСА_1 .
Окрім того, у 2018 році за Відповідачем було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0.1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в АДРЕСА_2 .
Відповідно до вимог статті 22 КпШС України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин з приводу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільної сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших причин не мав самостійного заробітку.
Також, нормами діючого законодавства на даний час виникнення правовідносин між сторонами щодо майна у виді житлового будинку, введеного в експлуатацію у 2007 році та земельної ділянки, набутої у 2018 році, які розташовані в АДРЕСА_2 і питання про розподіл яких ставить у даному позові Позивачка, зокрема положеннями статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з положеннями ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Частиною 3 ст.368 ЦК України також визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
З огляду на вищевикладене, позовна вимога ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 підлягає задоволенню.
Також, Позивачка просить визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0.1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 7420310300:00:004:0667, в АДРЕСА_2 , яка була передана Відповідачу у власність безоплатно відповідно до рішення Батуринської міської ради двадцятої сесії восьмого скликання №4 від 27.08.2018.
Згідно з положеннями ч.1 ст.81, ч.3 ст.116 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою ст.120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) судам роз'яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Верховного Суду України від 09.12.2015 № 6-814цс15 та у Постанові Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №199/2099/17 провадження № 61-35533св18.
З огляду на вищевикладене та за наявності підстав для задоволення вимоги про визнання за Позивачкою права власності на 1/2 частину спірного будинку, її вимога про визнання за нею права власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування вищевказаного будинку (присадибна ділянка) також підлягає задоволенню.
При цьому, Суд звертає увагу, що вказані позовні вимоги були визнані Відповідачем у судовому засіданні і проти їх задоволення він не заперечував.
Що стосується вимоги позову про стягнення з Відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частини пасіки в кількості 100 бджолосімей та платформи для перевезення бджіл на суму 87500.00 грн., то Суд приходить звертає увагу на наступне.
Наявність у Відповідача пасіки не заперечувалась у судовому засіданні жодною із сторін, однак кількість бджолосімей кожною із сторін визначалася різна, при цьому Позивачка вказує про наявність 100 бджолосімей та надає відповідні підтверджуючі документи, а Відповідач вказує про наявність 50 бджолосімей, не заперечуючи того, що паспорт, який йому виданий на пасіку, містить дані про 100 бджолосімей.
Отже, пасіка є спільним сумісним майном сторін, оскільки набута ними під час шлюбу, а тому підлягає розподілу.
Разом з тим, Позивачка не ставить вимогу, про визнання за нею права власності на належну їй частину пасіки, а просить стягнути її вартість з Відповідача разом з частиною вартості платформи для перевезення бджіл на суму 87500.00 грн.
Згідно з положеннями ч.4 та ч.5 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За змістом ст.364 ЦК України власник, який бажає виділу своєї частки, може вимагати виділу такої частки в натурі, і лише у зв'язку з неможливістю такого виділу або заборони такого виділу відповідно до закону він має право на компенсацію, яку може вимагати на підставі цієї норми права. Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України щодо присудження співвласнику грошової компенсації за частку у спільному майні, висловленому Верховним Судом України в постанові від 13.01.2016 у справі № 6-2925цс15 (№ 2-4325/11), положення ст.365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач - співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників - відповідачів по справі. Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст.364 ЦК України. З врахуванням закріплених в п.6 ст.3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч.3 ст.58 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Таким чином, оскільки грошова компенсація може бути надана співвласнику лише за його згодою і суд не має права, беручи до уваги той факт, що жодна із сторін не внесла грошові кошти на депозит суду в рахунок підтвердження згоди на припинення права власності у спільному майні, з огляду на те, що запропонований Позивачкою спосіб поділу майна подружжя взагалі по своїй суті є примусовим стягненням грошової компенсації, яка у даному випадку призведе до порушення законних прав Відповідача, який є безробітним і має на утриманні хвору матір, та становитиме для нього надмірний тягар, тому Суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
До того ж, будь-яких доказів щодо набуття сторонами у шлюбі платформи для перевезення бджіл суду не надано.
Окрім того, Суд звертає увагу, що Відповідач та його представник у судовому засіданні висловлювали позицію щодо можливого розподілу пасіки в натурі, однак дана вимога Позивачкою перед судом не ставилась, а зустрічного позову Відповідач не заявляв, тому Суд розглядає позов виключно у межах заявлених вимог, за які позбавлений права вийти.
З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, даний позов підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволення позову, з Відповідача на користь Позивачки у відповідності до положень ст.141 ЦПК України підлягає стягненню 1108.04 грн. у рахунок відшкодування судового збору та 4666.70 грн. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Також, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, у зв'язку з тим, що Суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволення однієї з позовних вимог, з Позивачки на користь Відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги у сумі 1666.70 грн.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст.5, 10-13, 81-83, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, Суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0.1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 7420310300:00:004:0667 в АДРЕСА_2 .
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1108 (одна тисяча сто вісім) грн. 04 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та 4666 (чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 70 коп. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 70 коп. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Позивачка - ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складений 07.10.2021.
Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода