Справа № 132/2737/21
Провадження № 2/132/739/21
Іменем України
06.10.2021 Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
при секретарі Безулій К.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права спільної сумісної власності на будинковолодіння,
Позивачка звернулась до суду з позовом в якому зазначає, що вона, проживала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 01 лютого 1976 року, який був зареєстрований Жовтневою сільською радою Калинівського району Вінницької області, актовий запис №2, що вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
В шлюбі у них народилися два сини, які на даний час досягли повноліття - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
25 травня 1987 року за спільні кошти позивачка з чоловіком купили житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідченого секретарем виконкому Павлівської сільської ради в книзі для запису нотаріальних дій за №60.
Головою двору, як заведено в сільській місцевості на той час, був записаний чоловік - відповідач ОСОБА_2 , який і займався всіма документами. В будинку сторони проживали сім'єю до 2002 року, а з вказаного часу чоловік перейшов проживати до іншої жінки, забравши всі документи на будинок, в тому числі і договір купівлі-продажу. Продовжуючи проживати разом з дітьми в будинку, позивач не наполягала на розірванні шлюбу, тому і не піднімалось питання про розподіл будинку.
На початку липня 2021 року позивач вирішила, і на це погодився відповідач, переоформити спільне домоволодіння на сина ОСОБА_7 , який проживає разом з позивачкою. В зв'язку з цим позивач звернулася до відповідача за оригіналами документів. ОСОБА_2 не бажаючи нічого пояснювати, повідомив, що їх шлюб давно розірвано і замість вищезазначеного договору купівлі-продажу передав Свідоцтво про право власності на будинковолодіння, видане на його ім'я 11.01.1989 року виконкомом Павлівської сільської ради, яке було зареєстровано в Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації цього ж дня - 11.01.1989 року в реєстровій книзі за № 2/450, невідомо за чиїм підписом, не скріплене печаткою місцевої ради, де останній був записаний не як власник, а голова колгоспного двору.
Згідно відомостей погосподарської книги Павлівської сільської ради Калинівського району станом на 15.04.1991 року у їхньому домоволодінні крім них, проживав тимчасово рідний хворий брат позивачки - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, зазначене вище свідоцтво про право власності є незаконним і таким, що видане всупереч положень законодавства, оскільки будинок є спільною сумісною власністю подружжя, і другий екземпляр договору купівлі-продажу зберігається в нотаріальних архівах Павлівського старостинського округу, що підтверджується довідкою №588, виданою 02.07.2021 року.
Тому позивач звернулася до суду з даним позовом.
Позивачка ОСОБА_1 надала до суду заяву за вх. № 9869/21 від 06.10.2021 року в якій позов підтримує та просить справу розглянути за її відсутності.
Відповідач - уповноважений представник Калинівської міської ради Трохименко М.В. в підготовче засідання не з'явився, надавши на адресу суду за вх. № 9220/21 від 21.092021 року заяву, де просить справу розглянути за відсутності їх представника, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 в підготовче засідання не з'явилися, надавши письмові заяви, де просить справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачами позову не суперечать закону та не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб.
Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, судом достовірно встановлено, що позивачка проживала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 01 лютого 1976 року, який був зареєстрований Жовтневою сільською радою Калинівського району Вінницької області, актовий запис №2, що вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
В шлюбі у них народилися два сини, які на даний час досягли повноліття - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
25 травня 1987 року за спільні кошти позивачка з відповідачем ОСОБА_2 купили житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідченого секретарем виконкому Павлівської сільської ради в книзі для запису нотаріальних дій за №60.
Головою двору, як заведено в сільській місцевості на той час, був записаний чоловік - відповідач ОСОБА_2 , який і займався всіма документами. В будинку сторони проживали сім'єю до 2002 року, а з вказаного часу чоловік перейшов проживати до іншої жінки, забравши всі документи на будинок, в тому числі і договір купівлі-продажу. Продовжуючи проживати разом з дітьми в будинку, позивач не наполягала на розірванні шлюбу, тому і не піднімалось питання про розподіл будинку.
На початку липня 2021 року позивач вирішила, і на це погодився відповідач, переоформити спільне домоволодіння на сина ОСОБА_7 , який проживає разом з позивачкою. В зв'язку з цим позивач звернулася до відповідача за оригіналами документів. ОСОБА_2 не бажаючи нічого пояснювати, повідомив, що їх шлюб давно розірвано і замість вищезазначеного договору купівлі-продажу передав Свідоцтво про право власності на будинковолодіння, видане на його ім'я 11.01.1989 року виконкомом Павлівської сільської ради, яке було зареєстровано в Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації цього ж дня - 11.01.1989 року в реєстровій книзі за № 2/450, невідомо за чиїм підписом, не скріплене печаткою місцевої ради, де останній був записаний не як власник, а голова колгоспного двору.
Згідно відомостей погосподарської книги Павлівської сільської ради Калинівського району станом на 15.04.1991 року у їхньому домоволодінні крім них, проживав тимчасово рідний хворий брат позивачки - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, зазначене вище свідоцтво про право власності є незаконним і таким, що видане всупереч положень законодавства, оскільки будинок є спільною сумісною власністю подружжя, і другий екземпляр договору купівлі-продажу зберігається в нотаріальних архівах Павлівського старостинського округу, що підтверджується довідкою №588, виданою 02.07.2021 року.
Колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно положень ст. ст. 17, 18, 19 Закону України "Про власність", який регулював відносини на час виникнення колгоспного двору, та частини 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" вбачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору, мають ті члени колгоспного двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в цьому майні. Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів.
Однак, сини сторін - ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та рідний брат позивачки - ОСОБА_8 не могли набути права власності на домоволодіння, так як станом на день припинення поняття колгоспного двору і на сьогоднішній день позивач з відповідачем ОСОБА_2 вважались єдиними власниками вказаного будинковолодіння, що підтверджується довідкою Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області № 424 від 21.05.2021 року. Тому, свої частки у будинковолодінні ніхто і не витребовував до цього часу і не претендує на них. Зазначене підтверджується також і рішенням Павлівської сільської ради 27 сесії 6 скликання від 11.09.2015 року, яким ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,1700 га, що вбачається із копії рішення №746.
Те що вищезазначений будинок був побудований подружжям ОСОБА_9 , підтверджується довідками Павлівського старостинського округу.
Згідно п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 22.02.2012 року, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, з поміж іншого свідоцтвом про право власності або рішенням суду.
Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Враховуючи, що відповідачі позов визнають, не заперечують проти задоволення позову, тому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності іх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За вказаних обставин суд вважає за можливе визнати недійним свідоцтво про право власності на будинковолодіння та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних частках на будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст. 317, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права спільної сумісної власності на будинковолодіння - задоволити.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинковолодіння, видане на ім'я ОСОБА_2 , як голови колгоспного двору11.01.1989 року виконкомом Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних частках на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, з прибудовою літ. а та ганками, загальною площею 106,7 кв.м., житловою площею 76,3 кв.м., гаража з літньою кухнею літ. Б, сараїв літ. Д, К, Л, М, погріба з шиєю літ. В, убиральні літ. Г, огорожі № 4, хвіртки № 2, воріт № 5, хвіртки № 6, криниці літ. К, вартістю 110000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.
Суддя: