06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 280/6495/20
адміністративне провадження № К/9901/34690/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Єресько Л.О., Жука А.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року
у справі №280/6495/20 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у якому просило скасувати постанову про накладення штрафу від 04 вересня 2020 року №61461513.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
17 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області.
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У свою чергу, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги та текстів оскаржуваного судового рішення вбачається, що спір у цій справі виник у зв'язку із незгодою позивача із постановою державного виконавця про накладення штрафу.
Заявник оскаржує постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі №280/6495/20.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У тексті касаційної скарги заявником зазначено, що по даній справі (предмет - скасування штрафу за невиконання рішення) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме рішенням суду покладено обов'язок зареєструвати податкові накладні на особу, яка не наділена такими повноваженнями, що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є підставою для касаційного оскарження у цій справі.
Суд звертає увагу, що у разі необхідності касаційного оскарження судових рішень у справах, з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, недостатньо лише посилання на відповідний підпункт частини четвертої статті 328 КАС України. З урахуванням змісту частини третьої статті 333 КАС України, скаржник повинен довести, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики.
З огляду на викладене, скаржником не доведено, що розгляд даної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Посилання скаржника на статті Кодексу адміністративного судочинства України, Конституції України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів», рішення Європейського суду з прав людини, постанови Верховного Суду у справах №464/5990/16-а, №2а-23895/09/1270, №812/1408/16, №926/1336/19, не дають підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьої статті 333 КАС України, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13, 257, 287, 328, 330, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі №280/6495/20.
Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько
А.В. Жук
Судді Верховного Суду