про відмову у відкритті касаційного провадження
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 440/3549/20
адміністративне провадження № К/9901/35831/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі № 440/3549/20,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України № 99 від 29 травня 2020 року про відмову в здійснені перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Полтавської області № 18-201вих.20 від 26 лютого 2020 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області № 18-201 вих.20 від 26 лютого 2020 року з 13 грудня 2019 року та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених сум; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
17 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі № 440/3549/20, мотивовану тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно ухиляється від виконання рішення суду, ухваленого на його користь.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року матеріали заяви повернуто ініціатору звернення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року вищевказану заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 440/3549/20 залишено без задоволення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою закрито як помилково відкрите.
Не погоджуючись із ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати згадані ухвали. Винести окрему ухвалу по його заяві, поданій в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. У випадку відмови у відкритті касаційного провадження передати касаційну скаргу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 27 вересня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
До вказаного переліку, з урахуванням положень пунктів, віднесено ухвали щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі, відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Предметом оскарження у цій справі є судові рішення, прийняті в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Ухвала суду першої інстанції, якою заяву, подану відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, залишено без задоволення відсутня у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України наведений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, поданої відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року слід відмовити.
Щодо ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, підставою для закриття апеляційного провадження як помилкового стало те, що положеннями статей 294, 383 та статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливості оскарження ухвали суду першої інстанції, якою встановлено відсутність протиправності дій відповідача.
Положеннями частини другої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частиною першою статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. В такому переліку відсутні ухвала, якою встановлено відсутність протиправності дій відповідача відповідно до статті 383 цього Кодексу.
Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина шоста цієї статті).
Аналіз наведених правових норм свідчить, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Така заява повертається заявнику, якщо вона не відповідає вимогам, вказаним в статті 383 КАС України, і таке повернення підлягає оскарженню, про що зазначено в частини п'ятій цієї статті.
Виходячи зі змісту частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню підлягає також і ухвала суду у разі задоволення цієї заяви, яка в такому випадку ухвалюється в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що чинними нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 821/11/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 814/1171/17, від 10 липня 2020 року у справі № 816/1861/17.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Враховуючи, що зміст ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги в частині оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини п'ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу (частина друга статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини третьої статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Вирішуючи питання про можливість задоволення клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що скаржником не наведено жодних обґрунтувань, які в силу вищенаведених норм є підставою для передачі даної адміністративної справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі № 440/3549/20.
2. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
3. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний