06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 200/1418/21-а
провадження № К/9901/29234/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Єресько Л. О.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Слов'янської міської ради в особі Відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Органу опіки та піклування Слов'янської міської ради, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Олішевської В. В., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Геращенка І. В., суддів: Казначеєва Е. Г., Міронової Г. М.
І. Суть спору
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Слов'янської міської ради в особі Відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб, третя особа - Орган опіки та піклування Слов'янської міської ради, в якому просила:
1.1. скасувати рішення Відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов'янської міської ради від 04 лютого 2021 року щодо відмови ОСОБА_1 у знятті з реєстрації місця проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ;
1.2. зобов'язати Слов'янську міську раду в особі Відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб (далі також - Відділ) зняти з реєстрації місця проживання неповнолітню доньку ОСОБА_2 .
2. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Відділу з письмовою заявою про зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви позивачем додані документи, а саме: паспорт громадянина України; свідоцтво про народження доньки; нотаріально посвідчену згоду батька дитини на зняття з реєстрації; будинкову книгу по будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ; квитанцію про сплату адміністративного збору за надання зазначеної послуги.
Того ж дня, за результатом розгляду заяви Відділом прийнято рішення про відмову у знятті з реєстрації неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, оскільки позивачем подано документи, в яких, на думку відповідача, містяться недостовірні відомості.
Вважаючи рішення Відділу від 04 лютого 2021 року про відмову у знятті з реєстрації місця проживання дитини протиправною, оскільки таке рішення порушує справедливий баланс між обмеженнями, встановленими підзаконними нормативними актами, і необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів малолітньої, порушує права, свободи та інтереси дитини, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
5. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, ОСОБА_1 (громадянка України) та ОСОБА_3 (громадянин України) є матір'ю та батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
6. 04 лютого 2021 року позивач звернулась до Відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов'янської міської ради із заявою про зняття реєстрації малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з вибуттям з АДРЕСА_1 за адресою до Російської Федерації на постійне місце проживання.
7. До зазначеної заяви позивачем надано:
свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого 27 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області;
копію паспорта законного представника ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , виданого 02 березня 2000 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області;
копію нотаріально посвідченої згоди батька дитини ОСОБА_3 ;
квитанцію про сплату адміністративного збору;
копію будинкової документації по будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
8. 04 лютого 2021 року за результатами розгляду заяви позивача Відділом з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов'янської міської ради прийнято рішення про відмову у знятті з реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 на підставі пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, у зв'язку з наданням документів, інформація у яких є недостовірною, а саме згідно зі свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданого 27 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, батьком дитини зазначено громадянина України, а подана згода (бланк серії 78 АБ 9765501) від громадянина Російської Федерації. Разом з цим відсутній дозвіл органу міграційної служби або консульської установи на виїзд на постійне місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій
9. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 19 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року, в позові відмовив.
10. Такі свої рішення суди мотивували тим, що позивачем надана нотаріально засвідчена згода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження м. Дзержинськ, Донецька область, громадянство: Російської Федерації, стать: чоловіча, паспорт НОМЕР_3 , виданий ГУ МВС Росії по АДРЕСА_2 , відповідно до якої останній надає згоду на знаття з реєстраційного обліку за місцем проживання його неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином згода на знаття з реєстраційного обліку за місцем проживання ОСОБА_2 була надана ОСОБА_3 , який є громадянином Російської Федерації, при цьому у свідоцтві про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого 27 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, батьком ОСОБА_2 зазначено ОСОБА_3 , який є громадянином України.
Судом встановлено, що при зверненні до відповідача ОСОБА_1 не надала будь-яких документів, що підтверджують факт отримання ОСОБА_3 громадянства Російської Федерації, що свідчить про необізнаність відповідача під час прийняття спірного рішення щодо зміни громадянства ОСОБА_3 .
Крім того, судом з листа Слов'янського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 25 лютого 2021 року № 1402.58-884/1402.58.1-21 встановлено, що до Слов'янського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області ОСОБА_3 із заявою про оформлення документів для виїзду на постійне місце проживання до Російської Федерації відносно себе та/або своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 не звертався. Разом з цим зазначено про відсутність інформації щодо припинення громадянства України ОСОБА_3 .
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надана згода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження м. Дзержинськ, Донецька область, громадянство: Російської Федерації, стать: чоловіча, паспорт НОМЕР_3 , виданий ГУ МВС Росії по АДРЕСА_2 , відповідно до якої останній надає згоду на знаття з реєстраційного обліку за місцем проживання його неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є належним документом, що підтверджує згоду батька ОСОБА_2 на зняття з реєстрації місця проживання.
11. При цьому суди обох інстанцій виходили з того, що цей спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Позивач, уважаючи оскаржувані судові рішення ухваленими із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Так, автор скарги наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пунктів 26, 27 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, у подібних правовідносинах.
13. Верховний Суд ухвалою від 20 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
14. Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
15. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
18. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
20. У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
21. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
22. За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
23. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
24. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
25. Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
26. Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
27. Колегія суддів уважає, що спірні правовідносини пов'язані з правом користування та розпорядження майном, адже ініційований позивачем спір щодо зняття з реєстрації з місця проживання дитини має цивільно-правову природу, оскільки спрямований на зміну (припинення) цивільних прав останньої.
28. Отже, цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
29. Такий висновок колегії суддів ґрунтується насамперед на правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, відображених у її постановах від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017, від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/3620/17.
30. За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
31. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
32. За наведеного правового регулювання й обставин справи касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати як такі, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, а провадження в адміністративній справі - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 200/1418/21-а скасувати.
3. Закрити провадження в адміністративній справі № 200/1418/21-а за позовом ОСОБА_1 до Слов'янської міської ради в особі Відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Органу опіки та піклування Слов'янської міської ради, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
4. Роз'яснити позивачу, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Позивач має право протягом десяти днів із дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. У такій заяві може бути зазначений лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору, відповідно до глави 2 розділу І Цивільного процесуального кодексу України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Л. О. Єресько