Іменем України
18 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Медвецького С.К.,
суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 20.04.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ВАТ «Західенерго» в особі Ладижинської ТЕС про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ВАТ «Західенерго» в особі Ладижинської ТЕС про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 20.04.2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
Іменем України
18 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Медвецького С.К.,
суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 20.04.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ВАТ «Західенерго» в особі Ладижинської ТЕС про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ВАТ «Західенерго» в особі Ладижинської ТЕС про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
встановила:
05.03.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що з 10.08.1997 року по 11.02.2010 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 Після укладення шлюбу вони проживали у матері дружини, а потім її батько, ОСОБА_3, отримав у найм від ВАТ «Західенерго» в особі Ладижинської ТЕС квартиру АДРЕСА_1, куди він, дружина та її батько вселилися та зареєструвалися у встановленому законом порядку.
У січні 2010 року батько ОСОБА_1 отримав окрему квартиру та знявся з реєстрації у спірній квартирі. Особовий рахунок по сплаті житлово-комунальних послуг було оформлено на ОСОБА_1
Деякий час він з дружиною проживали у спірній квартирі, але в окремих її частинах, розділених перегородкою, зокрема позивач користувався кімнатою з окремим входом, що являє собою квартира АДРЕСА_1.
При цьому зазначив, що з 16.05.2006 року по теперішній час він працює водієм у м. Києві (ТОВ «Союз-Авто»), додому приїжджає нечасто, і коли в черговий раз приїхав, то не зміг потрапити до квартири, оскільки був змінений замок на одних вхідних дверях, а другі вхідні двері було заблоковано з внутрішньої сторони.
У зв'язку з цим він вимушений був, з середини липня до кінця серпня 2009 року, проживати у своєї тітки ОСОБА_4, а з вересня 2009 року винаймати квартиру в м. Ладижин.
Оскільки відповідач чине йому перешкоди у користуванні квартирою, то просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у користуванні квартирою, встановити порядок користування житловим приміщенням та розділити особовий рахунок між ним та відповідачем.
09.03.2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зустрічним позовом, вказуючи, що 01.05.2009 року ОСОБА_2 забрав свої речі з спірної квартири, переїхав проживати до іншої жінки, і з того часу у цій квартирі не проживає.
У зв'язку з цим просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 20.04.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням задоволено повністю та вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин по справі, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю, а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що останньому з боку ОСОБА_1 було створено перешкоди в користуванні спірним жилим приміщенням, і що у квартирі він не проживав з поважних причин, тому відсутні підстави для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що з 10.08.1997 року по 11.02.2010 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі. Після укладення шлюбу сторони проживали у матері дружини, а потім її батько, ОСОБА_3, отримав у найм від ВАТ «Західенерго» в особі Ладижинської ТЕС квартиру АДРЕСА_1, куди ОСОБА_2, ОСОБА_1 та її батько вселилися та зареєструвалися у встановленому законом порядку.
У січні 2010 року батько ОСОБА_1 отримав окрему квартиру та знявся з реєстрації у спірній квартирі. Особовий рахунок по сплаті житлово-комунальних послуг було оформлено на ОСОБА_1
Деякий час ОСОБА_2 з дружиною проживали у спірній квартирі, але в окремих її частинах, розділених перегородкою.
З 16.05.2006 року по теперішній час ОСОБА_2 працює водієм у
м. Києві (ТОВ «Союз-Авто»), додому приїжджає нечасто, і коли в черговий раз приїхав, то не зміг потрапити до квартири, оскільки був змінений замок на одних вхідних дверях, а другі вхідні двері було заблоковано з внутрішньої сторони.
При зверненні в суд з позовом, ОСОБА_1 ставиться вимога про визнання ОСОБА_2 такими, що втратив право користування жилим приміщенням вищевказаної квартири з підстав, що останній починаючи з 01.05.2009 року в квартирі не проживає без поважних причин.
Підстави та порядок визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням передбачено ст. ст. 71, 72 ЖК України.
З матеріалів справи видно, що з 01.05.2009 року ОСОБА_2 у спірній квартирі фактично не проживає, що пов'язано із перешкодами, які створюються зі сторони ОСОБА_1, і що підтверджено наявними у справі доказами.
Суд першої інстанції в повному обсязі перевірив правові підстави заявлених позовних вимог ОСОБА_1, доводи сторін, обставини спору, зокрема, оцінюючи надані сторонами пояснення про те, що ОСОБА_2 працює водієм у м. Києві, а також те, що ОСОБА_1 змінила замок на одних вхідних дверях та заблокувала другі вхідні двері, чого остання не заперечувала. Суд обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не надано належних доказів, про те, що ОСОБА_2 втратив право користування жилим приміщенням.
Висновок суду про те, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав належну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку, що підстав для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням немає.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 20.04.2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: