ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/10407.06.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топстройальянс»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Зайцев М.М. (довіреність № 24 від 11.04.2010р.);
від відповідача: Рудськой Г.Д. директор;
В судовому засіданні 07.06.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі ТОВ «Євро Лізинг»позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топстройальянс»(надалі ТОВ «Топстройальянс», відповідач) суми в розмірі 168 703, 35 грн., яка включає в себе: 33 258 грн. заборгованості, 6 118 грн. пені, 2 028, 55 грн. збитків від інфляції; 679, 80 грн. 3% річних від простроченої суми, 126 619 грн. штрафу за дострокове припинення дії договору.
На вимоги суду позивачем надано розрахунок суми пені, який у розрахунку за подвійною обліковою ставкою становить 3 436, 20 грн..
Зазначений розрахунок судом розцінюється як заява про уточнення позовних вимог в частині розміру пені у зв'язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007 № 01-8/675.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором фінансового лізингу № 403 від 01.08.2007р. прострочено сплату лізингових платежів згідно підписаних Планів лізингу від 06.08.2007р. із змінами від 11.10.2007р.. У зв'язку із стягненням в судовому порядку частини суми боргу з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що залишилась та складається з суми боргу та нарахованих штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних збитків, 3% річних та штрафу за дострокове припинення дії договору.
Відповідач відзиву на позов не надав, присутній під час розгляду справи директор про наявність доказів в спростування заявлених вимог, не повідомив.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 17.05.2010р..
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -
01 серпня 2007р. між ТОВ «Євро Лізинг»та ТОВ «Топстройальянс»укладено договір фінансового лізингу № 403 предмет якого визначено у розділі 2 договору та зокрема, згідно п. 2.1 лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач (відповідач у справі) отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний лізингодавцем на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб (п. 2.2 договору).
На виконання договору, на підставі замовлень № 403/001 від 03.08.2007р., № 403/002 від 06.08.2007р., № 403/004 від 31.08.2007р. позивачем було надано в користування відповідача транспортні засоби - Fiat Doblo Cargo 1,9, державний номер АА 1650 EC; - Citroen Berlingo 1,4, державний номер АА 2938 ЕВ; - МАЗ 544069, державний номер АА 8164 ЕЕ, що підтверджується актами приймання-передачі № 403/001 від 03.09.2007р., № 403/002 від 17.08.2007р., № 403/004 від 11.10.2007р..
Невід'ємною частиною договору є плани лізингу № 403/001 від 03.08.2007р., № 403/002 від 06.08.2007р., із змінами № 403/001, № 403/002, № 403/004 від 11.10.2007р. якими встановлені строки сплати лізингових платежів за користування зазначеними транспортними засобами. План лізингу є додатком до договору в якому визначаються строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі тощо (п. 1 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі; розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу»(додаток № 3 договору) та інших додатках; нарахування лізингових платежів здійснюється згідно актів виконаних робіт які підписуються сторонами.
Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань (п. 7.16 договору) лізингові платежі не сплачувались, по договору утворився борг, який станом на 22.02.2010р. за даними обліку позивача становив 33 258 грн., та рахувався як заборгованість за користування транспортними засобами які є предметом договору № 403 від 01.08.2007р. за планами лізингу № 403/001 від 03.08.2007р. із змінами № 403/001, № 403/004 від 11.10.2007р..
Заборгованість за договором була предметом розгляду в судовому порядку, спір про стягнення якої з відповідача вирішено у справі 24/91 (рішення від 03.06.2009р.).
Несплаченими станом на час вирішення спору залишились: рахунки-фактури № С-00022438 від 05.05.2009р. на суму 7 725, 47 грн., № С-00022439 від 05.05.2009р. на суму 14 409, 28 грн., № С-00030790 від 03.06.2009р. на суму 450, 38 грн., № С-00030791 від 03.06.2009р. на суму 974, 64 грн..
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів за рахунками № С-00022438 від 05.05.2009р., № С-00022439 від 05.05.2009р., № С-00030790 від 03.06.2009р., № С-00030791 від 03.06.2009р. у строки за погодженим графіком згідно планів лізингу № 403/001 від 03.08.2007р. із змінами № 403/001, № 403/004 від 11.10.2007р.), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 23 559, 77 грн. за користування транспортними засобами що є предметом договору № 403 від 01.08.2007р. за планами лізингу № 403/001 від 03.08.2007р. із змінами № 403/001, № 403/004 від 11.10.2007р. у відношенні заборгованості що склалась станом на 22.02.2010р., у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на первинні документи, що підтверджують виконання зобов'язань за укладеним договором, також до суми заборгованості включено борг згідно виставленого рахунку-фактури № С-00041841 від 21.07.2009р. за додаткові послуги по сервісному обслуговуванню.
Обов'язки лізингоодержувача передбачені у розділі 7 договору, в силу п. 7.4 якого лізингоодержувач повинен постійно перевіряти рівень наявності таких рідин, необхідних для роботи транспортного засобу, як моторне масло, охолоджувальна рідина, рідина акумуляторної батареї (якщо можливо), гальмова рідина; Якщо рівні рідини не відповідають встановленим вимогам, лізингоодержувач негайно сповіщає про це СТО, яке здійснює технічне обслуговування транспортного засобу; обслуговування транспортного засобу здійснює на відповідних, сертифікованих постачальником або виробником транспортного засобу СТО; додавання рідини (за винятком рідини для миття вікна) без одержання дозволу відповідного СТО не дозволяється, у протилежному випадку лізингоодержувач несе матеріальну відповідальність за можливі наслідки.
Як про те сторони погодили у пп. 10.2, 10.12 договору згідно з правилами експлуатації транспортного засобу, лізингоодержувач за свій рахунок, без подальшої компенсації лізингодавцем, повинен своєчасно проходити регулярні технічні огляди на технічних станціях, сертифікованих виробником (постачальником транспортного засобу); здійснення регулярного технічного обслуговування і (або) ремонту транспортного засобу забезпечується лізингоодержувачем і проводиться на основі пробігу транспортного засобу і періодичних вимог.
Оплату додаткових послуг по сервісному обслуговуванню за період з 01.07.2009р. по 20.07.2009р. на суму 9 698, 23 грн. згідно виставленого рахунку-фактури № С-00041841 від 21.07.2009р. відповідачем не здійснено, доказів зворотнього суду не представлено. Понесення лізингодавцем зазначених витрат підтверджується актом виконаних робіт № С1-0000730 від 08.07.2009р. на оплату виставлені рахунки № РАСС011714 від 07.07.2009р., № С1-0000815 від 03.07.2009р..
Враховуючи умови договору, які передбачають понесення витрат з технічного обслуговування саме лізингоодержувачем вимоги позивача про стягнення з відповідача суми виставленого рахунку № С-00041841 від 21.07.2009р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно п. 16. 1 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.2007р. при порушенні лізингоотримувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0, 1% від простроченої суми за кожен день прострочки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за кожним платежем визначеним у рахунках-фактурах, прострочення сплати яких допущено, з урахуванням строку настання виконання зобов'язання по оплаті та кількістю днів прострочення, за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 10.08.2009 № 468 (10, 25%) -в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців), та складає 3 436, 20 грн. (розрахунок пені є додатком до пояснення за вих. 1407 від 14.05.2009р.).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати лізингових платежів за планами лізингу № 403/001 від 03.08.2007р. із змінами № 403/001, № 403/004 від 11.10.2007р., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків в розмірі 2 028, 55 грн. та 3% річних у розмірі 679, 80 грн. здійсненим станом на 15.02.2010р. що наданий позивачем і вважає такий обгрунтованим.
Законом України «Про фінансовий лізинг»(ч. 2 ст. 7) передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Зазначене обумовлено сторонами також і у договорі № 403 від 01.08.2007р., згідно з п. 5.6 якого у разі прострочення Лізингоодержувачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, на вимогу Лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Умовами договору № 403 від 01.08.2007р. (8.4.1) сторони передбачили, що лізингодавець може припинити дію договору зокрема у випадку, якщо лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів або інших сум, встановлених договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.
В силу положень договору (п. 13.1.2) з ініціативи лізингодавця, дія договору може бути достроково припинена, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого зі своїх зобов'язань за цим договором; в такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про припинення дії цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, якою визначені підстави для зміни і розірвання договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Повідомлення про припинення дії договору (вих. 396 від 04.02.2010р.) надіслано на адресу ТОВ «Топстройальянс»04.02.2010р., та отримане директором товариства 05.02.2010р., що підтверджується поштовим повідомлення про вручення листа службою кур'єрської доставки (залучене до справи у належним чином засвідченій копії).
У надісланому листі-повідомленні (вих. 396 від 04.02.2010р.) позивач зазначав про необхідність сплати заборгованості що утворилась, а також з посиланням на п. 8.4.1 договору повідомив про припинення дії договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.2007р. з 06.07.2009р. та вимагав протягом 10 банківських днів з дати отримання листа перерахувати також суму неустойки за дострокове припинення договору в сумі 5 середньомісячних лізингових платежів щодо планів лізингу № 403/001 від 03.08.2007р., № 403/002 від 06.08.2007р., із змінами № 403/001, № 403/002, № 403/004 від 11.10.2007р., які припиняються.
Згідно частини другої ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Сума неустойки, що підлягає стягненню з відповідача в силу положень п. 13.2 договору складає 126 619 грн. та враховуючи наведені вище обставини, вимоги про її стягнення визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов, контррозрахунку штрафних санкцій, доказів здійснення розрахунків за договором № 403 від 01.08.2007р. у відповідності з положеннями договору та згідно графіків платежів, на вимоги суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 660, 21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топстройальянс»(юрид. адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова 12; адреса: 03039, м. Київ, вул. Грінченко 18, р/р 2600623193 в ВАТ АБ «Укргазбанк»м. Києва, МФО 320478, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33602791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(факт. адреса: 03680, м. Київ, бул. Лепсе 4, р/р 26003030836400 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32774741) 33258 грн. (тридцять три тисячі двісті п'ятдесят вісім гривень) заборгованості по сплаті лізингових платежів та витрат на сервісне обслуговування, 3 436, 20 грн. (три тисячі чотириста тридцять шість гривень 20 копійок) пені, 2 028, 55 грн. (дві тисячі двадцять вісім гривень 55 копійок) інфляційних збитків; 679, 80 грн. (шістсот сімдесят дев'ять гривень 80 копійок) 3% річних, 126 619 грн. (сто двадцять шість тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень) штрафу за дострокове припинення дії договору, 1 660, 21 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 10.06.2010р.