ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/15807.06.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ЕС»
до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення
залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний
завод»
про визнання недійсним результатів торгів
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Коржевський Є.Ф. по довіреності б/н від 19.05.2010р.
Від відповідача Іорданова Н.М. по довіреності № ЦХП-18/708 від 20.04.2010р.;
Кравченко А.В. по довіреності № ЦХП-18/955 від 03.06.2010р.
Від третьої особи не з'явився
В засіданні приймали участь
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ЕС»до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»про визнання результатів торгів на закупівлю вузлів та деталей для локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу (запасних частин до тепловозів серії ЧМЕ) по лоту № 32 недійсними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2010р. порушено провадження у справі № 36/158, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Відкрите акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний завод», розгляд справи призначено на 19.05.2010р.
До початку розгляду справи 18.05.2010р. через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому він проти позову заперечує.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та третьої особи ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.06.2010р.
Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечували.
Третя особа представників в судове засідання 07.06.2010р. не направила, вимог ухвали суду від 19.05.2010р. не виконала, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
В Інформаційному бюлетні «Вісник державних закупівель»№ 3 (391) Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(далі відповідач) було опубліковано оголошення щодо проведення відкритих торгів на закупівлю вузлів та деталей для локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу (запасних частин до тепловозів серії ЧМЕ).
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ЕС»(далі позивач) направило на адресу відповідача заявку-пропозицію на участь у відкритих торгах на закупівлю вузлів та деталей для локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу (запасних частин до тепловозів серії ЧМЕ) (далі продукція).
Відповідач передав позивачу тендерну документацію, а також зміни № 1 від 02.02.2010р. до тендерної документації щодо відкритих торгів на закупівлю продукції.
Листом № ЦХП-20/1192 від 19.02.2010р. відповідач повідомив позивача про результати торгів. Так, за результатами оцінки тендерним комітетом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»тендерна пропозиція позивача по лоту № 32 не відповідає абз. 3 п. 61 «Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. № 921 (далі Положення № 921), зокрема позивачем не надано документального підтвердження того, що учасник є вітчизняним виробником, що зафіксовано в Протоколі відхилення тендерних пропозицій від 19.02.2010р.
Також з зазначеної підстави (абз. 3 п. 61 Положення № 921) було відхилено пропозиції ще п'яти учасників, які надіслали тендерні пропозиції для участі у відкритих торгах на закупівлю продукції.
Переможцем торгів по лоту 32 стало Відкрите акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний завод», тендерна пропозиція якого визнана найкращою серед допущених до оцінки та вважається акцептованою по лоту 32.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач посилається на ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посилання на зазначену норму судом до уваги не приймаються, оскільки Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»відповідно до статуту засноване на державній власності, підпорядковане Міністерству транспорту України і входить до сфери управління Державної адміністрації залізничного транспорту України. З огляду на викладене, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»не входить до системи органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
Підставами своїх позовних вимог позивач також зазначає суперечність оскаржуваного тендеру Положенню про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. № 921.
До прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 921 від 17.10.2008р. «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»процедура закупівель була врегульована нормами постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти»№ 274 від 28.03.2008р.
09.10.2008р. Конституційним Судом України було прийняте рішення № 22-рп/2008, яким:
1. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 20 березня 2008 року № 150-VI;
2. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 28 березня 2008 року № 274, «Про закупівлю послуг, пов'язаних з формуванням інформаційно-телекомунікаційної системи Державного реєстру виборців» від 17 квітня 2008 року «363.
3. абзац другий пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти», «Про закупівлю послуг, пов'язаних з формуванням інформаційно-телекомунікаційної системи Державного реєстру виборців», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідних висновків Конституційний Суд України дійшов на підставі того, що правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель, які відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України повинні визначатися виключно законами України, врегульовані підзаконним актом - постановою Уряду України. Конституційний Суд України вважає, що Верховна Рада України, прийнявши Закон № 150-VI, делегувала власні, визначені Конституцією України, повноваження щодо встановлення правил конкуренції у сфері здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти Кабінету Міністрів України. Проте права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено. У цьому випадку Верховна Рада України порушила вимоги частини другої статті 19 Конституції України.
Отже, при вирішенні вказаної справи Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель згідно з ст. 92 Конституції України можуть врегульовуватись виключно законами України. Верховна Рада України не має права делегувати законодавчої функції з встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель іншому органу влади, в тому числі Кабінету Міністрів України, відповідно Кабінет Міністрів України не має повноважень регулювати правила конкуренції у сфері державних закупівель, в тому числі шляхом прийняття постанов про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Незважаючи на вказане рішення Конституційного суду України 17.10.2008р., Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 921, якою було затверджено Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Встановлено, що процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, розпочаті до дати набрання чинності цією постановою, завершуються відповідно до цієї постанови.
За вказаних обставин суд вважає, що постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 17.10.2008р. № 921 прийнята без наданих законом повноважень та не відповідає ст.1, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 42, п. 8 ч. 1 ст. 92, ч. 3 ст. 113 Конституції України.
Згідно з ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
З наведеної норми вбачається, що господарський суд перед застосуванням повинен оцінювати нормативний акт на предмет його відповідності нормам права вищої юридичної сили. У разі невідповідності такого нормативного акту нормам права вищої юридичної сили господарський суд не може застосовувати цей акт до спірних правовідносин.
За цих обставин суд не може застосувати до спірних правовідносин норми Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. № 921, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог.
Враховуючи все вищевикладене суд вважає, що позов позивача задоволенню не підлягає з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
Т.Ю.Трофименко