ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/15607.06.10
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення 50 943,70 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 - ФОП
Від відповідача не з'явився
В засіданні приймали участь
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 50 943,70 грн., з яких 41 488,50 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 2 455,20 грн. 3% річних, 5 00,00 грн. морального відшкодування, 2 000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2010р. порушено провадження у справі № 36/156, розгляд справи призначено на 17.05.2010р.
У зв'язку з неявкою представника відповідача ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.06.2010р.
В судовому засіданні 07.06.2010р. позивач позовні вимоги повністю підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 07.06.2010р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 09.04.2010р. та від 17.05.2010р., не виконав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2010р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та 20.04.2010р. отримано відповідачем, що підтверджується його підписом на зворотному боці повідомлення про вручення поштового відправлення № 9658614.
На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, Господарський суд міста Києва -
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі консигнант, позивач) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (далі консигнатором, відповідач) 23.11.2006р. було укладено договір консигнації на продаж продукції.
Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався передати товар на склад відповідача для їх реалізації останнім на своєму ринку від свого імені, а відповідач -здійснювати оплату за поставлені товари на розрахунковий рахунок позивача по мірі реалізації товарів.
На виконання умов зазначеного договору, за актами передачі товару б/н від 12.10.2006р., від 29.11.2006р., копії яких додані до матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 27 280,00 грн.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитком печатки та його підписом на зазначених актах.
Відповідач кошти за отриманий товар не сплатив, і на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 27 280,00 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокуратури є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Заявлену позивачем претензію б/н від 25.09.2009р. про оплату за поставлений товар в сумі 27 280,00 грн., яка була надіслана на адресу відповідача 10.12.2009р., відповідач залишив без відповіді та без задоволення.
Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Це стосується відповідача, який належними засобами доказування повинен був довести, що ним умови договору в частині оплати наданих послуг виконані належним чином, а також те, що він оплатив надані йому позивачем послуги після отримання претензії.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 27 280,00 грн.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14 523,92 грн. витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, та 2 948,74 грн. 3% річних, нарахованих за 1 335 днів прострочки, з дня укладення договору консигнації, то вони підлягають частковому задоволенню, з урахуванням поштового перебігу з дня відправлення позивачем претензії про оплату вартості товару, тобто з 01.01.2010р.
Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до здійсненого судом розрахунку, з урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, в сумі 163,68 грн. та 3% річних в сумі 354,28 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, факту завдання моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки позивачем не надано суду доказів понесення ним зазначених витрат. Договір № 1 від 09.10.2009р. про надання адвокатських послуг та акт прийому-передачі № 1, на які посилається позивач, не можуть бути сприйняті судом в якості належних доказів, оскільки не підтверджують факт сплати позивачем адвокату ОСОБА_3 2 000,00 грн. в якості оплати послуг адвоката.
Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (01030, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (79057, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 27 280 (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 28 коп. трьох відсотків річних, 163 (сто шістдесят три) грн. 68 коп. витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, 277 (двісті сімдесят сім) грн. 97 коп. державного мита, 128 (сто двадцять вісім) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Трофименко Т.Ю.