Справа №500/1744/21
27 вересня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Семеха В.Т.
представника позивача адвоката Якових Є.В.
представника відповідача Мудрого О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
01 квітня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів №230-о від 20.11.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", від 01.03.2021 №34-о "Про внесення змін до наказу №230-о від 20.11.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на посаді начальника управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Тернопільській області або рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 з 16.08.2019 займав посаду начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Тернопільській області. Наказом Головного управління ДПС у Тернопільський області №230-о від 20.11.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", припинено державну службу та звільнено з роботи в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності позивача з займаної посади у зв'язку із скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Тернопільській області, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Наказом відповідача №34-о від 01.03.2021 "Про внесення змін до наказу №230-о від 20.11.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 " внесено зміни до наказу від 20.11.2020 №230-О "Про звільнення ОСОБА_1 ,", виклавши в наступній редакції: припинити державну службу та звільнити з 01 березня 2021 року позивача у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Тернопільській області, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Позивач вважає вказані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Так вказує, що підставою для винесення оскаржуваних наказів зазначений наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27.08.2020 №105-о "Про попередження працівників ГУ ДПС у Тернопільській області про наступне вивільнення", попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , лист Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.08.2020 №604/6/19-00-11-01/ НОМЕР_1 . Однак з таким попередженням позивач ознайомлений не був, оскільки з 27.08.2020 по 18.09.2020 знаходився на лікарняному (COVID-19), що підтверджується листками непрацездатності АДШ №166031, АДШ №108140; з 21.09.2020 по 31.10.2020 знаходився у відпустці без збереження зарплати після перенесеної хвороби та у зв'язку з хворобою дружини на COVID-19, з якою був контактною особою; з 02.11.2020 по 26.02.2021 знаходився на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності АДШ №155902, АДШ №100868, АДШ №100870, АДШ №100872, АДШ №100875, АДШ №024482, АДЧ №619217. 01.03.2021 позивач приступив до роботи, проте був звільнений оскаржуваним наказом. Таким чином, з 27.08.2020 по 28.02.2021 позивач не міг з об'єктивних та підтверджених причин бути попередженим про наступне вивільнення, що є достатньою та самостійною підставою для скасування оскаржуваних наказів.
Також зазначає, що з аналізу штатних розкладів до і після зміни структури відповідача очевидно вбачається, що Управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування просто змінило назву на Управління податкового аудиту, а штат був розширений на 22 штатні одиниці. Відповідно до п. 2.1 Положення про управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування, затвердженого наказом ГУ ДПС в Тернопільській області №37 від 04.09.2019 та п. 2.1 Положення про управління податкового аудиту, затвердженого наказом ГУ ДПС в Тернопільській області №1590 від 24.09.2020, основними завданням управлінь є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства платниками податків та організація та проведення перевірок платників податків. Штучне додавання в те саме управління окремого відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб, який і так функціонував в складі ГУ ДПС в Тернопільській області, не може свідчити про реальну зміну структури відповідача. В організаційній структурі відповідача займана позивачем посада залишилась, але змінилась лише назва управління та відповідної посади, а саме: з "Управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування" на "Управління податкового аудиту".
Ухвалою суду від 06.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання на 06.05.2021.
06.05.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача поступив відзив на позов, в якому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі.
З посиланням на норми чинного законодавства вважає, що у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення позивачу надіслано листом №604/6/19-00-11-01/ НОМЕР_1 від 28.08.2020 за адресою проживання, вказаною в особовій справі працівника та яка узгоджується з адресою місця проживання зазначеною у позовній заяві. Отже, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області повідомлено ОСОБА_1 про наступне вивільнення у порядку передбаченому Законом, а інформація викладена у листі та додатках вважається такою, що доведена до відома ОСОБА_1 станом на 02.09.2020, задовго до звільнення.
Згідно чинного Закону України "Про державну службу" пропозиція державному службовцю вакантної посади державної служби у тому ж державному органі є правом, а не обов'язком органу державної влади. Таким чином, всі вимоги чинного трудового законодавства при попередженні та звільненні ОСОБА_1 з посади начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Тернопільській області було дотримано.
06.05.2021 в судовому засіданні в режимі відеоконференції розгляд справи відкладено на 17.05.2021 для надання часу ознайомлення з відзивом і долученими до нього документами.
13.05.2021 від представника позивача адвоката Якових Є.В поступила відповідь на відзив.
17.05.2021 представником відповідача подане до суду клопотання про розгляд даної адміністративної справи в порядку загального позовного провадження.
17.05.2021 в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання про розгляд цієї адміністративної справи в порядку загального позовного провадження, з урахуванням думки учасників справи, задоволено, постановлено перейти до розгляду справи в порядку загального провадження, визначено вважати дане судове засідання підготовчим, надано час для ознайомлення із відповіддю на відзив, підготовче засідання відкладено на 03.06.2021.
01.06.2021 представником відповідача подано до суду заперечення.
03.06.2021 в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці та підготовче засідання відкладено на 01.07.2021.
01.07.2021 в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче засідання, призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 25.08.2021.
25.08.2021 розгляд справи за клопотанням представника позивача адвоката Якових Є.В. відкладено на 20.09.2021, в подальшому на 27.09.2021.
27.09.2021 в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача адвокат Якових Є.В. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позов, запереченнях та просив в його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Позивача ОСОБА_1 призначено з 16 серпня 2019 року на посаду начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Тернопільській області у порядку переведення з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби згідно наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 15.08.2019 №7-о "Про призначення ОСОБА_1 "
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 26.08.2020 введено в дію нову організаційну структуру та штатний розпис, згідно яких посада начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Тернопільській області ліквідована.
27.08.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято наказ №105-о "Про попередження працівників ГУ ДПС у Тернопільській області про наступне вивільнення".
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення позивачу надіслано листом №604/6/19-00-11-01/ НОМЕР_1 від 28.08.2020 за адресою проживання, вказаною в особовій справі працівника.
20.11.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято наказ №230-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", у якому зазначено: "Припинити державну службу та звільнити з роботи в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Тернопільські області ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Тернопільській області, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу Законів про працю України."
01.03.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято наказ №34-о "Про внесення змін до наказу №230-о від 20.11.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 " яким наказ від 20.11.2020 №230-о викладено в наступній редакції: "Припинити державну службу та звільнити з 01 березня 2021 року начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Тернопільські області ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Тернопільській області, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу Законів про працю України."
Підставою у зазначених наказах вказано: наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27.08.2020 року №105-о "Про попередження працівників ГУ ДПС у Тернопільській області про наступне вивільнення", попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , лист Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.08.2020 року №604/6/19-00-11-01/ НОМЕР_1 .
Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною другою статті 38 Конституції України, громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регулюються Законом України "Про державну службу".
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про державну службу", державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про державну службу" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно частини першої - третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Тобто, спеціальним законом, що врегульовує спірні правовідносини є Закон України "Про державну службу", а в питаннях, які ним не врегульовані, мають застосовуватися приписи загального закону, якими є Кодекс законів про працю України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній на момент попередження позивача про наступне вивільнення, припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у Тернопільській області, затвердженого наказом ДПС від 19.07.2020 №14, Головне управління ДПС у Тернопільській області (ЄДРПОУ 43142763) (далі - ГУ) є територіальним органом Державної податкової служби України (далі - ДПС), який підпорядковується ДПС.
ГУ є юридичною особою публічного права. Організаційна структура, штатний розпис та кошторис ГУ затверджується Головою ДПС.
Наказом ДПС від 21.07.2020 №354 "Про структури територіальних органів ДПС" здійснено заходи щодо введення в дію нової організаційної структури територіальних органів ДПС. З цією метою затверджено в новій редакції Методичні рекомендації щодо побудови організаційних структур територіальних органів ДПС (далі - Методичні рекомендації) та зобов'язано керівників територіальних органів ДПС надати на затвердження організаційні структури та штатний розпис підпорядкованого органу і після їх введення в дію здійснити комплекс заходів щодо призначення, переведення працівників територіальних органів ДПС відповідно до змін, проведених в організаційній структурі та штатному розписі відповідного органу.
Нову організаційну структуру ГУ на 2020 рік затверджено Головою ДПС 19.08.2020 та введено в дію наказом ГУ від 26.08.2020 №1143 "Про введення в дію нової організаційної структури та штатного розпису ГУ ДПС".
Відповідно до Методичних рекомендацій в порівняні з діючою організаційною структурою ГУ на 2020 рік відбулися істотні зміни, а саме:
ліквідовано усі територіальні управління, які були утворені на правах відокремлених підрозділів;
зменшено кількість самостійних структурних підрозділів з 17 до 13 та відповідно здійснено перерозподіл функціональних повноважень і чисельності ліквідованих структурних підрозділів.
Зокрема, замість підрозділу податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування утворено підрозділ податкового аудиту до якого передано функції і штатну чисельність ліквідованого управління податків і зборів з фізичних осіб в частині здійснення контрольно-перевірочних заходів стосовно фізичних осіб-підприємців та податкових агенті з - юридичних осіб.
Фактично штатна чисельність новоутвореного управління податкового аудиту збільшилася на 22 шт. од., а також повністю переформатовано внутрішню структуру підрозділу.
Зазначені зміни знайшли відображення в Положенні про управління податкового аудиту, затвердженого наказом ГУ від 24.09.2020 №1590. Зокрема, змінено основні завдання управління та доповнено положення новими функціями, в т.ч. 1.115 "Організація та контроль за правомірністю бюджетного відшкодування", 1.132 "Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору", 1.134 "Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою сплати державного мита", 1.137 "Складання та супроводження плану-графіка проведення документальних перевірок самозайнятих осіб", 1.138 "Проведення документальних перевірок самозайнятих осіб, фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання (по податках, зборах і платежах, контроль за своєчасністю, достовірністю повнотою нарахування та сплати яких покладено на податкові органи), юридичних осіб з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску та державного мита".
Таким чином, до новоутвореного управління податкового аудиту відповідно до організаційної структури ГУ на 2020 рік, затвердженої Головою ДПС 19.08.2020, перейшли функціональні повноваження діючих в старій структурі:
управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування (повністю);
управління податків і зборів з фізичних осіб (в частині здійснення контрольно- перевірочних заходів стосовно фізичних осіб-підприємців та податкових агентів - юридичних осіб).
Відповідні записи стосовно правонаступництва підрозділів внесено до підсистеми "Адміністрування системи" ІС "Податковий блок".
В даному випадку не відбувалася реорганізація ГУ, як юридичної особи публічного права, а мала місце зміна внутрішньої структури та штатного розпису ГУ.
Відповідно листа щодо надання роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики від 07.04.2011 №114/06/187-11, скорочення чисельності та скорочення штату поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.
Наказом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.08.2020 №1143 введено в дію нову організаційну структуру та штатний розпис, згідно яких посада начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Тернопільській області ліквідована.
Враховуючи вище викладене, а також посилання у спірних наказах на пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", як саме й підстави припинення державної служби позивача за ініціативою суб'єкта призначення внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу є таким, що відповідає обставинам справи та діючому законодавству України.
Також Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 №440-IX, частину третю статті 87 Закону України "Про державну службу" доповнено новим абзацом наступного змісту: "Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
Тобто, суб'єкт призначення або керівник державної служби, по-перше, мав право, а не обов'язок пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби, по-друге, вакантну посаду у тому самому державному органі, а по-третє - за наявності такої посади.
При вирішенні справи, суд також враховує роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 №86 р/з "Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення" якими зазначено, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Згідно вказаного роз'яснення, при звільненні державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 №378-IX внесено зміни до статті 49-2 Кодексу законів про працю України в частині особливостей вивільнення працівників, які мають статус державних службовців, який набрав чинності з 02.02.2020.
Так, частину п'яту статті 49-2 КЗпП України доповнено новою частиною такого змісту: "Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень".
Отже, на момент попередження та звільнення позивача із займаної посади законодавством, що регулює порядок звільнення, не передбачалося врахування переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці, а також застосування частини другої статті 40 КЗпП України, відповідно до якої звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Разом з тим, за приписами статті 41 Закону України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
Тобто, на час звільнення позивача підстави припинення державної служби не були змінені, проте були запровадженні певні особливості процедури звільнення державних службовців.
Із аналізу наведеної норми права, слідує, що державний службовець, за умови його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу лише за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення.
Отже, у даному випадку, право прийняти рішення про переведення належить саме керівнику державної служби або суб'єкту призначення. При цьому, суд звертає увагу що прийняття такого рішення є правом, а не обов'язком керівника державної служби або суб'єкта призначення.
Крім того, відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України "Про державну службу" доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними. (частина друга статті 9-1 Закону України "Про державну службу")
Згідно частини четвертої статті 9-1 Закону України "Про державну службу" інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення.
Суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 з 27.08.2020 по 28.02.2021 перебував на лікарняному та у відпустці без збереження зарплати, попередження про наступне вивільнення позивачу надіслано листом №604/6/19-00-11-01/ НОМЕР_1 від 28.08.2020 за адресою проживання, вказаною в особовій справі працівника.
В матеріалах справи наявні докази надсилання позивачу листа за №604/6/19-00-11-01/ НОМЕР_1 від 28.08.2020, а саме накладна Укрпошти №4600115287160 від 28.08.2020, опис вкладення до цінного листа на ім'я ОСОБА_1 з відтиском штемпеля датованого 28.08.2020, квитанції Укрпошти від 28.08.2020, також судом оглянуто оригінали зазначених документів.
Таким чином суд погоджується з твердженням представника позивача, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області повідомлено ОСОБА_1 про наступне вивільнення у порядку передбаченому Законом, а інформація викладена у листі та додатках вважається такою, що доведена до відома ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суд зауважує, що принцип верховенства права вимагає визначеності, ясності і недвозначності правової норми, якою встановлений порядок і умови пропонування вакантної посади у випадку звільнення державного службовця за ініціативою суб'єкта призначення, якими є стаття 87 та стаття 41 Закону України "Про державну службу".
Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). (речення друге абзацу першого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 469 Митного кодексу України від 31 березня 2015 року №1-рп/2015.
Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
Зміст поняття юридичної визначеності, повною мірою викладено у документі "Мірило правовладдя" підготованому Європейською комісією "За демократію через право" Венеційська комісія) у 2016 році. Серед принципів, які становлять зміст юридичної визначеності, вказано: 1) доступність законодавства, 2) доступність судових рішень, 3) передбачуваність актів права, 4) сталість і послідовність приписів права, 5) легітимні очікування, 6) унеможливлення зворотної дії, 7) принципи nullum crimen sine lege та nullum poena sine lege, 8) res judicata.
Зокрема, відповідно до п.58 "Мірила правовладдя", передбачуваність означає, що приписи права також мають бути передбачуваними за своїми наслідками: їх має бути сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб'єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними.
На момент спірних правовідносин приписи статті 87 та статті 41 Закону України "Про державну службу" були чинними, чіткими та передбачуваними.
У зв'язку з викладеним, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем права позивача у зв'язку з тим, що останньому не було запропоновано вакантних посад, так як в силу вищенаведених нормативно-правових актів, чинних на час виникнення спірних правовідносин, у суб'єкта призначення був відсутній такий обов'язок.
З урахуванням вище викладеного, судом встановлено, що доводи та аргументи позивача, покладені в основу позову є безпідставними. Порядок та процедура припинення державної служби з підстави пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", дотримані відповідачем повністю. Спірні накази відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, тому правові підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні, отже позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивача звільнено правомірно, оскільки було попереджено про наступне звільнення, в державному органі з якого було звільнено ліквідовано посаду державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу, а у відповідача не було обов'язку пропонувати йому іншу посаду.
Щодо позовних про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд зауважує, що такі позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення. Судом встановлено правомірність оскаржуваних наказів, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими обґрунтовані позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для відшкодування судових витрат позивачу у порядку ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів №230-о від 20.11.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", від 01.03.2021 №34-о "Про внесення змін до наказу №230-о від 20.11.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на посаді начальника управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Тернопільській області або рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07 жовтня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 4356804418).
Головуючий суддя Мартиць О.І.