Ухвала
27 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 201/5565/19
провадження № 61-14926ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання договору купівлі-продажу частини квартири удаваним в частині визначення сторонами ціни, розірвання договору купівлі-продажу та іншим вимогам,
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від
21 липня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано удаваним правочином договір купівлі-продажу 3/4 часток квартири
АДРЕСА_1 , укладений 13 червня 2016 року між ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О., зареєстрований у реєстрі за № 932, в частині визначення сторонами в пункті 4 договору ціни 3/4 часток квартири
АДРЕСА_1 у розмірі 70 500,00 грн.
Визнано, що продаж 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 по договору купівлі-продажу, укладеному 13 червня 2016 року між ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О., зареєстрованому в реєстрі за № 932, було вчинено сторонами за 600 240,00 грн.
Розірвано договір купівлі-продажу 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 , укладений 13 червня 2016 року між ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від імені
ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О., зареєстрований в реєстрі за № 932.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ураховуючи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 21 липня 2021 року та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень
02 серпня 2021 року, останнім днем на її касаційне оскарження було 01 вересня 2021 року, а касаційну скаргу, згідно відомостей штрихкодового ідентифікатора конверту, подано 02 вересня 2021 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду отримав 03 серпня 2021 року, що підтверджується розпискою, яка міститься у матеріалах справи.
Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не підтверджені належними доказами. У розпорядженні Верховного Суду наявні лише матеріали касаційного провадження, а тому касаційний суд позбавлений можливості перевірити наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно звернутися до Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та надати докази на підтвердження дати отримання повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Крім того, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України за подання касаційної скарги не у повному обсязі сплачено судовий збір.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Ураховуючи, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_3 заявив дві вимоги немайнового характеру, ставка судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви становить 1 536,80 грн, та за подання касаційної скарги - 3 073,60 грн (1921,00*0,4*2*200%).
До касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 536,80 грн, а тому доплаті підлягає судовий збір у розмірі 1 536,80 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055).
У порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник належно не обгрунтував підстави (підстав) визначених статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) на якій (яких) подається касаційна скарга.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України.
За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено визначені статтею 389 ЦПК України підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підставами касаційного оскарження зазначає пукти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Так, за змістом пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Посилаючись на наявність підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник, не вказав норму матеріального права, яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій та щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що посилаючись на зазначену підставу для відкриття касаційного провадження, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробив апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
За змістом пункту першого частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду 21 липня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 25 жовтня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик