ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 33/3527.04.10
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом відкритого акціонерного товариства «Універсальна страхова компанія
«Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»
до 1) закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»
2) відкритого акціонерного товариства «АТП-1»
про стягнення 10 059,75 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Малюська Д.Л. -представник за довіреністю №804-1/14 від 26.03.2010;
від відповідача: 1) не з'явився;
2) Василенко А.С. -представник за довіреністю №580 від 30.09.2009.
встановив :
Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»та Відкритого акціонерного товариства «АТП-1»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10 059,75 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.04.2007 року між ним та ВАТ «Сан Інтербрю Україна»було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу Шкода Фабія, державний номер АА 6974 СО, оформлений полісом №19G-0011844.
11.01.2008 року до позивача від страхувальника надійшла заява-повідомлення про пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП.
Позивачем було проведено власне розслідування обставин ДТП та з'ясовано, що 10.01.2008р. у місті Києві, на площі Т.Шевченка, відбулося зіткнення двох автомобілів: автомобіля Шкода Фабія, державний номер АА 6974 СО, який належить ВАТ «Сан Інтербрю Україна», за кермом якого перебував Пантелеймонов Альберт Едуардович, та автомобіля КАМАЗ-5410, державний номерний знак 178-88 КА, який належить ВАТ «АТП-1», за кермом якого перебував Поночевний Петро Михайлович.
Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 15.01.2008 №3-417/08 вищезазначене ДТП сталося з вини водія КАМАЗ-5410 Поночовного П.М., який грубо порушив вимоги п.10.1, 10.4 та п.13.1 Правил Дорожнього руху України.
Відповідно до Висновку №579/1 автотоварознавчого дослідження від 30.01.2008, страхового акту від 27.01.2008 року № 1746 та виконуючи свої зобов'язання за договором позивач сплатив 7 650,83 грн. страхового відшкодування.
Також, позивач було понесені додаткові витрати у розмірі 348 грн. на проведення автотоварознавчої експертизи, що підтверджується платіжними дорученням від 01.07.2008 року №9856.
Таким чином, загальна сума збитку нанесеного позивачу становить 7 998,83 грн.
Під час врегулювання суми збитку, позивачем було встановлено, що цивільно-правову відповідальність ВАТ «АТП-1», яке є власником автомобіля КАМАЗ-5410, було застраховано в ЗАТ «Європейський страховий альянс»на підставі полісу № ВА/2331312.
З метою врегулювання спору, Позивач звернувся до Відповідача-1 із претензією №1746 від 24.10.2008 про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП, та надав Відповідачу-1 усі необхідні для виплати страхового відшкодування документи.
На момент подачі позову відповідачем кошти позивачу не перераховано.
Таким чином, позивач вважає, що Відповідач-1 несе відповідальність перед позивачем у розмірі 7488,83 грн. (основної заборгованості за вирахуванням 510 грн. франшизи) та 817,78 грн. пені, 224,66 грн. трьох процентів річних, 1018,48 грн. інфляційних витрат.
16.04.2010 позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог, у якій позивач зменшив розмір своїх позовних вимог до відповідача-1 про стягнення основного боргу на суму вартості автотоварознавчого дослідження у розмірі 348 грн. та відповідно здійснив перерахунок суми пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, внаслідок чого позивач просив суд стягнути з Відповідача-1 на його користь 7140,83 грн. основного боргу, 779,78 грн. пені, 285,63 грн. три проценти річних та 1428,17 грн. інфляційних витрат, а всього 9634,41 грн.
Позивач також просив суд стягнути на його користь з Відповідача-2 франшизу у розмірі 510 грн..
15.03.2010 у судовому засіданні Відповідач-2 подав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги позивача про стягнення з нього 510 грн. франшизи визнав.
27.04.2010 до матеріалів справи було залучено копію платіжного доручення №864 від 16.04.2010, яким підтверджується сплата Відповідачем-2 на користь позивача 510 грн.
Таким чином, Відповідач-2 погасив свою заборгованість перед позивачем в сумі 510 грн. та виконав своє зобов'язання щодо компенсації суми франшизи у повному обсязі, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з Відповідача-2 франшизи у розмірі 510грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2009 року порушено провадження у справі № 33/35, розгляд справи призначено на 09.02.2010 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2010 було задоволено клопотання відповідача-2 про продовження розгляду справи №33/35, розгляд справи було відкладено на 15.03.2010 у зв'язку з клопотанням Відповідача-1 про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 15.03.2010 оголошувалась перерва у справі до 27.04.2010.
У судовому засіданні 27.04.2010 представник позивача через загальний відділ діловодства подав заяву про зміну позовних вимог, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі 333/35 від 21.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача 2 подав суду платіжне доручення №864 від 16.04.2010 року про сплату боргу.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи та як вбачається з довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, 10.01.2008р. у місті Києві, на площі Т.Шевченка, відбулося зіткнення двох автомобілів: автомобіля Шкода Фабія, державний номер АА 6974 СО, який належить ВАТ «Сан Інтербрю Україна», за кермом якого перебував Пантелеймонов Альберт Едуардович, та автомобіля КАМАЗ-5410, державний номерний знак 178-88 КА, який належить ВАТ «АТП-1», за кермом якого перебував Поночевний Петро Михайлович.
Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 15.01.2008 №3-417/08 вищезазначене ДТП сталося з вини водія КАМАЗ-5410 Поночовного П.М., який грубо порушив вимоги п.10.1, 10.4 та п.13.1 Правил Дорожнього руху України.
Автомобіль Шкода Фабія, державний номер АА 6974 СО, був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування від 16.04.2007, оформлений полісом №19G-0011844.
Відповідно до Висновку №579/1 автотоварознавчого дослідження від 30.01.2008 вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Шкода Фабія в результаті його пошкодження при ДТП складає 8 115,62 грн..
Згідно страхового акту від 27.01.2008 року №1746 позивачем вирішено, що підлягає виплаті страхове відшкодування на користь ВАТ «Сан Інтербрю Україна»в сумі 7 650,83 грн.
Страхове відшкодування позивачем було перераховано ВАТ «Сан Інтербрю Україна»в розмірі 7 650,83 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №6318 від 29.01.2008.
Також, позивачем було оплачено проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 348 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 9856 від 01.07.2008.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до страхової компанії перейшло в межах суми 7 998,83 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Транспортний засіб -КАМАЗ-5410, державний номерний знак 178-88 КА, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю Шкода Фабія (д.н. АА 6974 СО), належить ВАТ «АТП-1», що підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем-2.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Цивільно-правову відповідальність ВАТ «АТП-1»було застраховано у Відповідача-1 на підставі полісу № ВА/2331312 від 15.11.2007.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч.1 п.9.2. ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.
Згідно з ч.1 п.12.1. ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Позивач звернувся до Відповідача-1 із претензією №1746 від 24.10.2008 про відшкодування у порядку регресу шкоди у розмірі 7 998,83 грн., заподіяної в результаті ДТП, яку Відповідач-1 отримав 27.10.2008, про свідчить копія повідомлення про вручення №08171019. Разом із претензією позивачем було надіслано на адресу Відповідача-1 всі необхідні документи, надання яких є обов'язковим відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п.36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»Після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.
У відповідь Відповідач-1 листом від 04.11.2008 р. №3411 визнав, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача-2 була ним застрахована згідно з полісом серії ВА/2331312, проте не направив Позивачу повідомлення про прийняте ним рішення щодо сплати страхового відшкодування та не сплатив страхового відшкодування.
Відповідно до п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Враховуючи те, що відповідач-1 страхове відшкодування у строки, передбачені чинним законодавством України, не сплатив, та з урахуванням заяви позивача від 16.04.2010 про зменшення розміру позовних вимог на суму вартості автотоварознавчого дослідження у розмірі 348 грн., позовні вимоги позивача про стягнення з Відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 7 140,83 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 37.2. ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка мас право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Як свідчать матеріали справи, Відповідач-1 отримав від позивача претензію №1746 та усі необхідні для виплати страхового відшкодування документи 27.10.2008 р. (копія претензії та відповідного повідомлення про вручення №08171019 рекомендованого листа залучено до матеріалів справи).
Відповідно до п. 37.1. ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Відповідач-1 повинен був сплатити страхове відшкодування позивачеві не пізніше 27.11.2008.
Відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом та неоспореного Відповідачем-1, розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування 779,78 грн.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 779,78 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом та неоспореного Відповідачем-1, розмір трьох процентів річних складає 285,63 грн., розмір інфляційних нарахувань складає 1428,17 грн.
Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 285,63 грн. трьох процентів річних та 1428,17 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Відповідача-2 франшизи у сумі 510,00 грн..
2. В іншій частині позов задовольнити повністю.
3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(01004, м. Київ, вул. Басейна, 7-В) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»(01135, м. Київ, вул. Златоусівська, 35) 7 140 (сім тисяч сто сорок) грн. 83 коп. страхового відшкодування, 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 78 коп. пені, 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 63 коп. - три проценти річних, 1 428 (тисяча чотириста двадцять вісім) грн.17 коп. інфляційних нарахувань, витрати по сплаті державного мита в сумі 96 (дев'яносто шість) грн. 87 коп. та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АТП-1»(01013, м. Київ, вул. Промислова, 1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»(01135, м. Київ, вул. Златоусівська, 35) витрати по сплаті державного мита в сумі 5 (п'ять) грн. 13 коп. та 11 (одинадцять) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання повного тексту рішення 08.06.2010 року.