ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 31/23107.06.10
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Якобчук Валентини
Степанівни, м. Київ
До 1. Малого Сумісного Підприємства "Теннер", м. Київ
2. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної
інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"
3. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві
про визнання права власності та спонукання вчинити певні дії
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача Берковський Р.О. -пред. по довір.
Від відповідача 1. Чепов О.О. -пред. по довір.
Від відповідача 2. не з'явились
Від відповідача 3. Завгородня Н.В., Архіпова Г.І. -пред. по довір.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності за Якобчук Валентиною Степанівною на нежитлове приміщення за № 9, літера «Б»по вул. О. Кошиця загальною площею 131,1 кв.м., зобов'язати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна”, зареєструвати за Якобчук Валентиною Степанівною на нежитлове приміщення за № 9, літера «Б»по вул. О. Кошиця загальною площею 131,1 кв.м., зобов'язати Інспекцію Державного архітектурно -будівельного контролю м. Києва видати Якобчук Валентині Степанівні сертифікат відповідності на нежитлове приміщення за № 9, літера «Б»по вул. О. Кошиця загальною площею 131,1 кв.м.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 02.06.2010р.
В судовому засіданні 02.06.2010р. було оголошено перерву до 07.06.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача 1. надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог не заперечував та просив суд задовольнити позов повністю, посилаючись на неможливість виконання своїх зобов'язань, у зв'язку з фінансовою кризою.
Відповідача 2. в судове засідання не з'явився, проте, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Представники відповідача 3. надали суду відзив на позовну заяву, в якому просили у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що у об'єкту нерухомого майна немає поштової адреси.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
Малому Сумісному Підприємству «Теннер»Розпорядженням Представника президента України при Харківській районній державній адміністрації м. Києва від 26.05.1995 року дозволено встановити павільйони для продажу товарів народного споживання за адресою: вул. Кошиця, 9 в м. Києві.
Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації м. Києва від 09.02.1999 року за № 085 відповідачу 1. надано в тимчасове користування земельну ділянку за адресою: вул. Кошиця, 9 в м. Києві.
Відповідачем 1. та позивачем було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт за № 266 від 24.10.1996 року та Акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 21 листопада 1999 року.
Будівлі потребували ремонту, певного перепланування з метою поліпшення технічного стану та належних умов проживання та користування ними.
Позивач звернувся з пропозицією до відповідача 1. про надання йому послуг по організації проведення ремонтних та будівельних робіт у павільйони для продажу товарів народного споживання за адресою: вул. Кошиця, 9 в м. Києві. Крім того, позивачем було проведено повне фінансування будівництва зазначених об'єктів, що підтверджується прибутковими касовими ордерами відповідача 1.
Після проведення вказаних робіт відповідач 1. повинен був компенсувати витрати позивача та надати йому матеріальну винагороду.
В період з 2005 по 2008 роки відповідачем 1. було розпочато ремонт та реконструкцію будинку та господарських будівель. На початку червня 2008 року реконструкція з прибудовою та надбудовою будинку, ремонту господарських будівель за адресою: вул. Кошиця, 9 в м. Києві -завершено та було створено наступні об'єкти нерухомості: Нежитлове приміщення за № 9, літера «Б»по вул. О. Кошиця загальною площею 131,1 кв.м., що підтверджується технічним паспортом.
Після виконання позивачем взятих на себе зобов'язань відповідач 1. відмовляється повертати грошові кошти позивачу мотивуючи це їх відсутністю. Позивач звернувся до відповідача 1. з пропозицією передати йому у власність нежитлову будівлю за адресою: вул. Кошиця, 9 в м. Києві в рахунок погашення існуючої заборгованості, проте відповіді не отримав.
Позивач звернувся до Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна” з проханням зареєструвати право власності на зазначену нежитлову будівлю за адресою: вул. Кошиця, 9 в м. Києві. На вказане звернення позивач отримав відмову.
Крім того, враховуючи вищезазначене та з метою належного володіння нежитловими приміщеннями за адресою: вул. Кошиця, 9 в м. Києві позивач звернувся до Інспекції Державного архітектурно -будівельного контролю м. Києва з проханням прийняти в експлуатацію та видати сертифікат про відповідність, без чого належне володіння вказаним домоволодінням неможливе. На вищезазначене звернення позивач отримав відмову.
Зазначені обставини змусили позивача звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження. У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2006 р. № 428 «Про утворення Державної архітектурно-будівельної інспекції»утворено Державну архітектурно-будівельну інспекцію.
Пунктом 4. підпункту 6) Постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 р. № 1434 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію»визначено, що державна архітектурно-будівельна інспекція бере участь в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 225 «Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль»визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи та приймають участь у встановленому порядку в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також у розслідуванні причин аварій на будівництві.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 (зі змінами) «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Згідно п. 2 зазначеної постанови визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Сертифікат-документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 (зі змінами) визначено, що: пункт 12- за результатами розгляду заяви з документами, що додаються до неї, та підсумкової перевірки інспекція протягом двох робочих днів приймає рішення про видачу свідоцтва або відмову. Пунктом 14 - у разі прийняття рішення про відмову у видачі свідоцтва інспекція видає протягом двох робочих днів замовникові або уповноваженій ним особі письмову відмову, про що робиться відповідний запис у журналі реєстрації виданих свідоцтв та відмов у їх видачі. Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до суду.
Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 4 цього ж Закону визначено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Відповідно до п. 7, 8 Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, від 20 червня 2002 року № 74/74 підлягає державній реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в місті Києві, будівництво або реконструкція яких закінчені, незалежно від форм власності та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку при наявності актів прийняття об'єктів в експлуатацію та матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в місті Києві є обов'язковою для суб'єктів цих прав - фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, держави Україна в особі відповідних органів влади, а також територіальної громади міста Києва, територіальних громад районів у місті Києві в особі органів місцевого самоврядування з одного боку та Бюро з іншого боку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає судові витрати по даній справі на позивача.
Керуючись ст.ст. 181, 386 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати право власності за Якобчук Валентиною Степанівною (ідентифікаційний код 2255315423) на нежитлове приміщення за № 9, літера «Б»по вул. О. Кошиця загальною площею 131,1 кв.м.
3. Зобов'язати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна” (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код ЕДРПОУ 03359836) зареєструвати за Якобчук Валентиною Степанівною (ідентифікаційний код 2255315423) на нежитлове приміщення за № 9, літера «Б»по вул. О. Кошиця загальною площею 131,1 кв.м.
4. Зобов'язати Інспекцію Державного архітектурно -будівельного контролю м. Києва (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЕДРПОУ 35647677) видати Якобчук Валентині Степанівні (ідентифікаційний код 2255315423) сертифікат відповідності на нежитлове приміщення за № 9, літера «Б»по вул. О. Кошиця загальною площею 131,1 кв.м.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Н. І. Качан