вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.10.2021 р. Справа № 917/1115/21
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовною заявою Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", вул. Симбірцева, буд. 1а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029, код ЄДРПОУ 00191307
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36015, код ЄДРПОУ 41372742
про стягнення грошових коштів
Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом № 53-02/2161 від 07.07.2021 року (вх. № 1222/21 від 12.07.2021 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 615 999,84 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не виконав капітальний ремонт дизеля K6S310DR тепловоза ЧМЕЗ-3 у строк передбачений договором підряду № 1002 на виконання ремонтних робіт від 21.10.2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 року справу № 917/1115/21 передано на розгляд судді Білоусову С.М.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.07.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1115/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву від 04.08.2021 року (вх. № 8665 від 05.08.2021 року), в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовив повному обсязі за безпідставністю.
У відповіді на відзив № 53-02/2566 від 16.08.2021 року (вх. № 9119 від 19.08.2021 року) позивач зазначає, що доводи і заперечення відповідача не спростовують факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині якісного та своєчасного виконання капітального ремонту дизеля K6S310DR тепловоза ЧМЕЗ-3.
30.08.2021 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від 20.08.2021 року (вх. № 9673), в яких вказують на те, що для застосування штрафу передбаченого п. 6.2 договору необхідно встановити вартість невиконаних робіт від загального об'єму договірних робіт.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
21.10.2020 року між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат", яке було перейменовано на Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (підрядник, відповідач) був укладений договір підряду № 1002 на виконання ремонтних робіт (договір).
Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, зазначених у договорі, своїми силами та на свій ризик виконати за завданням замовника капітальний ремонт дизеля K6S310DR тепловоза ЧМЕЗ-3 № 4462 інв. № 50431 в обсязі КР-2 згідно "Правил капітальних ремонтів КР-1, КР-2 тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕЗЕ" № ЦТ-0124 відповідно до калькуляції (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується створити підрядникові необхідні для виконання даних робіт умови, прийняти виконані роботи і оплатити відповідно до умов договору.
Пунктом 2.1. договору вартість робіт, доручених до виконання підрядникові, відповідно до калькуляції становить 1 539 999,60 грн. (з ПДВ).
Згідно п. 3.1. договору підрядник виконує роботи протягом 80 календарних днів із правом дострокового виконання. Початок робіт фіксується Сторонами актом приймання-передачі дизеля K6S310DR тепловоза ЧМЕЗ-З № 4462 інв. № 50431 в ремонт.
Як вбачається з акту прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін (т. 1 а.с. 17), об'єкт ремонту був переданий в ремонт 28.10.2020 року.
Позивач у позовній заяві зазначає, що підрядник зобов'язаний виконати капітальний ремонт дизеля K6S310DR у строк до 18.01.2021 р. (включно).
Пунктом 3.2. договору замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і вартості виконаних робіт відповідно до кошторисної документації. При виявленні відхилень або порушень, Замовник видає Підрядникові рішення про їхнє усунення або ухвалює рішення щодо припинення робіт на власник розсуд.
Як вказує позивач у позові, протягом дії договору уповноваженими працівниками Замовника постійно (систематично) здійснювався контроль за ходом виконання капітального ремонту шляхом виїзду до місця виконання робіт - м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2 та огляду об'єкта ремонту, про що були складені звіти про відрядження від 09.12.2020 р., 05.01.2021 р., 22.01.2021 р., 16.02.2021 р. та акти комісійного огляду ремонту дизеля K6S310DR тепловоза ЧМЕЗ-3 № 4462 інв. № 50431 від 22.01.2021 р., від 02.02.2021 р., від 16.02.2021 р.
Актом комісійного огляду від 22.01.2021 року в пункті 2 зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" гарантує, що ремонтні роботи по дизелю будуть закінчені до 15.02.2021 року. Відвантаження з ремонту 16.02.2021 року (т. 1 а.с. 219).
Однак станом 16.02.2021 р. капітальний ремонт дизеля K6S310DR тепловоза ЧМЕЗ-З не був закінчений, про що свідчить акт комісійного огляду від 16.02.2021 р. (т. 1 а.с. 221).
Позивач у позові зазначає, що з листування з відповідачем (листи № 2021/44 від 14.01.20201 р., № 2021/249 від 22.02.2021 р.) вбачається, що відповідач визначає причиною порушення строку виконання робіт затримку у поставці необхідних для виконання ремонту матеріалів, запасних частин та комплектуючих, що спричинено карантинними заходами, що діють в Україні.
Пунктом 3.6. договору після закінчення ремонтних робіт та складання дизеля, Підрядник проводить випробування дизеля в присутності представників Замовника. Акти випробувань надаються Замовнику.
Однак позивач у позові вказує на те, що дані випробування не були здійснені відповідачем. Фактично дизель 05.03.2021 р. був привезений відповідачем на територію позивача без складання будь-яких актів випробувань.
А тому, через наявність спірних питань між позивачем та відповідачем щодо якості виконаних робіт позивач в силу ч. 4 ст. 853 ЦК України звернувся до незалежних організацій (експертів) для з'ясування обсягів та якості виконаних робіт з капітального ремонту дизеля K6S310DR тепловоза ЧМЕЗ-3 № 4462 інв. № 50431.
Відповідно до експертного висновку експерта Дніпровського національного залізничного транспорту імені Ак. В.Лазаряна (ДНУЗТ) за результатами контрольних випробувань "Визначення геометричних параметрів деталей та вузлів" дизеля типу K6S310DR тепловоза ЧМЕЗ-3, який пройшов капітальний ремонт КР-2, встановлено наступне: в процесі виконаних контрольних випробувань зафіксовано більше 436 замірів, 236 показників з яких не відповідають нормативу, що складає 54,1 %.; ремонт дизеля в обсязі КР-2 не виконаний, експлуатація дизеля неможлива.
Відповідно до акту експертизи № Е-20 від 17.05.2021 р., яка проведена експертом Криворізького представництва Дніпропетровської Торгово-промислової палати, встановлено, що дизель типу K6S310DR № 41100/2349 тепловоза ЧМЕЗ-З № 4462, який пройшов капітальний ремонт КР-2, не відповідає вимогам "Правил капітальних ремонтів КР-1, КР-2 тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕЗЕ" № ЦТ-0124” Державної адміністрації залізничного транспорту України.
З огляду на вищевикладене, позивач у позові констатує, що виконані підрядні роботи не відповідають умовам договору № 1002 від 21.10.2020 р. щодо якості та строку виконання робіт та не можуть вважатися належно виконаними.
Пункт 6.2. договору № 1002 від 21.10.2020 р. передбачає, що за порушення погоджених строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості не виконаних робіт.
Згідно п. 6.3. договору № 1002 від 21.10.2020 р. у випадку виконання робіт, що не відповідають умовам договору, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості таких робіт, що не відповідають договору.
Як вбачається з позовної заяви, позивач намагався в досудовому порядку вирішити питання сплати штрафу. Так, він направив відповідачу вимогу № 53-02/244 від 28.01.2021 р., № 53-02/1838 від 09.06.2021 р., яка залишена без відповіді.
А тому вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій у розмірі 615 999,84 грн., з яких 307 999,92 грн. штраф за порушення строку виконання підрядних робіт відповідно до п. 6.2 договору та 307 999,92 грн. штраф за виконання робіт, які не відповідають умовам договору підряду відповідно до п. 6.3 договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, крім всього, договори та інші правочини.
Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (стаття 854 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Абзацом другим частини першої статті 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в частині сьомій статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України штраф є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Оскільки відповідач порушив умови договору, позивач нарахував 307 999,92 грн. штрафу за порушення строку виконання підрядних робіт та 307 999,92 грн. штрафу за виконання робіт, які не відповідають умовам договору підряду.
Пункт 6.2. договору передбачає, що за порушення погоджених строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості не виконаних робіт.
Згідно п. 6.3. договору у випадку виконання робіт, що не відповідають умовам договору, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості таких робіт, що не відповідають договору.
Як вбачається зі змісту умов договору підряду на виконання ремонтних робіт №1002 від 21.10.2020 р. сторони погодили відповідальність підрядника за порушення погоджених строків виконання робіт у розмірі 20% від вартості невиконаних робіт (п.п. 6.2) та за виконання робіт, що не відповідають умовам договору у розмірі 20% від вартості таких робіт, що не відповідають договору (п.п. 6.3).
Тобто, сторони керуючись вимогами частини четвертої ст. 231 ГК України встановили та погодили в договорі підряду вид штрафу, розмір якого визначається у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, а не у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, визначаючи розмір штрафів, які підлягають стягненню, позивач проводив їх розрахунок виходячи з договірної суми вартості всіх робіт.
В той же час, в матеріалах справи достатньо доказів, що не заперечується самим позивачем, про те що відповідачем виконувалися роботи з капітального ремонту дизеля K6S310DR тепловоза ЧМЕЗ-3 № 4462.
Враховуючи ту обставину, що відповідачем роботи з ремонту дизеля K6S310DR тепловоза ЧМЕЗ-3 № 4462 все ж таки виконувалися, відтак, позивачем безпідставно заявлено до стягнення штрафи розмір яких визначено у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, що не передбачено умовами договору.
Визначення суми вартості невиконаних робіт та суми вартості робіт, які не відповідають умовам договору позивачем не здійснювалося, що відповідно унеможливлює визначення розміру штрафів дотримуючись вимог п.п. 6.2, 6.3 Договору підряду.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірність нарахування штрафів відповідно до вимог п.п. 6.2, 6.3 Договору підряду, оскільки для їх застосування необхідно було встановити частку (вартість) не виконаних робіт від загального об'єму договірних робіт.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем за подання позовної заяви до суду позивачем, згідно з платіжним дорученням № 12717 від 24.06.2021 року, сплачений судовий збір в сумі 9 240,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, судові витрати в цій частині покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-
1. У позові відмовити повністю.
2. Копії рішення направити сторонам по справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С. М.