03 вересня 2021 року Справа № 915/1372/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Берко О.В.,
представників позивача: Бєлобородова А.А. (у судовому засіданні 02.09.2021),
представника відповідача: Павленко О.І. (у судовому засіданні 02.09.2021),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Роскосметика”
(55018, м.Миколаїв, просп.Богоявленський, буд.47, кв.3; ідент.код 31613817),
до відповідача: Держава Україна в особі Головного управління національної поліції
в Миколаївській області
(54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, буд.5; ідент.код 40108735),
про: відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, а саме: 50000,0 грн моральної шкоди та 11300,0 грн збитків у вигляді грошових коштів, сплачених за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача у зв'язку з відмовою органу слідства надати матеріали кримінальної справи для ознайомлення.
Згідно заяви №18-03 від 18.03.2021: стягнення 1200000,0 грн моральної шкоди та 11300,0 грн збитків у вигляді грошових коштів, сплачених за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача у зв'язку з відмовою органу слідства надати матеріали кримінальної справи для ознайомлення,-
13.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Держави Україна в особі Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, в якій просило суд стягнути з Державної казначейської служби України на його користь на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями слідчих Слідчого відділу Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, що обмежують його права, у загальному розмірі 61300,0 грн, з яких: 11300,0 грн сплачених адвокату Беліку В.Г. у зв'язку з наданням юридичної допомоги, 50000,0 грн моральної шкоди; за рахунок Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незаконними діями органів досудового розслідування, а саме ненадання можливості позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Роскосметика», як особі щодо якої здійснювалося кримінальне провадження №12017150020002867, протягом більш ніж 4-х років з 29.06.2017 по цей час, ознайомитися з матеріалами такого кримінального провадження, чим позивачу завдано моральної шкоди у вигляді душевних та психічних страждань, та матеріальної шкоди у вигляді необхідності понесення ним витрат на оплату юридичної допомоги, наданої адвокатом Беліком В.Г. у такому кримінальному провадженні.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020, - справу призначено головуючому судді Семенчук Н.О.
В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Семенчук Н.О., на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №154 від 19.11.2020 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020, - справу призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою від 23.11.2020 судом відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» до Держави Україна в особі Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області про відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, у загальному розмірі 61300,0 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 скасовано. Справу направлено до Господарського суду Миколаївської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.03.2021.
Позивач в заяві за вих.№18-03 від 18.03.2021 про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 19.03.2021, просить суд стягнути з Державної казначейської служби України на його користь на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями слідчих Слідчого відділу Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, що обмежують його права, у загальному розмірі 1211300,0 грн, з яких: 11300,0 грн сплачених адвокату Беліку В.Г. у зв'язку з наданням юридичної допомоги, 1200000,0 грн моральної шкоди; за рахунок Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.
Враховуючи, що відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви, судом розглядаються позовні вимоги, викладені в заяві від 18.03.2021 за вих.№18-03.
У зв'язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці, підготовче засідання призначене на 30.03.2021, не відбулось.
Ухвалою суду від 05.04.2021 справу призначено до розгляду на 22.04.2021.
22.04.2021 до суду від Головного управління національної поліції в Миколаївській області надійшов лист, в якому ГУНП в Миколаївській області повідомляє суду, що відповідно до наказу Національної поліції України №999 від 21.12.2020 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області» затверджено, зокрема, перелік змін у штатах Національної поліції. Наказ введено в дію з 01.01.2021. Відповідно до Переліку змін у штатах Національної поліції Новоодеський відділ поліції Головного управління національної поліції у Миколаївській області реорганізовано.
Враховуючи викладене, в судовому засіданні 22.04.2021 судом було поставлено питання щодо заміни відповідача Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області його правонаступником Головним управлінням національної поліції в Миколаївській області.
Представники позивача не заперечували проти заміни відповідача Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області його правонаступником Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області.
Ухвалою суду від 22.04.2021 замінено відповідача у справі Держава Україна в особі Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області на його правонаступника Держава Україна в особі Головного управління національної поліції в Миколаївській області. Підготовче засідання відкладено на 25.05.2021.
Відповідач - Головне управління національної поліції в Миколаївській області у відзиві, який надійшов до суду 25.05.2021, заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів завдання йому матеріальної або немайнової шкоди, не вказано, яким саме чином дії (бездіяльність) державних органів потягнули за собою ті чи інші об'єктивні наслідки для позивача, як юридичної особи, зокрема, приниження його ділової репутації.
Відповідач стверджує, що суб'єкту господарювання, яким є позивач, не може бути заподіяно моральну шкоду, оскільки здатність відчувати моральні страждання за своєю правовою природою може належати тільки людині.
Також відповідач вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і ймовірним протиправним діянням її заподіювачів та вини останніх в її заподіянні.
За такого, відповідач вважає, що матеріалами позовної заяви не підтверджується заподіяння позивачу, як такої моральної шкоди.
Крім того, 25.05.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника у іншому судовому засіданні, в підтвердження чого надані відповідні докази.
Ухвалою від 25.05.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16.06.2021.
16.06.2021 судом відкладалось підготовче засідання на 13.07.2021 у зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою суду від 13.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.08.2021. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов'язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 10.08.2021 судом оголошено перерву до 02.09.2021.
Відповідач у письмових поясненнях від 31.08.2021, які надійшли до суду 01.09.2021, додатково вказує, що з доданих до позову договору та платіжного доручення неможливо встановити, за яку саме юридичну допомогу позивачем була здійсненна оплата.
Позивач у письмових запереченнях від 02.09.2021 на пояснення відповідача від 31.08.2021 вказує, що дії заступника начальника ВП - начальника СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області щодо відмови позивачу постановою від 11.03.2020 в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження №12017150020002867 є приниженням ділової репутації позивача, який протягом майже 3-х років не міг довести перед партнерами по бізнесу, що його посадові особи не є злочинцями, а на цей момент не може отримати докази протиправних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду, що знаходяться в матеріалах вказаного кримінального провадження.
За такого, позивач вважає, що доводи представника відповідача, зазначені у поясненнях від 31.08.2021 є безпідставними.
Також, позивач вказує, що представником відповідача проігноровано той факт, що позивач разом із позовною заявою надав в якості додатків акт приймання-передачі виконаних юридичних послуг адвокатом по договору про надання правової допомоги від 01.02.2020, де зазначено майже 35 пунктів конкретної правової допомоги адвоката позивачу.
В ході розгляду справи учасники справи підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 02.09.2021 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
У судовому засіданні 03.09.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні слідчого відділу Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області перебувало кримінальне провадження №12017150020002867, відомості про яке 29.06.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України за фактом привласнення посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ для подальшого його відшкодування з державного бюджету (а.с.35).
Згідно з витягом з кримінального провадження №12017150020002867 (а.с.36) та адресованого позиву листа Прокуратури Миколаївської області №04/2/2/-151-17 від 13.11.2017 (а.с.24) у вищевказаному кримінальному провадженні 07.11.2017 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.3 ст.191 КК України на ч.2 ст.212 КК України, у зв'язку із чим 07.11.2017 на підставі ч.3 ст.216 КПК України підслідність у вказаному кримінальному провадженні визначено за Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Миколаївській області.
07.11.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням №12017150020002867 внесені відомості за правовою кваліфікацією ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України про те, що відповідно до матеріалів Миколаївської митниці ДФС невстановлені особи підроблюють документи з метою здійснення оформлення товарів, які підлягають санітарно-епідеміологічному контролю у разі ввезення на митну територію України та переміщувалися через митний кордон України на адресу підприємства (а.с.36).
В адресованому позивачу листі №3864/10/14-29-23-02 від 22.07.2019 (а.с.23) Головне управління ДФС у Миколаївській області повідомило, що кримінальне провадження №12017150020002867 в частині кримінального правопорушення за ознаками ч.2 ст. 212 КК України закрито постановою слідчого від 14.06.2018 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, при цьому того ж дня дане кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, направлено до прокуратури Миколаївської області для визначення підслідності.
Листом Головного слідчого управління Національної поліції України №12393/24/3/2-2020 від 16.04.2020 (а.с.21,22) проінформовано керівника ТОВ «Роскосметика» Дубовика М.В. про те, що Новоодеським ВП ГУНП в Миколаївській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017150020002867, яке розпочато 29.06.2017 за ч.4 ст.358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), та в подальшому за результатами розслідування вказаного кримінального провадження прийнято рішення про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи), яке станом на час підготовки зазначеного листа органами прокуратури та суду не скасовано.
21.02.2019 ТОВ «Роскосметика» звернулося до Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області з клопотанням за вих.№2/РК-3 від 08.02.2019 (а.с.37,38), в якому просило надати змогу ознайомитись з матеріалами кримінального провадження №12017150020002867.
Постановою т.в.о. заступника начальника Слідчого відділу Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області Володіної О.В. від 22.02.2019 (а.с.32-34) відмовлено у задоволені клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження юридичної особи - директора ТОВ «Роскосметика» Дубовика М.В.
Відмова обґрунтована тим, що директор ТОВ «Роскосметика» не має процесуального статусу представника юридичної особи щодо якої здійснюється кримінальне провадження, тому що досудове розслідування в межах кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР за №12017150020002867 здійснюється за ч.4 ст.358 КК України, яка не входить до переліку визначеного ст.96-3 КК України, заходи кримінального характеру не можуть бути застосовані до юридичної особи представником якої він є та і кримінальне провадження не здійснюється відносно певної юридичної особи.
У зв'язку з такою відмовою ТОВ «Роскосметика» звернулось до Новоодеського районного суду Миколаївської області із скаргою від 06.03.2019 за вих.№3/РК-15 (а.с.30,31) на постанову т.в.о. заступника начальника Слідчого відділу Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області від 22.02.2019 про відмову в задоволені клопотання.
Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.11.2019 у справі №482/473/19 (а.с.27-29), повний текст якої складено 03.12.2019 та яка не підлягає оскарженню, скаргу ТОВ «Роскосметика» задоволено частково, скасовано постанову т.в.о. заступника начальника СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області Володіної О.В. від 22.02.2019 про відмову в задоволені клопотання в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12017150020002867 від 29.06.2017 та зобов'язано слідчого розглянути клопотання директора ТОВ «Роскосметика» Дубовика М.В. від 21.02.2019.
В ухвалі суду зазначено, що посилання слідчого на те, що ТОВ «Роскосметика» не є юридичною особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження, суперечить відомостям, які вказані в ЄРДР та в постанові про призначення технічної експертизи документів.
До того ж, в ухвалі судом вказано, що норми ст.ст.96-3 та 96-4 КК України передбачають застосування заходів кримінально-правового характеру виключно судом і виключно під час розгляду кримінальних проваджень, вичерпний перелік яких міститься в нормах вказаних статтей.
Постановою заступника начальника Відділу поліції - начальника Слідчого відділу Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області Євграфова М.О. від 11.03.2020 (а.с.25,26) вдруге було відмовлено директору ТОВ «Роскосметика» Дубовику М.В. у задоволені клопотання про надання для ознайомлення матеріалів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12017150020002867 від 29.06.2017 юридичної особи - директора ТОВ «Роскосметика» Дубовика М.В.
Відмова обґрунтовувалась тим, що директор ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. не є будь-якою особою в кримінальному провадженні, якій відповідно до ст.221 КПК України слідчий зобов'язаний за клопотанням сторони надати матеріали кримінального провадження для ознайомлення.
Вказані дії слідчих позивач вважає протиправними та такими, що призвели до понесення ним моральних та матеріальних збитків.
Так, позивач вказує, що незаконними діями органів досудового розслідування, а саме ненадання можливості Товариству з обмеженою відповідальністю «Роскосметика», як особі щодо якої здійснювалося кримінальне провадження №12017150020002867, протягом більш ніж 4-х років з 29.06.2017 по цей час, ознайомитися з матеріалами такого кримінального провадження, йому завдано моральної шкоди у вигляді душевних та психічних страждань та приниженням ділової репутації, оскільки протягом майже 3-х років він не може довести перед партнерами по бізнесу, що його посадові особи не є злочинцями, а на цей момент не може отримати докази протиправних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду, що знаходяться в матеріалах вказаного кримінального провадження. Розмір моральної шкоди визначено позивачем у сумі 1200000,0 грн.
В підтвердження матеріальної шкоди позивач зазначає, що 01.02.2019 між адвокатом Бєліком Валерієм Григоровичем та ТОВ «Роскосметика», як замовником, укладено договір про надання правової допомоги адвокатом (далі - договір від 01.02.2019) (а.с.20), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого адвокат відповідно до узгодженого сторонами доручення надає правову допомогу у цій справі, адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу заявнику в відновленні його прав, які порушуються та будуть порушуватися Державою в особі Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області при відмовленні в праві ТОВ «Роскосметика» на ознайомлення з кримінальним провадженням №12017150020002867 від 29.06.2017.
Пунктом 1.3 договору від 01.02.2019 передбачено, що замовник зобов'язується: своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим договором, зокрема документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числі судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги адвоката.
За правову допомогу, передбачену п.1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 11300,0 грн (п.3.1 договору від 01.02.2019).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п.2.1 договору від 01.02.2019).
На виконання договору від 01.02.2019 про надання правової допомоги між ТОВ «Роскосметика» та адвокатом Бєліком Валерієм Григоровичем було підписано акт приймання-передачі виконаних юридичних послуг адвокатом на загальну суму 11300,0 грн (а.с.18,19), в яких зазначено про те, що адвокат здійснив надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань Кримінального кодексу України, та складання запитів, заяв, клопотань, скарг датованих з 11.02.2020 по 16.10.2020 згідно переліку, та участь у судових засіданнях.
29.10.2020 ТОВ «Роскосметика» в якості оплати послуг адвоката за договором б/н від 01.02.2019 за платіжним дорученням №2470 перерахувало на користь адвоката Бєліка Валерія Григоровича грошові кошти у загальній сумі 11300,0 грн (а.с.17).
Вказані кошти позивач вважає збитками, понесеними з метою відновлення порушеного права позивача у зв'язку з відмовою органу слідства надати матеріали кримінальної справи для ознайомлення.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Позивач зазначає, що дії (бездіяльність) Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, внаслідок яких (якої) йому було завдано шкоди, полягають в тому, що на неодноразові клопотання ТОВ «Роскосметика» подані директором останнього Дубовиком М.В., надати змогу ознайомитись з матеріалами кримінального провадження №12017150020002867 слідчими Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області було відмовлено (постанови від 22.02.2019 та 11.03.2020), у зв'язку з тим, що директор ТОВ «Роскосметика» Дубовик М.В. не має процесуального статусу представника юридичної особи щодо якої здійснюється кримінальне провадження та не є будь-якою особою в кримінальному провадженні №12017150020002867.
Як встановлено судом, згідно довідки з ЄДРПОУ від 25.12.2012 (а.с.12,13) та інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Дубовик Микола Всеволодович є керівником юридичної особи - ТОВ «Роскосметика», який може вчиняти будь-які дії від імені юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Вказані обставини, на думку суду, свідчать про безпідставність дій слідчих Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області з відмови у ознайомленні директора ТОВ «Роскосметика» Дубовика М.В. з матеріалами кримінального провадження №12017150020002867.
Слід зазначити, що протиправність постанови т.в.о. заступника начальника СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області Володіної О.В. від 22.02.2019 про відмову в задоволені клопотання в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12017150020002867 від 29.06.2017, була встановлена ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.11.2019 у справі №482/473/19 (а.с.27-29), повний текст якої складено 03.12.2019.
Так, зазначеною ухвалою скаргу ТОВ «Роскосметика» було задоволено частково, скасовано постанову т.в.о. заступника начальника СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області Володіної О.В. від 22.02.2019 про відмову в задоволені клопотання в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12017150020002867 від 29.06.2017 та зобов'язано слідчого розглянути клопотання директора ТОВ «Роскосметика» Дубовика М.В. від 21.02.2019. В ухвалі зазначено, що посилання слідчого на те, що ТОВ «Роскосметика» не є юридичною особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження, суперечить відомостям, які вказані в ЄРДР та в постанові про призначення технічної експертизи документів. Судом зазначено, що норми ст.ст.96-3 та 96-4 КК України передбачають застосування заходів кримінально-правового характеру виключно судом і виключно під час розгляду кримінальних проваджень, вичерпний перелік яких міститься в нормах вказаних статей.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у даній справі є Головне управління національної поліції в Миколаївській області, як правонаступник Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, оскільки такий відділ поліції відповідно до наказу Національної поліції України №999 від 21.12.2020 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області» з 01.01.2021 було реорганізовано.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Разом з тим, положення частини 1 статті 225 Господарського кодексу України регулюють склад збитків, що підлягають відшкодуванню особами, які допустили господарське правопорушення, порушили господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.
В силу статті 42 Господарського кодексу України підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов'язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі.
Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) сторони, якій завдано збитків внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, якій завдано збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як витікає з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розглянувши подані позивачем докази в обґрунтування заподіяння йому шкоди, господарський суд встановив наступне.
Згідно із частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”).
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК у вигляді відмови в задоволенні позову.
Пунктом 5 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню під час вирішення суперечки про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дії того, хто її завдав, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, а також провини того, хто завдав шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (частина 4 статті 23 Цивільного кодексу України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
З викладених норм законодавства витікає те, що суб'єкту господарювання не може бути заподіяно моральну шкоду, позаяк здатність відчувати моральні страждання за своєю правовою природою може належати тільки людині.
Отже, при розгляді справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди юридичній особі на відміну від аналогічних спорів за участі фізичних осіб, значення для встановлення обґрунтованості позовних вимог, має не власне суб'єктивне уявлення позивача (наприклад, в особі його керівника або членів керівного органу) про факт настання негативних наслідків для ділової репутації юридичної особи та характер цих наслідків, а ці обставини як факт об'єктивної, в даному випадку, економічної, реальності.
Зазначене передбачає, що ці обставини мають бути підтверджені належними доказами. Зокрема, довідками (актами, звітами тощо) про зменшення вартості нематеріальних активів; свідоцтвами про зменшення вартості котирування акцій юридичної особи; висновками судової експертизи; проведенням експертної оцінки вартості нематеріальних активів; повідомленнями в засобах масової інформації; результатами проведення перевірок контрольними органами (якщо ці перевірки були викликані діями відповідачів) тощо.
У частині 2 пункту 5 інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» №01-8/184 від 28.03.2007 Вищий господарський суд України роз'яснив, що діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг.
Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатися залежно від характеру немайнових втрат (їхньої тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Пункт 6 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення суперечок, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди» №02-5/95 від 29.02.1996 (згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України №02-5/445 від 18.11.1997, №02-5/433 від 13.11.1998, №02-5/618 від 06.11.2000, роз'ясненням Вищого господарського суду України №04-5/609 від 31.05.2002) передбачає, що розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру дії особи, що її завдала, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.
З урахуванням цього, юридична особа так само, як і фізична, має право, зокрема, на спростування недостовірної інформації і право на недоторканність ділової репутації.
Разом з тим, питання відшкодування шкоди, заподіяної діловій репутації юридичної особи позивачем у позові не поставлено та не обґрунтовано. Посилання позивача у запереченнях від 02.09.2021 (вх.№13200 від 02.09.2021) на завдання шкоди діловій репутації підприємства внаслідок неможливості протягом 3-х років довести перед партнерами по бізнесу, що посадові особи ТОВ «Роскосметика» не є злочинцями, не можуть бути взяті судом до уваги без доведення належними та допустимими доказами заподіяння такої шкоди (розрив партнерських відносин, зменшення замовлень, тощо). Таких доказів позивачем суду не надано.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування шкоди у розмірі 11300,0 грн, сплачених адвокату у зв'язку з поданням юридичної допомоги, суд дійшов наступних висновків.
На підтвердження факту отримання клієнтом юридичних послуг, наданих адвокатом з 01.02.2019 по 29.10.2020 за договором про надання правової допомоги від 01.02.2019, позивачем надано Акт приймання-передачі виконаних юридичних послуг адвокатом до договору про надання правової допомоги від 29.10.2020 (а.с.18,19).
Відповідно до пункту 2 Акту клієнт здійснив перевірку наданих адвокатом послуг і підтверджує, що згідно з визначеними в статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, ЦПК, КПК, КК, ЦК України адвокат здійснив:
« 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань кримінального кодексу України; 2) складання запиту від 30.07.20 за вих.№6/РК-299; 3) складання заяви від 22.03.20 за вих.№3/PK-208; 4) складання клопотання від 12.02.20 за вих.№2/РК-1-НВП; 5) складання запиту від 30.07.20 за вих.№6/РК-300; 6) складання запиту від 30.07.20 за вих.№6/РК-301; 7) складання клопотання №16-10 від 16.10.20; 8) складання заяви від 16.08.20 за вих.№5/РК-318; 9) складання скарги від 30.03.20 за вих.№3/РК-217; 10) складання апеляційної скарги від 17.05.20 за №5/РК-266; 11) складання заяви від 22.05.20 за №22-05; 12) складання апеляційної скарги від 23.04.20 за №4/РК-259; 13) складання заяви від 26.05.20 за №5/РК-277; 14) складання заяви від 21.04.20 за №РК-21/04/3-2020; 15) складання заяви від 21.09.20 за №РК-21/09/2-2020; 16) складання клопотання від 27.05.20 за вих.№5/РК-281; 17) складання заяви від 31.08.20 за №РК-31/08-2020; 18) складання заяви від 07.10.20 за вих.№8/РК-339; 19) складання заяви від 30.09.20 за вих.№10/РК-334; 20) складання заяви від 02.10.20 за вих.№10/РК-335; 21) складання заяви від 02.10.20 за вих.№10/РК-336; 22) складання заяви від 02.10.20 за вих.№10/РК-337; 23) складання заяви від 10.08.20 за вих.№9/РК-332; 24) складання адміністративного позову від 30.08.20 за вих.№9/РК-330; 25) складання клопотання від 14.07.20 за вих.№7/РК-312; 26) складання клопотання від 20.08.20 за вих.№8/РК-325; 27) складання заяви від 18.08.20 за вих.№8/РК-320; 28) складання заяви від 21.04.20 №РК-21/04/2-2020; 29) складання заяви від 25.03.20 за вих.№3/РК-16; 30) складання клопотання від 14.07.20 вих.№7/РК-311; 31) складання заяви від 14.08.20 за вих.№8/РК-321; 32) складання заяви від 06.05.20 за вих.№РК-06/05-2020; 33) складання заяви від 11.02.20 за вих.№РК-11/02/2-2020; 34) участь в судових засіданнях та інше.
Загальна оплата послуг адвоката у вказаний вище період з без ПДВ складає 11300,0 грн».
Акт підписано та скріплено печатками сторін.
29.10.2020 ТОВ «Роскосметика» перераховано на рахунок адвоката Бєліка В.Г. грошові кошти в сумі 11300,0 грн, із зазначенням призначення платежу «оплата послуг адвоката згідно договору б/н від 01.02.2019», що підтверджується платіжним дорученням №2470 (а.с.17).
Позивач вважає, що вказані витрати є збитками у вигляді грошових коштів, сплачених за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача у зв'язку з відмовою органу слідства надати матеріали кримінальної справи для ознайомлення.
Суд зазначає, що за правилами цивільного судочинства витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті.
Відповідно до висновку зробленому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 по справі №242/4741/16-ц, судові витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.05.2019 по справі №489/5045/18 дійшла висновку, що судові витрати, понесені в адміністративній справі, зокрема і сплачений судовий збір, не є шкодою, що може бути відшкодована у цивільній справі за рахунок бюджетних асигнувань адміністративного суду, рішення якого було скасоване в адміністративній справі судом вищої інстанції. Означені витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими КАС України (п.32 постанови); питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, понесених під час розгляду адміністративної справи, вирішує у встановленому процесуальним законом порядку відповідний адміністративний суд, а не загальний суд у позовному провадженні за правилами цивільного судочинства (п.33 постанови).
Таким чином, ті витрати, які могли бути стягнуті позивачем по кримінальних, цивільних та адміністративним справам в якості судових витрат (витрат на правову допомогу), не можуть стягуватись в якості збитків в окремому позовному провадженні.
Адвокатські послуги, які не були надані позивачу в рамках кримінальних, цивільних та адміністративним справ можуть вважатись збитками (шкодою), які можуть бути заявлені в окремому позовному провадженні.
Однак, з наданого позивачем акту від 29.10.2020 (а.с.18,19) вбачається, що частина виконаних адвокатом робіт стосується підготовки та подання адміністративного позову №9/РК-330 від 30.08.2020, апеляційних скарг №5/РК-266 від 17.05.2020, №4/РК-259 від 23.04.2020 та участі у судових засіданнях. При цьому, відокремити та встановити, на яку саме суму адвокатом надавались зазначені послуги, з вказаного акту неможливо.
Крім того, зазначені у акті клопотання та заяви датовані 2020 роком, при цьому правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі відбувались у 2019 році і додані позивачем до позовної заяви клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №2/РК-3 від 08.02.2019 (а.с.37,38) та скарга на постанову слідчого №3/РК-15 від 06.03.2019 (а.с.30,31) також датовані 2019 роком.
Всі перелічені у акті заяви та клопотання до позовної заяви позивачем не додані, тому встановити, чи мають послуги надані адвокатом по їх складанню безпосереднє відношення до відновлення прав позивача, порушених Державою в особі Новоодеського відділу поліції Головного управління національної поліції у Миколаївській області при відмові у наданні для ознайомлення матеріалів кримінального провадження №12017150020002867, не вбачається за можливе.
За вказаних обставин, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що вказані ним в якості збитків 11300,0 грн, сплачених адвокату за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача у зв'язку з відмовою органу слідства надати матеріали кримінальної справи для ознайомлення, не є одночасно судовими витратами, що мають відшкодовуватись в рамках цивільного, кримінального чи адміністративного провадження.
Узагальнюючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами завдання юридичній особі матеріальної або немайнової шкоди, що виключає притягнення відповідача до деліктної відповідальності, через відсутність повного складу цивільного правопорушення.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.
У зв'язку з перебуванням головуючого у даній справі судді Мавродієвої М.В. у відпустці повне судове рішення складено та підписано 05.10.2021.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 05.10.2021 року.
Суддя М.В.Мавродієва