79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.10.2021 Справа № 903/427/21
місто Львів
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лого-Транс», м. Київ
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів
про стягнення 1594,68 грн.
Суддя Щигельська О.І.
Представники сторін не викликались
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.
19.07.2021 року з Господарського суду Волинської області за підсудністю надійшла справа № 903/427/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лого-Транс» до ОСОБА_1 про стягнення 1594,68 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 21.07.2021 позовну заяву ТОВ «Лого-Транс» залишено без руху.
29.07.2021 в системі документообігу суду за вх.№17702/21 зареєстровано заяву позивача про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 02.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження - задоволено; розгляд справи №903/427/21 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.
01.09.2021 в системі документообігу суду зареєстровано пояснення відповідача (вх.№20165/21), заяву про зміну місця проживання (вх.№20166/21) та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№20167/21).
15.09.2021 в системі документообігу суду зареєстровано заяву відповідача про поновлення строку (вх.№21439/21) та відзив на позовну заяву (вх.№21435/21).
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 від 13.09.2021 (вх.№21439/21 від 15.09.2021) про поновлення процесуального строку на подання відзиву, суд зазначає таке.
У відповідності до ч. 1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частинами 1, 3, 4, 5 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга. документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи дія подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Ухвалою суду від 02.08.2021 про відкриття провадження у справі встановлено відповідачу строк впродовж 15 календарних днів з дня отримання ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165, 251 ГПК України. Вказана ухвала була надіслана судом на адресу місцезнаходження ОСОБА_1 вказану у відповіді Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на запит суду: м. Львів, вул. Кирилівська, 3а. Згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта», копія ухвали суду від 02.08.2021 вручена 06.08.2021.
Однак, суд враховує, що 01.09.2021 від відповідача надійшла заява про зміну місця проживання (вх.№201/66/21) в якій ОСОБА_1 повідомив, що його місцем проживання є АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали справи, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, враховуючи принцип змагальності сторін в судовому процесі, враховуючи, що з матеріалами справи відповідач ознайомився в приміщенні суду лише 08.09.2021, суд вважає за необхідне клопотання відповідача задовольнити, поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву. Беручи до уваги поновлення відповідачу процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за доцільне відзив на позовну заяву приєднати до матеріалів справи.
Відповідно до ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Аргументи позивача
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.10.2019 року між позивачем та ФОП Свінціцьким Віталієм Казимировичем укладено договір поставки №2210196350/1959, за яким позивачем поставлено товар на суму 1344,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №ЛЛР-036902 від 16.12.2020 року. Всупереч взятим на себе за Договором зобов'язанням, відповідачем отриманий товар не оплачено, внаслідок чого виникла заборгованість.
Позивач також вказує, що з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що ФОП Свінціцький Віталій Казимирович з 22.03.2021 року припинив свою підприємницьку діяльність.
Зазначене зумовило звернення ТОВ «Лого-Транс» до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому окрім зазначеної суми основного боргу до стягнення також заявлено 73,82 грн пені, 111,99 грн 20 % річних та 64,27 грн індексу інфляції.
Аргументи відповідача
У поданому відзиві відповідач викладені у позовній заяві вимоги в частині стягнення основного боргу не визнає. Вказує, що основний борг за договором поставки сплачено ще 08.06.2021 року, що підтверджується квитанцією №0.0.2153876078.1, відтак враховуючи, що такий борг сплачено задовго до дати відкриття провадження у справі підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу відсутні.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
11.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лого-Транс» (позивач по справі, постачальник за договором) та Фізичною особою - підприємцем Свінціцьким Віталієм Казимировичем (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір поставки №2210196350/1959, за яким постачальник продає та постачає, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товар від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1.).
Відповідно до п. 1.3. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Розділом 3 Договору сторони погодили, що ціна на товар встановлюється на підставі прас-листів постачальника, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Фактом погодження покупцем ціни та вартості товару вважається підписана сторонами накладна (п. 3.1.). Загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору (п. 3.2.). Покупець зобов'язаний сплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі такої партії товару. (п. 3.3.).
На виконання умов договору позивачем поставлено товар на суму 1334,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №ЛЛР-036902 від 16.12.2020.
Вказана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та скріплена печаткою постачальника.
Однак поставлений товар в строки визначені договором відповідачем оплачений не був. Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань із оплати за отриманий товар у нього утворилась заборгованість в розмірі 1334,60 грн.
З поданої відповідачем квитанції №0.0.2153876078.1 від 08.06.2021 року вбачається, що ним сплачено суму основного боргу в розмірі 1334,66 грн, призначення платежу «оплата Свінціцький ВК за договором поставки товару від 11.10.2019».
Згідно з п.5.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу та 20% річних.
Відтак, позивачем нараховано 73,82 грн пені за період з 31.12.2020 по 31.05.2021 включно, 111,99 грн 20% річних та 64,27 грн індексу інфляції на підставі ст. 625 ЦКУ.
Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що ФОП Свінціцький Віталій Казимирович припинив свою підприємницьку діяльність з 22.03.2021 року.
Вищенаведені обставини зумовили звернення ТОВ «Лого-Транс» до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1344,60 грн основного боргу, 73,82 грн пені, 111,99 грн 20 % річних та 64,27 грн індексу інфляції.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лого-Транс» та Фізичною особою - підприємцем Свінціцьким Віталієм Казимировичем договір поставки №2210196350/1959 від 11.10.2019 є договором поставки.
Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692, ч.1 ст.693 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 16.12.2020 на підставі Договору позивачем поставлено товар на суму 1344,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №ЛЛР-036902.
Відтак у ФОП Свінціцького Віталія Казимировича виник обов'язок з оплати поставленого за договором товару.
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що ФОП Свінціцький Віталій Казимирович припинив свою підприємницьку діяльність з 22.03.2021 року.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду України від 13.02.2019 року у справі №910/8729/18.
Судом встановлено, що 08.06.2021 ОСОБА_1 сплатив позивачеві 1344,66 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2153876078.1.
Згідно з положеннями пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі… можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Термін "припинення провадження" в новій редакції Господарського процесуального кодексу України замінено на термін "закриття провадження", "порушення провадження" на "відкриття провадження", однак поняття цих термінів аналогічне як в старій редакції процесуального закону, так і в новій.
Як встановлено вище, відповідач оплатив вартість поставленого товару до відкриття провадження у справі (Ухвала про відкриття провадження 02.08.2021).
Відтак, на підставі зазначеного, оскільки предмет спору був відсутній ще до відкриття провадження у справі, у задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу потрібно відмовити.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу та 20% річних.
Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань із оплати за товар, поставлений на підставі видаткової накладної №ЛЛР-036902 від 16.12.2020 позивачем, відповідно до п.5.3 Договору, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у розмірі 73,82 грн за період з 31.12.2020 по 31.05.2021 включно.
Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, суд, провівши відповідний перерахунок з врахуванням настання моменту прострочення боржника із оплати наданих послуг та встановлених законом обмежень, дійшов висновку, що вимога ТОВ «Лого-Транс» про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, однак підлягає частковому задоволенню на суму 73,80 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.3 Договору сторонами встановлено інший розмір процентів, а саме 20% річних.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 грошового зобов'язання, позивачем відповідно до п. 5.3 Договору та ст.625 ЦК України нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 111,99 грн 20% річних та 64,27 грн індексу інфляції.
Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування процентів річних за визначений позивачем період з 31.12.2020 по 31.05.2021 про стягнення з відповідача 20% річних в розмірі 111,99 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Провівши перерахунок за визначений позивачем період з використанням індексів січень-квітень 2021 року, суд дійшов висновку, що вимога ТОВ «Лого Транс» про стягнення 64,27грн індексу інфляції, є обґрунтованою та підлягає до задоволення оскільки фактичний розмір таких нарахувань за відповідний період перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення в цій частині.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення 73,80 грн пені, 111,99 грн 20 % річних та 64,27 грн індексу інфляції, які підлягають до задоволення. В решті в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір в розмірі 355,94 грн покладається на відповідача, а в решті - на позивача.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лого-Транс» (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 12; ідентифікаційний код 37817344) 73,80 грн пені, 111,99 грн 20 % річних, 64,27 грн індексу інфляції та 355,94 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення, у зв'язку із відпусткою судді, складено та підписано суддею 06.10.2021.
Суддя О.І. Щигельська