Справа №22ц -705/10 Головуючий в 1 інстанції: Бовчалюк З.А.
Категорія: 27 Доповідач: Завидовська - Марчук О.Г.
«23 червня 2010 року. м. Луцьк.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовської - Марчук О.Г.,
суддів Данилюк В.А., Осіпука В.В.
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_22
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2010 року,-
Клопотання представника позивача задовольнити.
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 25 лютого 2010 року в даній справі скасувати.
Позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати в цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді:
Судом встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був збудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_4, на ? частину якого після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яку прийняли сторони по справі, як спадкоємці першої черги, вступивши в управління спадковим майном.І, крім цього, як вбачається із матеріалів справи, частково прийняли спадщину, звернувшись із заявами в нотаріальну контору.
09.12.2004 року ОСОБА_5 оформила право власності на все будинковолодіння на своє ім"я, а 24.12.2004 року подарувала його сину - ОСОБА_6
Встановлені обставини справи підтверджуються наявними в справі належними письмовими доказами (а.с. а.с. 19,46) та поясненнями сторін.
При таких обставинах справи та відповідно до вимог ст. ст. 22, 28 Кодексу про шлюб і сім"ю України і ст. ст. 529, 549 ЦК України (в ред. 1963 року), які діяли на час будівництва житлового будинку та надвірних споруд, відкриття спадщини на частину будинковолодіння, суд дійшов правильного висновку про визнання права власності на все будинковолодіння за подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та про визнання за позивачкою права власності на 1/6 частину будинковолодіння.
Разом з тим, визнавши вцілому недійсним договір дарування спірного житлового будинку разом з господарськими будівлями, укладений 24.12.2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції не врахував, що 1/6 частини спірного будинковолодіння належить на праві власності ОСОБА_7, а тому відповідно до ст. 217 ЦК України суд повинен був визнати цей договір дарування недійсним лише в частині будинковолодіння, що належало позивачу на час укладення цього договору.
За таких обставин справи і відповідно до зазначеної норми закону колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним вцілому оспорюваного договору дарування в зв"язку з порушенням судом норм матеріального права.
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_8 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Свій позов обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_1 належала його покійній матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 листопада 2005 року, на вказану квартиру ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Дізнавшись про смерть матері він у 2006 році звернувся в нотаріальну контору для отримання спадщини, однак йому відмовили в наданні інформації. На той час він постійно проживав в республіці Аргентина, а тому не мав змоги звернутися до суду за захистом порушеного права. В серпні 2007 року з відповіді прокуратури міста Луцька він дізнався, що квартира перейшла у спадок ОСОБА_8 Оскільки на час смерті матері йому виповнилось 64 роки, тому він являвся непрацездатним, а тому має право на обов'язкову частку незалежно від змісту заповіту. Оскільки відповідач не повідомив нотаріальну контору про наявність у спадкодавця непрацездатних дітей, тому вважає, що свідоцтво про право на спадщину є недійсним. Покликаючись на зазначені обставини просить суд визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на квартиру АДРЕСА_1 частково недійсним та визнати за ним право власності на спадкове майно, яке складається з Уг частини квартири АДРЕСА_1, після смерті його матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві. Суду пояснив, що про смерть матері йому стало відомо у 2005 році. Перебуваючи в республіці Аргентина він направляв в нотаріальну контору в місті Луцьку листа. 09 серпня 2007 року він приїхав на Україну, однак із заявою про прийняття спадщини не звертався, а звертався в прокуратуру міста Луцька.
З оглянутої в судовому засіданні копії спадкової справи, заведеної Першою Луцькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_9 встановлено, що 20 травня 2004 року та 18 листопада 2005 року до Першої Луцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звертався ОСОБА_8, який проживає в АДРЕСА_1 (а.с. ), за результатами розгляду якої йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_9 (а.с. ).
Відповідно до витягу з державного реєстру прав власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 01 листопада 2005 року, яка міститься в матеріалах інвентарної справ и, оглянутої в судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_9 (а.с. ).
З копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції вбачається, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. ).
Згідно копії заповіту від 26 листопада 2002 року ОСОБА_9 заповіла все належне їй майно на випадок смерті ОСОБА_8 (а.с. ).
З копії договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 вбачається, що вона була придбана ОСОБА_9 (а.с. ). Відповідно до даного договору купівлі-продажу покупець набув право власності на вказану квартиру з моменту укладення договору, який був нотаріально посвідчений (а.с. ).
З оглянутої в судовому засіданні копії спадкової справи, яка надійшла з Першої державної Луцької нотаріальної контори вбачається, що позивач не звертався у вказану установу із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч.І ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ч.І ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Відповідно до ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
З повідомлення Першої Луцької державної нотаріальної контори № 2-26/2233 від 16 травня 2006 року вбачається, що ОСОБА_10 отримав відповідь з приводу його звернення та йому було роз'яснено, що відповідно до ст.8 Закону України «Про нотаріат» надати інформацію щодо відчуження належної його матері квартири ОСОБА_9 надати не можливо,
Крім того, з копії відповіді першого заступника прокурора міста Луцька Біляка М.Д. № 544-07 від 12 вересня 2007 року, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_10 отримав вказану відповідь, яка йому була направлена за результатами розгляду його заяви (а.с. ).
Відповідно до ч.І ст.61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні позивач не представив доказів того, що він вчинив будь-які дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини, а тому, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач не прийняв спадщину у встановленому законом порядку та не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про її прийняття ним спадщини у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Відповідно до копії довідки «Волинського агентства нерухомості» № 148 від 07 лютого 2008 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 285000 гривень (а.с. ).
Оскільки позивач при зверненні до суду не сплачував судовий збір, тому вказані витрати слід стягнути з позивача на користь держави. Визначаючи розмір судового збору, суд виходить з того, що ціна позову складає 142500 гривень (1/2 частина вартості майна 285000 11 = 142500), а тому з позивача слід стягнути на користь держави 1425 гривень судового збору.
Керуючись ст.ст.З, 10, 57, 60, 208, 209, 215, 218 ЦІЖ України, на підставі ч.І ст.524, ч.І ст.548, ст.549 ІДК УРСР, п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд,-
В позові ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_10 в користь держави 1425 (одну чотириста двадцять п'ять) грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів після проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦГЖ України.
Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо буде подана заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. Якщо буде подана апеляційна скарга, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя Луцького міськрайонного суду Р.В.Кухтей
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_12 та ОСОБА_13, суд виходив з того, що вони як єдині спадкоємці після смерті ОСОБА_14 успадкували належний йому житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_5, який був ними успадкований після смерті ОСОБА_15.
Проте з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки вони ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи і суд допустив неправильне застосування норм матеріального права.
2
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначене спадкове майно належало на праві власності ОСОБА_15 (а.с. 16,17,32), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_15, як вбачається із довідки Троянівської сільської ради від 01.03.2004 року, долученої до апеляційної скарги були її сини ОСОБА_16, який постійно проживав з нею і ОСОБА_14, який проживав з нею до 1991 року і який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
В даному судовому засіданні представник ОСОБА_16, пояснила що її батько проживав весь час з своєю матір'ю до смерті і після смерті, зареєстрований в цьому будинку, а в лютому і її прописав в цьому будинку, а позивачі і її дядько ОСОБА_14 проживали в цьому ж селі в іншому будинку і в спірному будинку не жили ні перед смертю баби, ні після її смерті.
Відповідно до ст. 529 ч.1 ЦК України (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 549 цього ж Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Справа №22ц -54/08 Головуючий в 1 інстанції: Луньова Т.М.
Категорія: 2 Доповідач: Завидовська - Марчук О.Г.
«6» лютого 2008 року. м. Луцьк.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовської - Марчук О.Г.,
суддів - Карпук А.К., Осіпука В.В.
при секретарі - Тарасюк Ю.А.
з участю:
позивача ОСОБА_17,
представника позивача ОСОБА_18,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_19 про визнання права власності на Ѕ частину квартири за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_19 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 27 листопада 2007 року,-
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_19, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким виділити ОСОБА_17 ј спірної квартири.
Оскаржуваним рішенням Ковельського міськрайонного суду від 27 листопада 2007 року позов ОСОБА_17 до ОСОБА_19 про визнання права власності на Ѕ частину квартири задоволено повністю, ухвалено визнати за ОСОБА_17 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, стягнути з ОСОБА_19 в користь ОСОБА_17 судові витрати по справі: судовий збір в сумі 103 грн. 33 коп. і витрати за ІТЗ розгляду справи та скасовано заходи забезпечення позову.
Позивач ОСОБА_17 та її представник ОСОБА_18, кожен зокрема, апеляційну скаргу заперечили, просила рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 60, ч.2 ст.70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) і у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю або шлюбним договором.
Згідно з ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі сторони мали сімейний бізнес, доходи від якого спрямовували на родинний добробут, зокрема за спільні кошти придбали кооперативне житло, сплачуючи пайові внески за трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 з 1999 року по червень 2006 року.
Встановлені обставини підтверджуються наявними у справі доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
При таких обставинах справи та враховуючи, що крім торгівлі на ринку в м.Ковелі, позивач також займалася вихованням двох неповнолітніх дітей, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання за нею права власності на Ѕ частину квартири.
Також судом правильно не взято до уваги посилання відповідача на те, що його частка у праві спільної сумісної власності є значно більшою, ніж частка позивача, так як більшу частину пайових внесків було сплачено за подаровані відповідачу гроші його рідним братом навесні 1999 року, оскільки такий договір дарування не був нотаріально посвідчений, як цього вимагала ст. 244 ЦК України (1963 року) на час укладення такого договору, а показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 не є беззаперечними доказами укладення такого договору та з беззаперечністю не стверджується цими показаннями і обставина, що сума грошей подарована ОСОБА_20 відповідачу була використана останнім на сплату пайових внесків.
Оскільки дочка сторін Анастасія проживає разом з батьками, сторонами по справі та старшим братом у цій же квартирі, то суд підставно не взяв до уваги покликання позивача на те, що дочка бажає проживати з ним.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду і суд дав їм правильну юридичну оцінку.
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_19 відхилити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 27 листопада 2007 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: