вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" вересня 2021 р. Справа № 911/1472/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конві Прінт", 03057, місто Київ, вулиця Антона Цедіка, будинок 12
до Бучанської районної територіальної виборчої комісії Київської області, 08292, Київська область, місто Буча(пн), вулиця Пушкінська, будинок 61Б
про стягнення 802 405,47 грн за договорами на виготовлення продукції
суддя Н.Г. Шевчук
секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
за участю представників сторін:
від позивача: Красильникова К.О. (свідоцтво серія МК № 001015 від 15.11.2016, ордер серія АІ № 1130527 від 08.07.2021);
від відповідача: не з'явився.
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Конві Прінт" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Бучанської районної територіальної виборчої комісії Київської області про стягнення заборгованості в загальній сумі 802 405,47 грн, з яких 749545,00грн основна заборгованість, 18 267,45 грн пеня, 294,92 грн 0,1% річних та 34 298,10 грн інфляційні збитки за договорами на виготовлення продукції.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договорів № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30, № 31, укладених 23.10.2020 між ТОВ "Конві Прінт" та Бучанською районною територіальною виборчою комісією Київської області в частині повної оплати за виготовлені виборчі бюлетені, що послугувало для нарахування пені, відсотків річних та інфляційних.
Звертаючись з даним позовом позивачем в порядку частини першої, пункту 1 частини другої статті 173 Господарського процесуального кодексу України заявлено клопотання щодо об'єднання позовних вимог.
Частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Таким чином, нормою процесуального права закріплювалося право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оскільки, на стадії відкриття провадження у справі суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто, належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору, враховуючи положення частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 25.05.2021 постановив задовольнити клопотання ТОВ "Конві Прінт" про об'єднання декількох вимог в одне позовне провадження; відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву із додержанням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
08 липня 2021 року від позивача надійшла заява № 08-07/21 від 08.07.2021 щодо уточнення позовних вимог по справі № 911/1472/21, в якій позивачем викладено обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2021 строк підготовчого провадження було продовжено на тридцять днів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2021 постановлено закрито підготовче провадження у справі 23.08.2021, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.08.2021.
Підготовчі судові засідання та судові засідання по розгляду справи по суті неодноразово відкладались; представник відповідача жодного разу в засідання суду не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору до справи подано не було; вся судова кореспонденція направлялась відповідачу на адресу його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак конверти з ухвалами суду були повернуті підприємством поштового зв'язку із зазначенням причини повернення "за адресою не знайдено".
З цього приводу суд зазначає наступне.
За приписом пункту 10 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи копія ухвали суду була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Крім того, частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009.
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
В той же час, сторона не була позбавлена можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні в силу приписів статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Київської області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи, а також забезпечити представництво інтересів в судових засіданнях.
Окрім того, судова кореспонденція направлялась відповідачу на зазначену позивачем адресу електронної пошти, а саме: troshin.worklr@gmail.com.
Судом було вжито всіх належних способів в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України для повідомлення учасників справи про розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За результатами судового засідання 16.09.2021 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
23 жoвтня 2020 року між Бучанською районною територiальною виборчою комісією Київської області (Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конві Прінт" (Виконавець, Позивач) було укладено договори № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30, № 31 про виготовлення продукції.
У відповідності з умовами зазначених договорів, виконавець зобов'язується за завданням замовника виготовити бланки бюлетенів виборчих (код згідно з ДК 021:2015:22820000-4) (далі - продукція), а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві виготовлену продукцію (пункт 1.1 Договорів №№ 16-31).
Пунктом 1.4 перелічених договорів вказано перелік робіт, які виконуються виконавцем: верстка, виготовлення друкарських форм, друк.
Відповідно до пункту 3.1 договорів №№ 16-31 загальна вартість продукції становить:
- за договором № 16 від 23.10.2020 - 46 925,00 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 17 від 23.10.2020 - 47 660,00 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 18 від 23.10.2020 - 49 315,00 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 19 від 23.10.2020 - 48 317,50 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 20 від 23.10.2020 - 49 295,00 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 21 від 23.10.2020 - 46 647,50 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 22 від 23.10.2020 - 49 520,00 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 23 від 23.10.2020 - 49 852,50 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 24 від 23.10.2020 - 46 832,50 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 25 від 23.10.2020 - 23 665,00 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 26 від 23.10.2020 - 46 322,50 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 27 від 23.10.2020 - 48 782,50 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 28 від 23.10.2020 - 49 640,00 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 29 від 23.10.2020 - 47 995,00 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 30 від 23.10.2020 - 48 817,50 грн (в т.ч. ПДВ);
- за договором № 31 від 23.10.2020 - 49 957,50 грн (в т.ч. ПДВ).
Розрахунки за фактично виготовлену продукцію проводяться після підписання сторонами акта (накладної) приймання-передачі продукції, за умови наявності відповідних актів (накладних) (пункт 4.1 договорів №№ 16-31).
Відповідно до пункту 4.2 договорів замовник здійснює оплату за фактично виготовлену продукцію в повному обсязі за умови її відповідності вимогам замовника у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання обома сторонами акта (накладної) прийому-передачі.
Пунктом 4.3 договорів визначено, що у разі затримки у виділенні бюджетних асигнувань розрахунки здійснюються протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником бюджетних асигнувань для здійснення закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Будь-які штрафні санкції в такому разі до замовника не застосовуються.
Відповідно до пункту 6.1 договорів про передачу продукції виборчій комісії складаються акти за формою, встановленою замовником.
Відповідач зобов'язаний: прийняти фактично надану продукцію згідно з актом прийому-передачі (накладною) (підпункт 7.1.1. договорів).
Договори №№ 16-31 вступають в силу з дати підписання їх сторонами і діють до 25.11.2020 (пункт 10.1 договорів).
Між замовником, Бучанською районною територiальною виборчою комісією Київської області та виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Конві Прінт" до договорів №№ 16-31 було укладено специфікації, якими погоджено найменування продукції, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, загальну суму з ПДВ.
На виконання зазначених договорів позивачем було надано відповідачу продукцію за всіма договорами на загальну суму 749 545,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі виборчих бюлетенів від підприємства-виготовлювача:
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенів від підприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 18770 бюлетенів на загальну суму 46 925,00 грн згідно договору № 16 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенів від підприємства-виготовлювача № 1 від 23.10.2020 в кількості 19064 бюлетенів на загальну суму 47 660 грн згідно договору № 17 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенів від підприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 19726 бюлетенів на загальну суму 49 315,00 грн згідно договору № 18 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенів від підприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 19327 бюлетенів на загальну суму 48 317,50 грн згідно договору № 19 від 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенів від підприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 19327 бюлетенів на загальну суму 49 295,00 грн згідно договору № 20 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенів від підприємства-виготовлювача № 1 від 23.10.2020 в кількості 18659 бюлетенів на загальну суму 46 647,50 грн згідно договору № 21 від 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенiв вiд підприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 19808 бюлетенів на загальну суму 49 520,00 грн згідно договору № 22 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенiв вiд підприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 19941 бюлетенів на загальну суму 49 852,50 грн згiдно договору № 23 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенiв вiд підприємства-виготовлювача № 1 від 23.10.2020 в кількості 18733 бюлетенів на загальну суму 46 832,50 грн згiдно договору № 24 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачi виборчих бюлетенiв вiд підприємства-виготовлювача № 1 від 23.10.2020 в кількості 9466 бюлетенів на загальну суму 23 665,00 грн згiдно договору № 25 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенiв вiд підприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 18529 бюлетенів на загальну суму 46 322,50 грн згiдно договору № 26 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенiв вiд пiдприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 19513 бюлетенів на загальну суму 48 782,50 грн згідно договору № 27 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенiв вiд підприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 19856 бюлетенів на загальну суму 49 640,00 грн згiдно договору № 28 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачі виборчих бюлетенiв вiд підприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 19198 бюлетенів на загальну суму 47 995,00 грн згідно договору № 29 від 23.10.2020;
- акт приймання-передачi виборчих бюлетенів вiд підприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 19527 бюлетенів на загальну суму 48 817,50 грн згідно договору № 30 вiд 23.10.2020;
- акт приймання-передачi виборчих бюлетенів вiд підприємства-виготовлювача № 1 вiд 23.10.2020 в кількості 19983 бюлетенів на загальну суму 49 957,50 грн згідно договору № 31 від 23.10.2020.
Перелічені акти приймання-передачі виборчих бюлетенiв вiд підприємства-виготовлювача підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
Претензій щодо отриманої продукції матеріали справи не містять, а отже вказані бюлетені прийняті відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з Договорами, а тому продукція вважається прийнятою без зауважень в повному обсязі.
Як зазначає позивач, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати виготовленої позивачем продукції згідно пункту 4.2 договорів №№ 16-31 настав 06.11.2020, однак оплата проведена не була. З тверджень позивача, на прохання погасити існуючу заборгованість відповідачем було повідомлено про відсутність коштів для розрахунку у зв'язку з відсутністю фінансування головним розпорядником коштів.
Матеріали справи містять докази звернення позивача до Київської обласної ради з листом вих. № КП-0377 від 24.12.2020 з проханням прискорити погашення кредиторської заборгованості, яка виникла у Бучанської районної територіальної виборчої комісії Київської області перед позивачем за Договорами № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30, № 31 від 23.10.2020.
У відповідь на вказаний лист позивачем було отримано від Київської обласної ради VIII скликання лист вих. № 97/07-01 від 20.01.2021, в якому повідомлялось, що головним розпорядником бюджетних коштів - Київською обласною радою було профінансовано Бучанську районну територіальну виборчу комісію Київської області у повному обсязі передбаченому розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 16.09.2020 № 479 "Про розподіл обсягу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам Київської області на 2020 рік".
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензіями щодо оплати боргу: № КП-0386 від 16.02.2021, № КП-0387 від 16.02.2021, № КП-0388 від 16.02.2021, № КП-0389 від 16.02.2021, № КП-0390 від 16.02.2021, № КП-0391 від 16.02.2021, № КП-0392 від 16.02.2021, № КП-0393 від 16.02.2021, № КП-0394 від 16.02.2021, № КП-0395 від 16.02.2021, № КП-0396 від 16.02.2021, № КП-0397 від 16.02.2021, № КП-0398 від 16.02.2021, № КП-0399 від 16.02.2021, № КП-0400 від 16.02.2021, № КП-0401 від 16.02.2021.
Однак, претензії позивача відповідачем залишені без задоволення.
Оскільки відповідачем продукцію так і не було оплачено, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 749 545,00 грн, що послугувало зверненню позивача з даним позовом до суду.
Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось, умовами укладених договорів визначено, що оплата за фактично виготовлену продукцію здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання обома сторонами акта (накладної) прийому-передачі.
Акти (накладні) прийому-передачі виробничих бюлетенів по договорах № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30, № 31 від 23.10.2020 підписані між сторонами 23.10.2020.
Судом встановлено, що підписавши акти прийому-передачі виробничих бюлетенів від 23.10.2020 відповідачем було прийнято без претензій виготовлену позивачем продукцію, на підставі чого у відповідача виникає обов'язок з її оплати.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку за виготовлену продукцію у визначений договором строк, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 749 545,00 грн.
Відповідачем доводи позивача не спростовані, докази сплати заборгованості за отриману продукцію матеріали справи не містять.
Відповідач не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаними Договорами та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.
За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, суд, спираючись на ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договорами № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30, № 31 від 23.10.2020 у загальному розмірі 749 545,00 грн, розцінює докази позивача належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань, позивачем на суму заборгованості нараховано 18 267,45 грн пені, 294,92 грн 0,1% річних та 34 298,10 грн інфляційних збитків, відповідно до умов Договорів та статті 625 Цивільного кодексу України.
Так, умовами укладених договорів №№ 16-31, а саме пункту 8.2, визначено, що у разі затримки платежів замовником, за умови його належного бюджетного фінансування, виконавець має право вимагати оплати замовником пені у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення платежу, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання зобов'язання, але не більше 10 відсотків загальної вартості Договору.
Про неналежне бюджетне фінансування замовник зобов'язаний письмово повідомити виконавця протягом 7 (семи) календарних днів з дня коли замовнику стало відомо про такі обставини.
За прострочення виконання грошового зобов'язання виконавець має право вимагати від замовника не більше 0,1 відсотка річних простроченої суми.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що всі акти (накладні) прийому-передачі виробничих бюлетенів по договорах №№ 16-31 від 23.10.2020 підписані між сторонами однією датою - 23.10.2020, з розрахунку позивача вбачається, що останнім розрахунок пені здійснено з урахуванням положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, пункту 8.2 Договорів на загальну суму заборгованості по вказаних договорах в розмірі облікової ставки НБУ за період з 06.11.2020 по 01.04.2021.
Суд зазначає, що при визначені боргового періоду варто враховувати вимоги статті 253 Цивільного кодексу України, відповідно до яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати продукції, включивши в борговий період останній день оплати, що послугувало невірному розрахунку заявленої до стягнення суми пені.
У зв'язку з чим, за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга:Закон" судом було здійснено власний перерахунок суми пені за вірно визначений період з 07.11.2020 по 01.04.2021 на загальну суму заборгованості 749 545,00 грн, за яким сума пені склала 18 250,99 грн.
Доказів неналежного бюджетного фінансування, що є підставою для звільнення замовника від будь-яких штрафних санкцій, матеріали справи не містять.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та відсотки річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.
Судом встановлено, що умовами договорів № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30, № 31 від 23.10.2020 визначено інший відсотковий розмір річних, а саме 0,1%.
Оскільки заборгованість не сплачено, тому нарахування позивачем суми процентів річних, встановлених договором, та інфляційних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є правомірними.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних судом встановлено, що в період прострочення суми заборгованості позивачем включено останній день оплати за виготовлену продукцію.
Відповідно, судом було виконано перерахунок нарахованих позивачем втрат від інфляції та відсотків річних, встановлених договорами за вірно визначений період з 07.11.2020 по 01.04.2021.
Згідно перерахунку суду суми відсотків річних та інфляційних є більшими, ніж визначені позивачем до стягнення. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 237 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 0,1% річних в сумі 294,92 грн та інфляційні в сумі 34 298,10 грн в межах заявлених позивачем вимог.
Як вже зазначалось, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, та обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 749 545,00 грн заборгованості за виготовлену продукцію згідно договорів від 23.10.2020 № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30, № 31, а також 18 250,99 грн пені, 294,92 грн відсотків річних за договором та 34 298,10 грн інфляційних. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Заявою № 08-07/21 від 08.07.2021 щодо уточнення позовних вимог позивач, посилаючись на норми процесуального законодавства, а також договір № КП-0025 про надання правової допомоги від 01.11.2018, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Лекс Форс", просив, витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.
Однак, суд відмовляє у відшкодуванні відповідних судових витрат з огляду на положення статті 124 Господарського процесуального кодексу України.
Частинами першою та другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позовна заява вих. № КП-0410 від 05.04.2021, що є першою заявою по суті у розумінні частини другої статті 161 Господарського процесуального кодексу України не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Бучанської районної територіальної виборчої комісії Київської області (08292, Київська область, місто Буча(пн), вулиця Пушкінська, будинок 61Б, код 43755532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конві Прінт" (03057, місто Київ, вулиця Антона Цедіка, будинок 12, код 37356541) 802 389 (вісімсот дві тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн 01 коп. (з яких 749 545,00 грн основна заборгованість, 18 250,99 грн пеня, 294,92 грн 0,1% річних, 34 298,10 грн інфляційні) та 12 035 (дванадцять тисяч тридцять п'ять) грн 84 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повне рішення складено та підписано: 27.09.2021