ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2021Справа № 910/8662/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фіко»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк Україна»
простягнення 626 769, 86 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідністю «Фіко» (далі Позивач/Орендодавець) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк Україна» (далі відповідач/Орендар) з позовом в якому просить суд стягнути на його користь заборгованість за Договором оренди в розмірі 555 258,74 грн., 14 378,39 пені, 53 804,19 штрафу, 3 % річних 3 328,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 01/21 від 05.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, зокрема ухвала про порушення провадження направлена на юридичну адресу відповідача (вул. Нова, 1, Київ 26, 03026).
30.06.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що спірний договір від 05.01.2021 було укладено на невигідних для відповідача умовах, в частині збільшення орендної плати та орендованої площі, крім того вказав про погіршення умов на металургійному ринку у тому числі у зв'язку з карантинними обмеженнями у зв'язку з чим, відповідач вказує на необхідність застосування умов попереднього договору оренди від 01.09.2020 №02/20 (т. 1 а.с. 56-104).
Також, 30.06.2021 відповідач подав зустрічну позовну заяву, зокрема, про визнання недійсним договору оренди від 05.01.2021 № 01/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 № 910/8662/21 суд повернув зустрічну позовну заяву заявнику.
06.07.2021 позивач подав відповідь на відзив, у якому вказав про безпідставність посилань відповідача у відзиві на позов.
14.07.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях заявник повторно вказав на укладення спірного договору від 05.01.2021 під впливом непереборних обставин, а відтак, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не можуть бути задоволені судом.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 про повернення зустрічної позовної заяви, відповідач 03.08.2021 подав апеляційну скаргу.
За наслідками апеляційного розгляду скарги відповідача на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 03.09.2021, якою апеляційну скаргу ТОВ «Інтерлінк Україна» залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 без змін.
09.09.2021 справа №910/8662/21 надійшла до Господарського суду міста Києва.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що перешкод для розгляду справи № 910/8662/21 по суті не має, також на переконання суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, Відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
05.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідністю «Фіко» як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк Україна» як Орендарем укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 01/21.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець згідно умовами договору передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (без права викупу) нежитлові приміщення, відповідно до переліку площ, що орендуються, який є невід'ємною частиною даного Договору (додаток №1), на умовах і порядку, передбачених цим договором, а саме:
Частину приміщення загальною площею 1344,7 кв.м., зокрема:
- частини всередині виробничого корпусу № 6 виробничі площі - 1323,7 кв.м.;
- частини адміністративної площі - 17,00 кв.м.;
- при цехова територія 4,00 кв. м.
Відповідно до п. 1.2 Договору, адреса за якою знаходиться об'єкт оренди: 03026, м. Київ, Голосіївський район, вул. Нова, будинок № 1.
Відповідно до п. 3.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе за цим Договором зобов'язань.
Відповідно до п. 3.2 Строк дії договору з дня його підписання до 31.07.2021.
Відповідно до п. 4.1 Договору Орендодавець зобов'язаний передати Орендареві об'єкт оренди у стані, що відповідає умовам Договору.
Пунктом 4.2 визначено, що в момент фактичної передачі об'єкта оренди Сторони складають Акт приймання - передачі об'єкту оренди, в якому також фіксується стан Об'єкту в цілому та його складових частинна момент підписання Акту приймання - передачі.
Розділ 5 вказаного Договору регулює питання орендної плати та порядок розрахунків.
Відповідно до п. 5.1 договору, розмір орендної плати за площі, що орендуються, встановлюється за кожен календарний місяць (незалежно від кількості днів) з моменту підписання цього договору до 31 липня 2021 року за умов простою (відсутності виробничої діяльності) Орендаря та складає (з урахуванням вимог п.1.1. цього Договору):
4,72 $ США за 1 кв.м. в місяць, у тому числі ПДВ за орендовані виробничі площі - 1323,7 кв. м.;
9,0 $ США за 1 кв.м. в місяць у тому числі ПДВ за орендовані адміністративні площі - 17, 00 кв. м.;
1,0 $ США за 1 кв.м. в місяць у тому числі ПДВ за використану прицехову територію - 4,00 кв. м.
Згідно пункту 5.2. Розрахунки по Договору проводяться у безготівковій формі. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України за курсом НБУ на день здійснення платежу на банківський рахунок Орендодавця на реквізити зазначені у п. 5.3 цього Договору.
Також, п. 5.5 Договору, визначено, що Сторони домовилися про обов'язкову компенсацію Орендарем вартості фактично спожитих енергоносіїв (електроенергію), водовідведення та водопостачання, каналізацію, стічні води за відсутності виробничої діяльності Орендарем на строк дії даного договору згідно з коефіцієнтом, який визначається шляхом ділення орендної площі на загальну площу виробничого корпусу 1323,7 кв.м.: 8568,0 = 0,1545.
Передплати лімітованих на наступний місяць енергоносіїв здійснюється у строк до 25 числа поточного місяця.
Компенсація вартості спожитих енергоносіїв сплачується до 15 числа наступного місяця.
Орендар зобов'язується надавати Орендодавцю щодня до 09:00 графік погодинного споживання енергоносіїв на наступну добу. Протягом дня, якщо змінюється погодинний графік Орендар має право його змінити, дія зміненого графіку запроваджується через 2 години.
Додаткове споживання замовленого Орендарем об'єму електроенергії, оплачується Орендарем у повному обсязі.
Перевищення лімітів енергоносіїв та недовикористання енергоносіїв з вини Орендаря, оплачується Орендарем за цінами постачальника.
Також, Сторони домовилися про обов'язкову компенсацію Орендарем вартості фактично спожитого природного газу, за відсутності виробничої діяльності Орендарем на строк дії даного договору, із застосуванням коефіцієнта, який визначається шляхом ділення орендної площі на загальну площу виробничого корпусу 1323,7 кв.м.: 8568,0 = 0,1545 (пункт 5.6.)
Згідно наявних у справі доказів, передання відповідачу об'єкта оренди та виконання зобов'язань перед Орендарем підтверджується наступними документами:
- Акт 1 приймання-передачі приміщень та площ до Договору №01/21 оренди нежитлових приміщень від 05.01.2021 року (т. 1 а.с. 31-32);
- Акт надання послуг №2 згідно Договору оренди нежитлових приміщень №01/21 від 5.01.2021р. п.5.1 від 31.01.2021року (т. 1 а.с. 33);
- Акт компенсації наданих послуг №3 згідно Договору оренди нежитлових приміщень 01/21 від 05.01.2021р. п.5.5.;5.6. від 31.01.2021 року (т. 1 а.с. 34);
- Акт надання послуг №7 згідно Договору оренди нежитлових приміщень №01/21 від 05.01.2021р.п.5.1 від 28.022021 року (т. 1 а.с. 35);
- Акт компенсації наданих послуг №8 згідно Договору оренди нежитлових приміщень 01/21 від 05.01.2021р. п.5.5. від 28.02.2021 року (т. 1 а.с. 36);
- Акт надання послуг №14 згідно Договору оренди нежитлових приміщень №01/21 від 05.01.2021р. п.5.1 від 31.03.2021 року (т. 1 а.с. 37);
- Акт компенсації наданих послуг №15 згідно Договору оренди нежитлових приміщень №01/21 від 05.01.2021р. п.5.5.; 5.6. від 31.03.2021року (т. 1 а.с. 38).
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до вимог статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.
Як свідчать матеріали справи, 05.01.2021 відповідач прийняв від позивача об'єкт оренди у придатному технічному стані, що відповідають умовам договору оренди, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 05.01.2021 (т. 1 а.с. 31-32).
Відповідно до п. 5.8 Договору, Сторони домовилися, що оплата наданих послуг здійснюється орендарем за січень 2021 до 25.02.2021 включно та за лютий 2021 до 15.03.2021 включно, за наступні місяці - до 15 числа поточного місяця. Оплата обов'язкової компенсації, передбаченої пп. 5.5, 56 здійснюється Орендарем протягом 5 - ти днів з моменту надання Рахунку/Акту наданих послуг Орендодавцем, з урахуванням пп. 5.5, 5.6 Договору.
Поряд з цим, як вказує позивач, та не спростовується матеріалами справа, відповідач не виконав умов договору щодо внесення орендної плати, та розмір зобов'язання за Договором за січень - березень 2021 року складає 538 041,88 грн., а також вартість фактично спожитих енергоносіїв (електроенергію), водовідведення та водопостачання, каналізацію, стічні води та природного газу за лютий - березень 2021 складає 17 216,86 грн., що разом складає 555 258,74 грн.
Спору щодо наявності заборгованості з комунальних платежів сторони не мають, а відтак, в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З приводу тверджень відповідача про укладення Договору оренди від 05.01.2021 на вкрай невигідних для відповідача умовах, суд зазначає, що при укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено статтею 627 Цивільного кодексу України, відтак зазначені посилання відповідача є необґрунтованими та надуманими.
Також, як вказано вище, Відповідач звертався в рамках розгляду даної справи з зустрічним позовом, зокрема, про визнання недійсним Договору оренди від 05.01.2021, який ухвалою суду повернуто заявнику без розгляду, поміж тим, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався правом на подачу окремого позову з відповідними вимогами до позивача, якщо вважає наявність зазначених підстав визнання договору недійсним.
Також, необґрунтованими є посилання відповідача про зменшення орендної плати (з урахуванням умов попереднього договору оренди від 01.09.2020) зважаючи на складну ситуацію на металургійному ринку, та карантинні обмеження на території України, зважаючи на таке.
Згідно до ч.ч. 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Всупереч вимогам ст. 74 ГПК України доказів звернення відповідачем до позивача з вимогою про зменшення плати у зв'язку з карантинними обмеженнями суду не подано.
Також не подано доказів неможливості використовувати спірні приміщення відповідачем через обставини, зокрема на погану ситуацію на металургійному ринку, за які він не відповідає.
Варто зауважити, що відповідач здійснює господарську діяльність, метою якої є отримання прибутку, у зв'язку з цим, слід зазначити, що така діяльність здійснюється на власний ризик (ст. 42 ГК України).
Крім того, безпідставними є посилання відповідача на застосування положень Договору оренди №02/20 від 01.09.2020 в частині орендної плати, оскільки такий Договір вичерпав свою дію закінченням строку на який його було укладено та в подальшому укладено Договір від 05.01.2021 щодо регулювання господарських відносин позивача та відповідача.
За таких обставин посилання відповідача на зменшення орендної плати за користуванням приміщенням, та застосування положень попереднього договору оренди в частині орендної плати визнаються судом необґрунтованими.
Таким чином, оскільки доказів сплати орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг в порядку визначеному умовами договору матеріали справи не містять, позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 555 258,74 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3 328,54 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3 проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 328,54 грн.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 14 378,39 грн. пені та 53 804,19 грн. штрафу.
Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.
За змістом статті 610 ЦК України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання. А в разі його порушення настають правові наслідки, передбачені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 10.3 Договору, передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочення орендної плати за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Сплата пені не звільняє Орендаря від обов'язку виконання умом Договору. У випадку використання об'єкту оренди всупереч його цільовому призначенню та/або пошкодження, знищення об'єкту оренди з вини Орендаря та/або не виконання розділу 9.3 цього Договору, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 10 % місячної орендної плати, протягом семи календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Орендодавця.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки заявлений до стягнення розмір пені є вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 14 378,39 грн. також підлягає задоволенню судом.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 53 804,19 грн. штрафу суд зазначає наступне.
За умовами п. 10.3 Договору, передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочення орендної плати за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Сплата пені не звільняє Орендаря від обов'язку виконання умом Договору. У випадку використання об'єкту оренди всупереч його цільовому призначенню та/або пошкодження, знищення об'єкту оренди з вини Орендаря та/або не виконання розділу 9.3 цього Договору, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 10 % місячної орендної плати, протягом семи календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Орендодавця.
У своєму розрахунку штрафу позивач помилково нараховує відповідачу штраф за прострочення внесення орендної плати з розрахунку 10% від місячної орендної плати за три місяці, загалом 30%.
На переконання суду, позивач відповідно до умов п. 10.3 спірного договору має право нараховувати відповідачу штраф за прострочення з розрахунку 10% від місячної плати за прострочення внесення орендної плати як разову санкцію,протягом семи календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Орендодавця.
Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять письмової вимоги Позивача/Орендодавця щодо сплати штрафу Орендарем/Відповідачем у розмірі 10 %, як то слідує з п. 10.3 Договору, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу, та відповідно така вимога позивача є необґрунтованою.
Відтак, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, та відповідно задоволення позову частково.
Також, 29.09.2021 позивачем подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, а саме 24 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У матеріалах справи міститься копія Договору № ФІКО/05-21 про надання правничої допомоги від 18.05.2021, копія додатку №2 від 04.06.2021 до Договору № ФІКО/05-21 від 18.05.2021, копія рахунку № 122 від 23.09.2021, копія платіжного доручення № 258 від 23.09.2021 про сплату позивачем на користь АО «ЮК «Капітал» коштів у розмірі 24 000 грн., що включають в себе 20 000 грн. за юридичні послуги та 4 000,00 ПДВ.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи договір, рахунок, акт та платіжне доручення, а також встановлені в договорі ставки розрахунків наданих адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 10 000,00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.
Таким чином, заявлена позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, в розмірі 10 000,00 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіко» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк Україна» (вул. Нова, 1 м. Київ, 03026, ідентифікаційний код 38455247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіко» (вул. Нова, 1 м. Київ, 03026, ідентифікаційний код 14275539) суму основного боргу в розмірі 555 258 (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 74 коп., пені - 14 378 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 39 коп., 3 % річних - 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 54 коп., 8 593 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 05 коп. судового збору, 10 000 (десять тисяч) грн.. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В решті частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко