Справа № 22ц -1460/10 Головуючий в 1 інстанції - Галушка О.Г.
Категорія : 57 Доповідач - Шевчук Л.Я.
17 червня 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів -Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі - Матюхіній О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську про зобов'язання провести перерахунок пенсії, за апеляційною скаргою відповідача - управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську на постанову Нововолинського міського суду від 25 грудня 2009 року,
Постановою Нововолинського міського суду від 25 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановлено зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську з 1 січня 2009 року провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії відповідно до статтей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її розмір: основної пенсії - 6 (шість) мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 50% мінімальної пенсії за віком з урахуванням пільг, встановлених для інвалідів війни.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач - управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську просить скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визнаний інвалідом 3-ї групи і його віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі Закону йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, проте відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 визнав неконституційними положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було обмежено право на отримання спірних виплат, то відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі вимог ст. ст. 50, 54 Закону є неправомірною.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоч відповідач у встановленому законом порядку був повідомлений про час і місце судового розгляду.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються наявними у справі доказами, зокрема, посвідченням серії А № 075611 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, виданим Волинською обласною державною адміністрацією, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на пільги, встановлені Законом (а. с. 9), посвідченням від 25 лютого 1997 року, згідно з яким ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а. с. 8) .
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі.
Нормами ст. 49 Закону передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, які підтверджуються належними доказами, правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене не можуть бути прийняті до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. ст. 50, 54 Закону.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та положеннями законодавства.
Постанова судом прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача - управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську відхилити, а постанову Нововолинського міського суду від 25 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: