10 вересня 2021 року Справа № 160/13048/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила зобов'язати Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зняти арешт з всього нерухомого невизначеного майна з реєстраційним номером 14592496 та заборону на його відчуження, який зареєстровано 20.05.2016 року (індексний номер: 29685571) державним реєстратором: Шелковниковою Л.В., Соборний відділ державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 50347589, виданий 02.03.2016 року, видавник: Жовтневий ВДВС м.Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області, яке належить їй на праві приватної власності.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона 26.07.2021 р. звернулася до відповідача із заявою від 23.07.2021 р. стосовно виконавчих проваджень, які перебувають у відділі ДВС, накладених арештів на майно, та їх зняття. Згідно з відповіддю відповідача вих.№ 61495/16 від 30.07.2021 року зазначено, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 50347589 з примусового виконання виконавчого напису № 349, виданого 15.01.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 33211,11 грн. 02.03.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника. 27.12.2016 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі ст.37 Закону України «Про виконавче провадження. Також орган ДВС повідомив, що перевіркою алфавітних покажчиків книг обліку виконавчих документів, книг реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, актів знищення, вищезазначене виконавче провадження знищено за строком зберігання закінчених виконавчих проваджень переданих до архіву. У зв'язку з чим орган ДВС не має можливості зняти арешт, та радив звернутися до суду із відповідною заявою (позовом) про зобов'язання вчинити певні дії, та зняття арешту.
Крім того, позивач зазначила, що арешт та заборона відчуження стосуються всього майна, належного їй, та не обмежується лише майном, на яке зареєстровано право власності станом на час звернення з даним позовом. Так, в разі скасування арешту лише з будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в разі придбання нею в майбутньому іншого майна, за наявності зареєстрованого загального обтяження, на таке майно буде накладено не законне обтяження, що призведе до нового порушення її прав. Тому позивач вважає за потрібне просити суд про зобов'язання відповідача зняти арешт з усього майна, яке належить їй на праві власності.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 року було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, після усунення позивачем недоліків своєї позовної заяви.
Відповідач отримав ухвалу суду - 27.08.2020 року, але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на праві власності належить 3/4 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач в позові також зазначила, що звернувшись до нотаріуса з метою відчуження належного їй майна, вона дізналася про обтяження всього нерухомого майна, яке було накладено постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні №50347589. Підставою обтяження був виконавчий напис від 15.01.2016 р., вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований за №349, за кредитним договором б/н від 13.12.2007 р., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «ПриватБанк».
09.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Печорського районного суду м.Києва з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 07.09.2020 року по цивільній справі №757/55464/18-ц позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було задоволено. Визнано виконавчий напис від 15.01.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною що зареєстрований в реєстрі за №349, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 13.12.2007 року, таким, що не підлягає виконанню. Дане рішення суду набрало законної сили - 05.11.2020 р.
26.07.2021 р. позивач звернувся до відповідача з заявою від 23.07.2021 р. стосовно виконавчих проваджень, які перебувають у відділі ДВС, накладених арештів на майно, та їх зняття.
Відповідно до відповіді вих.№ 61495/16 від 30.07.2021 р. відповідач повідомив позивача про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №50347589 з примусового виконання виконавчого напису №349, виданого 15.01.2016 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 33 211,11 грн. 02.03.2016 р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 02.03.2016 р. державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника. 27.12.2016 р. державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», завершення виконавчого провадження з вищезазначених підстав не передбачає скасування арешту. До заяви додано копію рішення Печерського районного суду м.Києва по справі №757/55464/18-ц від 07.09.2020 р. яким визнано виконавчий напис №349, виданий 15.01.2016 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 33 211,11 грн., таким, що не підлягає виконанню. Оскільки на момент отримання рішення суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню виконавче провадження завершено, у державного виконавця відсутні законні підстави щодо прийняття будь-яких процесуальних рішень по виконавчому провадженню №50347589. Відповідно до ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», відновлення виконавчого провадження можливо лише у випадку коли постанова про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку. Більш детальну інформацію надати не можливо, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені у відповідності до Розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 р.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Положеннями статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок зняття арешту з майна.
Відповідно до діючого законодавства, визначений порядок зняття арешту з майна боржника, а саме: у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна (ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції що діяла на час виникнення правовідносин) регулює порядок закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копії постанови у 3-денний строк надсилаються сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий комітет.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції що діяла на час виникнення правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно з ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, майно, з якого позивач просить зняти арешт належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа №12-2014, зареєстровано в реєстрі за № 3-1485 від 20.12.2016 року та рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.10.2016 року по цивільній справі №401/2963/16-ц, яке набрало законної сили - 05.11.2016 року.
Аналізуючи вище викладене, слід зазначити, що відповідачем знищено виконавче провадження № 50347589, в рамках яких накладено арешт на рухоме майно, у зв'язку з його поверненням виконавчого документу стягувачу, на підставі ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», водночас таке закінчення відбулось без наслідків, передбачених ст.40 Закону №606-ХІV, зокрема, зняття арешту з майна ОСОБА_1 , що наразі порушує права позивача.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір за її подачу до суду в розмірі 908 грн. підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 287 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити.
Зобов'язати Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зняти арешт з всього нерухомого невизначеного майна з реєстраційним номером 14592496 та заборону на його відчуження, який зареєстровано 20.05.2016 року (індексний номер: 29685571) державним реєстратором: Шелковниковою Л.В., Соборний відділ державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 50347589, виданий 02.03.2016 року, видавник: Жовтневий ВДВС м.Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул.Пісаржевського, 1-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 34984523) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.272 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.287 КАС України.
Суддя К.С. Кучма