06 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7016/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньморепродукти Плюс” про стягнення коштів,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, фонд, ВОВ Фонду соцзахисту інвалідів) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньморепродукти Плюс” (далі - ТзОВ “Волиньморепродукти Плюс”, відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 25465,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2020 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 25025,00 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 440,88 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, що товариством виконано всі можливі та передбачені Законом №875-ХІІ заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю та їх працевлаштування, а тому відсутні будь-які підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. Водночас вказує на те, що ТзОВ “Волиньморепродукти Плюс” 30.03.2020 у зв'язку з внесенням змін до штатного розпису подавало звітність форми №3-ПН до центру зайнятості.
Вважає, що своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на робочу силу, товариство фактично вжило усіх залежних від нього, передбачених законом, заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушень. Враховуючи наведене, просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у відповіді на відзив від 14.08.2021 не погодився з аргументами відповідача та зазначив, що на посаді бригадира у період з 11.10.2018 по 27.03.2020 було працевлаштовано 1 особу з інвалідністю ОСОБА_1 відтак, на виконання вимог Закону №875 відповідачем було створено робоче місце для особи з інвалідністю та працевлаштовано таку особу. Водночас до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. На запит позивача Луцький міський центр зайнятості повідомив, що на його адресу впродовж 2020 року від відповідача не надходили звіти з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3- ПН, на які можуть бути влаштовані громадяни, що мають інвалідність. Звітність за формою №3-ПН, яка за словами відповідача була відправлена центру зайнятості 30.03.2020 не може бути прийнята до уваги, так як надсилання звіту не підтверджується належними доказами, - з доданого опису і фіскального чеку визначити дату надсилання звіту цінним листом не є можливим. Окрім того, звіт за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" складено з грубими порушенням Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Мінсоцполітики України №316 від 31.05.2013 в редакції наказу №1476 від 05.12.2016 і не був прийнятий центром зайнятості як підставу працевлаштування осіб з інвалідністю.
Також відповідач не погоджується з твердженнями відповідача про те, що встановлений законом норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році ним виконаний так як у період з 11.10.2018 по 27.03.2020 було працевлаштовано особу з інвалідністю ОСОБА_1 , оскільки особа з інвалідністю була працевлаштована у 2020 році у відповідача лише до 27.03.2020, тобто працювала у 2020 році лише 3 місяці, в той час, коли відповідно до листів Мінсоцполітики від 26.03.2007 № 1/6-172, від 27.01.2009 № 1/6- 30/06, правил заокруглення, які ґрунтуються на Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 № 286, норми щодо працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо особа з інвалідністю пропрацювала на підприємстві 6 місяців звітного року.
Враховуючи наведене вважає, що встановлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконаний. Просить позов задовольнити.
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив від 20.08.2021 заперечив аргументи позивача та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що ТзОВ “Волиньморепродукти Плюс” 05.07.2021 за вхідним №2573 подало до ВОВ Фонду соцзахисту інвалідів звіт форми №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2020 році у відповідача фактично складала 8 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 особа. При цьому, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2020 році становив 400,4 тис. грн.
У зв'язку з несплатою товариством адміністративно-господарських санкцій у добровільному порядку відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ в сумі 25025,00 грн відповідачу нарахована пеня в сумі 440,88 грн, що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені.
Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:
- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;
- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;
- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;
- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України “Про зайнятість населення” від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).
Як випливає з вимог статті 18 Закону №875-ХІІ, до обов'язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов'язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.
Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Визначений Законом №875-ХІІ обов'язок роботодавця супроводжується створенням робочого місця для особи з інвалідністю та подання державній службі зайнятості відповідної інформації з метою пошуку особи з інвалідністю для працевлаштування на вакантне робоче місце.
При цьому суд зазначає, що форму звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядок її подання, затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316).
Відповідно до пункту 3 Порядку №316 форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.
Згідно з пунктом 5 Порядку №316 форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, роботодавець, створивши робоче місце для особи з інвалідністю та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.
З наведеного випливає, що подання форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” кожного місяця чинним законодавством не передбачено.
Судом встановлено факт невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2020 році, однак суд вважає, що вини підприємства в цьому немає, оскільки відповідач вживав необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню осіб з інвалідністю, враховуючи наступне.
Так з матеріалів справи слідує, що відповідно до списку працюючих осіб з інвалідністю за 2020 рік у ТзОВ “Волиньморепродукти Плюс” працювала ОСОБА_2 на посаді бригадира, кількість повних відпрацьованих місяців - 3.
Відповідно додатку до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 № 286, округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.
Тобто, не зайнятими особами з інвалідністю було 1 робоче місце.
Водночас, ТзОВ “Волиньморепродукти Плюс” відповідно до наказу від 30.03.2020 № 8-од внесено зміни до шатного розпису у зв'язку з виробничою потребою та проведенням структурної перебудови, виведено із штатного розпису штатну одиницю «бригадир» та наказано з 01.04.2020 ввести в дію новий штатний розпис підприємства з урахуванням вищезазначених змін. Відповідачем було створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів - «технолог з переробки риби та морепродуктів».
Відповідно, 30.03.2020 відповідачем засобами поштового зв'язку була надіслана до Луцького міського центру зайнятості звітність за формою №3-ПН - інформація про попит на робочу силу (вакансії) - “технолог з переробки риби та морепродуктів”, у якому повідомлялося про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується описом вкладення листа та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».
Однак, у листі від 30.07.2021 № 1285/05/21 Луцького міського центру зайнятості зазначається, що впродовж 2020 року від ТзОВ «Волиньморепродукти Плюс» звіти за формою 3-ПН не надходили.
Водночас, з наявного в матеріалах справи оригіналу опису вкладення у цінний лист від 30.03.2020 та фіскального чеку від 30.03.2020 вбачається, що відповідач 30.03.2020 на адресу Луцького міського центру зайнятості надіслав засобами поштового зв'язку звітність про наявність вакансії за формою 3-ПН на 4 арк. та додатки на 2 арк, що співпадає з наявною у матеріалах копією такого звіту на 4 арк.
Доказів того, що вказаний лист не був вручений, чи з якихось причин повернутий на адресу відправника матеріали справи не містять.
При цьому, суд звертує увагу на ту обставину, що чинним законодавством не передбачено обов'язку підприємства відслідковувати подальший перебіг щодо вручення поштового відправлення адресату.
Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на надані докази, суд вважає, що відповідач надіславши поштовим зв'язком звітність за формою №3-ПН про попит на робочу силу вчинив активні дії щодо інформування органу працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, тобто ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочого місця та працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу.
А тому твердження позивача з даного приводу є безпідставними.
Оскільки здійснення пошуку підходящої роботи, покладено на Державну службу зайнятості, при цьому працевлаштування осіб з інвалідністю залежить від їх бажання працювати, наявних у такої особи кваліфікації та знань, суд дійшов висновку про те, що за наявності бажаючих осіб з інвалідністю працевлаштуватися та направлення їх центром зайнятості, відповідач мав би можливість виконати норматив.
При цьому, суд зазначає, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов'язком щодо їх працевлаштування. Роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв'язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахуванню пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.
Враховуючи, що ТзОВ “Волиньморепродукти Плюс” у 2020 році вживало своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування такої особи, при цьому позивач не надав суду доказів того, що товариство відмовляло особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому суд дійшов висновку про те, що у позивача не було правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 25025,00 грн та нарахування пені в сумі 440,88 грн.
Протилежного судом не встановлено.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньморепродукти Плюс” про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк