ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.09.2021Справа № 910/10028/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріда Профіт»
про стягнення 18 404, 51 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТМА» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріда Профіт» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 82 404, 51 грн, з яких 64 000, 00 грн - основного боргу, 3 668, 66 грн - пені, 10 306, 27 грн - штрафу, 3 620, 27 грн - інфляційні втрати, 809, 31 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 53/1ПО поставки товару від 30.07.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМА» залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АТМА» строк для усунення недоліків позовної заяви.
08.07.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМА» надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
07.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повідомляє про сплату заборгованості у розмірі 64 000, 00 грн, на підтвердження чого надав платіжні доручення № 1204 від 24.06.2021 на суму 45000, 00 грн та № 1226 від 30.06.2021 на суму 19000, 00 грн, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 3668, 66 грн - пені, 10306, 27 грн - штрафу, 3 620, 27 грн - інфляційних втрат та 809, 31 грн - 3 % річних.
27.08.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що після отримання позовної заяви відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 64 000, 00 грн, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3 668, 66 грн - пені, 10 306, 27 грн - штрафу, 3 620, 27 грн - інфляційних втрат та 809, 31 грн - 3 % річних.
Дослідивши подану позивачем відповідь на відзив, суд відзначає наступне.
Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Враховуючи наведене, суд розцінює подану позивачем відповідь на відзив, як заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем після пред'явлення позивачем до суду позовної заяви, тобто до відкриття судом провадження у даній справі було перераховано позивачу суму основного боргу у розмірі 64 000, 00 грн, відповідно суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.
За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 18 404, 51 грн., з яких 3 668, 66 грн - пені, 10 306, 27 грн - штрафу, 3 620, 27 грн - інфляційних втрат та 809, 31 грн - 3 % річних.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
30.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТМА» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еріда Профіт» (далі - покупець) укладено договір № 53/1ПО поставки товару, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах цього договору, а покупець прийняти і оплатити санітарно-гігієнічне та професійне прибиральне обладнання (далі - товар) в кількості, асортменті та в строки обумовлені сторонами в даному договорі та в специфікаціях, рахнках-фактури, видаткових накладних які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, товар постачається в строки, узгоджені сторонами в специфікації. Постачальник має право дострокової поставки товару.
Згідно п.п. 4.1.-4.2. договору, ціна товару погоджується між сторонами на кожну партію товару і визначається в специфікаціях, рахунках-фактури та видаткових накладних. Загальна сума договору складається із сум специфікацій (рахунків-фактур, видаткових накладних).
За умовами п. 4.3. договору, оплата отриманого товару проводиться протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що в разі порушення покупцем умов, передбачених п. 4.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
За умовами п. 5.4. договору, в разі, якщо покупець прострочить виконання зобов'язань з оплати товару на строк понад 10 робочих днів, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику на його вимогу понад пеню, передбачену п. 5.3. договору, штраф за завдані таким простроченням збитки, розмір якого складає 10 % від простроченої суми.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше чим за 30 каледарних днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання внести зміни або розірвати договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік та на тих же умовах. Сторони погодили що така кількість пролонгацій необмежена (п. 7.1. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 103 062, 72 грн, що підтверджується видатковими накладними № 584 від 20.01.2021 на суму 30 931, 32 грн, № 598 від 21.01.2021 на суму 23 128, 74 грн, №711 від 25.01.2021 на суму 10 890, 90 грн, № 924 від 27.01.2021 на суму 2 422, 44 грн, № 926 від 27.01.2021 на суму 5 866, 56 грн, № 1151 від 02.02.2021 на суму 17 785, 20 грн, № 1226 від 03.02.2021 на суму 8 043, 96 грн, № 1243 від 03.02.2021 на суму 3 993, 60 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також виставленими рахунками на оплату № АВ-0001279 від 19.01.2021, № АВ-0001466 від 20.01.2021, № АВ-0001615 від 21.01.2021, № АВ-0002124 від 26.01.2021, № АВ-0001279 від 19.01.2021, № АВ-0002798 від 01.02.2021, № АВ-0002972 від 02.02.2021, № АВ-0003009 від 02.02.2021.
Так, 02.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТМА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еріда Профіт» укладено додаткову угоду № 5 до договору № 53/1ПО поставки товару від 30.07.2020, відповідно до якої покупець зобов'язується та гарантує сплатити постачальнику суму заборгованості у розмірі 103 062, 00 грн, шляхом здійснення оплати заборгованості до 09.04.2021, в тому числі до: 05.03.2021 - 17 000, 00 грн; 12.03.2021 - 17 000, 00 грн, 19.03.2021 - 17 000, 00 грн, 26.03.2021 - 17 000, 00 грн, 02.04.2021 - 17 000, 00 грн, 09.04.2021 - 18 062, 72 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 4.3., що підтверджується банківськими виписками по здійсненим ТОВ «Еріда Профіт» платежам та платіжними дорученнями № 1204 від 24.06.2021 та № 1226 від 30.06.2021.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 3 668, 66 грн - пені за загальний період з 04.02.2021 по 16.06.2021, 10 306, 27 грн - штрафу у розмірі 10 % від простроченої суми, 3 620, 27 грн - інфляційні втрати за загальний період з 04.02.2021 по 16.06.2021 та 809, 31 грн - 3 % річних за загальний період з 04.02.2021 по 16.06.2021.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 53/1ПО від 30.07.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 103 062, 72 грн, що підтверджується видатковими накладними № 584 від 20.01.2021 на суму 30 931, 32 грн, № 598 від 21.01.2021 на суму 23 128, 74 грн, №711 від 25.01.2021 на суму 10 890, 90 грн, № 924 від 27.01.2021 на суму 2 422, 44 грн, № 926 від 27.01.2021 на суму 5 866, 56 грн, № 1151 від 02.02.2021 на суму 17 785, 20 грн, № 1226 від 03.02.2021 на суму 8 043, 96 грн, № 1243 від 03.02.2021 на суму 3 993, 60 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також виставленими рахунками на оплату № АВ-0001279 від 19.01.2021, № АВ-0001466 від 20.01.2021, № АВ-0001615 від 21.01.2021, № АВ-0002124 від 26.01.2021, № АВ-0001279 від 19.01.2021, № АВ-0002798 від 01.02.2021, № АВ-0002972 від 02.02.2021, № АВ-0003009 від 02.02.2021.
Однак, відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 4.3., що підтверджується банківськими виписками по здійсненим ТОВ «Еріда Профіт» платежам та платіжними дорученнями № 1204 від 24.06.2021 та № 1226 від 30.06.2021.
Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами п. 4.3. договору, оплата отриманого товару проводиться протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем на поточний рахунок постачальник.
Таким чином, враховуючи умови п. 4.3. договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що:
- за видатковою накладною № 584 від 20.01.2021 на суму 30 931, 32 грн строк оплати настав 03.02.2021 та, починаючи з 04.02.2021 вібулося прострочення виконання грошового зобов'язання;
- за видатковою накладною № 598 від 21.01.2021 на суму 23 128, 74 грн строк оплати настав 04.02.2021 та, починаючи з 05.02.2021 вібулося прострочення виконання грошового зобов'язання;
- за видатковою накладною №711 від 25.01.2021 на суму 10 890, 90 грн строк оплати настав 08.02.2021 та, починаючи з 09.02.2021 вібулося прострочення виконання грошового зобов'язання;
- за видатковою накладною № 924 від 27.01.2021 на суму 2 422, 44 грн строк оплати настав 10.02.2021 та, починаючи з 11.02.2021 вібулося прострочення виконання грошового зобов'язання;
- за видатковою накладною № 926 від 27.01.2021 на суму 5 866, 56 грн строк оплати настав 10.02.2021 та, починаючи з 11.02.2021 вібулося прострочення виконання грошового зобов'язання;
- за видатковою накладною № 1151 від 02.02.2021 на суму 17 785, 20 грн строк оплати настав 16.02.2021 та, починаючи з 17.02.2021 вібулося прострочення виконання грошового зобов'язання;
- за видатковою накладною № 1226 від 03.02.2021 на суму 8 043, 96 грн строк оплати настав 17.02.2021 та, починаючи з 18.02.2021 вібулося прострочення виконання грошового зобов'язання;
- за видатковою накладною № 1243 від 03.02.2021 на суму 3 993, 60 грн строк оплати настав 17.02.2021 та, починаючи з 18.02.2021 вібулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що в разі порушення покупцем умов, передбачених п. 4.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
За умовами п. 5.4. договору, в разі, якщщо покупець прострочить виконання зобов'язань з оплати товару на строк понад 10 робочих днів, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику на його вимогу понад пеню, передбачену п. 5.3. договору, штраф за завдані таким простроченням збитки, розмір якого складає 10 % від простроченої суми.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 668, 66 грн - пені за загальний період з 04.02.2021 по 16.06.2021.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 306, 27 грн - штрафу у розмірі 10 % від простроченої суми, суд відзначає наступне.
Так, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 5.4. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 10 306, 27 грн - штрафу у розмірі 10 % від простроченої суми (по кожній видатковій накладній окремо).
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 620, 27 грн - інфляційні втрати за загальний період з 04.02.2021 по 16.06.2021 та 809, 31 грн - 3 % річних за загальний період з 04.02.2021 по 16.06.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за поставлений товар, встановив, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 620, 27 грн - інфляційні втрати за загальний період з 04.02.2021 по 16.06.2021 та 809, 31 грн - 3 % річних за загальний період з 04.02.2021 по 16.06.2021.
Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМА» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМА» - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріда Профіт» (вул. Пріорська, буд. 21, м. Київ, 04114, ідентифікаційний код - 43672577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМА» (вул. Вербицького, буд. 1, м. Київ, 02068, ідентифікаційний код - 31287090) 3 668 (три тисяі шістсот шістдесят вісім) грн. 66 коп. - пені, 10 306 (десять тисяч триста шість) грн 27 коп. - штрафу, 3 620 (три тисячі шістсот двадцять) грн 27 коп. - інфляційних втрат, 809 (вісімсот дев'ять) грн. 31 коп. - 3 % річних та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков