ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.09.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/376/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ТОВ "УКР Газ Ресурс" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс"
до відповідача Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу
про стягнення заборгованості в сумі 368158,24 грн,
за участю:
представника відповідача Квасниця О.А.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 28.02.2020 № 56 в сумі 368158,24 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.08.21 позов задоволено повністю, стягнуто з Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс" - 332740, 18 грн. основного боргу, 15206,85 грн. пені, 3656,50 грн. 3% річних, 16554,71 грн. інфляційних втрат та 5522,37 грн. витрат по сплаті судового збору.
При ухвалені зазначеного рішення судом не вирішено питання щодо судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу буде визначено за результатами розгляду справи.
30.08.2021, на адресу суду надійшла заява представника ТОВ "УКР Газ Ресурс" про ухвалення додаткового рішення у справі в якій позивач просить суд стягнути з Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс" 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 31.08.2021 вищевказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2021, про що учасники справи належним чином повідомлені.
09.09.2021 до суду від Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу надійшли письмові пояснення по справі в яких останній просить відмовити у стягненні з відповідача заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу.
Обгрунтовуючи вищевказане пояснення відповідач зазначає таке:
- в заяві позивача не зазначено чи є адвокат Невструєв Л.Б. штатним працівником ТОВ "УКР Газ Ресурс" чи надає правову допомогу на підставі цивільно-правової угоди;
- в заяві відсутнє обгрунтування суми погодинної оплати та порядку обліку витраченого адвокатом часу;
- позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
- надання адвокатом послуг позивачу (не пізніше 23.04.2021) значно передує оформленню акта про прийняття-передачу наданих послуг від 05.08.2021. 09.09.2021 суд відклав розгляд заяви ТОВ "УКР Газ Ресурс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/376/21 на 29.09.2021, про що учасники справи повідомлені належним чином.
20.09.2021 до суду від позивача надійшли заперечення на пояснення по справі в яких останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При цьому зазначає, що ТОВ "УКР Газ Ресурс" надані суду всі належні докази на підтвердження надання правничих послуг.
29.09.2021 представник позивача в судове засідання не з'явився. Судом враховано, що за приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Крім того, позивач просив здійснити розгляд заяви про винесення додатково рішення без виклику та участі представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50 %.
Обгрунтовуючи підстави задоволення останнього вказує, що з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, зазначені в акті послуги не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
На думку представника відповідача, адвокатом завищена кількість годин щодо ознайомлення із документами про несплату Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу заборгованості за поставлений природний газ та підготовки позовної заяви з додатками; заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає складності справи і кількості витраченого часу для досвідченого адвокати, зазначені в акті послуги є ідентичними по своїй суті.
Розглянувши в судовому засіданні заяву ТОВ "УКР Газ Ресурс", дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, суд дійшов таких висновків.
Згідно матеріалів справи захист інтересів позивача здійснював адвокат Невструєв Леонід Борисович (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 4409/10 від 23.12.2010 ).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано копії:
- договору про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019 ( а.с. 66-68);
- додаткової угоди від 01.04.2021 №02-5/21 до договору № 13/5 від 20.05.2019 про надання правничої допомоги (а.с. 69);
- детального опису наданої правничої допомоги;
- акта № 5/21 про прийняття-передачу наданих послуг від 05.08.2021 (том 2, а.с.32).
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 20.05.2019 між адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем та ТОВ "УКР Газ Ресурс", як клієнтом, укладено договір № 13/5 про надання правничої допомоги.
На умовах цього договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну професійну правничу допомогу клієнту (п. 1.1).
01.04.2021 між адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем та ТОВ "УКР Газ Ресурс" укладено Додаткову угоду №02-5/21 до договору № 13/5 від 20.05.2019 про надання правничої допомоги.
Пунктом 1.1. Додаткової угоди встановлено, що адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню з Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на користь клієнта заборгованості за поставлений природний газ яка утворилась на дату укладання цієї додаткової угоди.
Згідно п.2.1. Додаткової угоди сторони погоджують розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 2500,00 грн. за 1 годину.
Клієнт оплачує гонорар протягом 60 днів з моменту підписання акту наданих послуг (п. 2.6 Додаткової угоди).
Згідно акта № 5/21 про прийняття-передачі наданих послуг від 05.08.2021, який підписаний адвокатом та клієнтом, а також скріплений печаткою ТОВ "УКР Газ Ресурс", вартість наданих послуг складає 20000,00 грн, а саме: ознайомлення адвокатом із документами щодо несплати Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу заборгованості за поставлений природний газ (3 год., вартість за одну годину 2500,00 грн.) - 7500,00 грн; підготовка адвокатом позовної заяви з додатками (5 год., вартість за одну годину 2500,00 грн.) - 12500,00.
Загальна вартість послуг професійної правничої допомоги наданої у цій справі становить 20000,00 грн.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з наданих заявником доказів, суд дійшов висновку що адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем надано позивачу всі послуги з правової допомоги перераховані в Акті №5/21 від 05.06.2021.
Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Тобто, застосування відповідних положень частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи.
Зазначена правова позиція також викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на адвоката. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові № 905/1795/18.
У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Надалі об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
З огляду на недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю зазначеної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання останньої, враховуючи клопотання відповідача щодо необхідності зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, застосувавши критерії ч.4 ст. 126 та на підставі ч.5 ст 126 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених витрат щодо ознайомлення адвокатом із документами про несплату Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу заборгованості за поставлений природний газ та підготовки адвокатом позовної заяви з додатками на 50% - з 20000,00 грн. (8 год.) до 10000,00 грн. (4 год.).
За наведених обставин та правових норм, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям саме у даній справі, за представництво інтересів позивача складає 10000,00 грн.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 241, 244, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс" задоволити частково.
Стягнути з Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 02070855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс", вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс. 201, м. Київ, 04080 (ідентифікаційний код 41427817) - 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
В решті заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, визначений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 06.10.2021
Суддя Л. М. Неверовська