"06" жовтня 2021 р. м. Харків Справа № 905/439/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді: Зубченко І.В. (доповідач), Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.
при секретарі судового засідання: Романенко С.А.
за участю представників:
від позивача:Боголіп Ю.В., довіреність №392 від 14.06.2021р., свідоцтво серія ДП №3578 від 15.12.2017р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області (вх.№2331Д/3 від 02.08.2021р.)
на рішення господарського суду Донецької області
ухвалене 29.06.2021р. (повний текст складено та підписано 09.07.2021р. у м.Харкові)
у справі №905/439/21 (суддя Зекунов Е.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області
про стягнення штрафу у розмірі 72.230,00грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області, про стягнення штрафу у розмірі 72.230,00грн. за неправильне зазначення у залізничній накладній кількості вантажу у вагонах №63735641 та №61528717.
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.06.2021р. (повний текст складено та підписано 09.07.2021р.) у справі №905/439/21 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 29.06.2021р. у справі №905/439/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. У разі не прийняття до уваги доводів відповідача щодо безпідставності заявлених позовних вимог та задоволення у зв'язку із цим позовних вимог щодо стягнення штрафу, зменшити його загальний розмір на 90% до 7.223,00грн.
Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам та доказам сторін, неповно досліджено обставини справи, а рішення місцевого господарського суду прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. У якості підстав для скасування оскаржуваного рішення скаржник називає наступні:
- акт загальної форми, доданий позивачем до позовної заяви, містить посилання на іншу накладну, ніж та, за якою фактично перевозився вантаж. Перевірка фактичної маси вантажу у вагонах здійснювалася ст.Синельникове-1 після повідомлення ст.Павлоград-1 про нестачу, яка повинна була скласти акт загальної форми та комерційний акт, у зв'язку із чим встановити причини виникнення невідповідності маси вантажу не вбачається за можливе. З огляду на зазначене, акт загальної форми є юридично неспроможним, як засіб доказування за змістом зафіксованих у ньому обставин, та не може бути належним та допустимим доказом;
- хибними є висновки суду про те, що комерційний акт, який підтверджує факт неправильного зазначення відповідачем у перевізних документах маси вантажу, складений позивачем у повній відповідності із нормами діючого законодавства. Так, у порушення п.10 Правил комерційний акт не був підписаний начальником вантажного району (завідувачем вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи). У свою чергу, у матеріалах справи відсутній штатний розпис ст.Синельникове-1 та ст.Сартана, або будь-які інші допустимі докази, що підтверджують факт відсутності в штаті станції посади начальника вантажного району (двору). За відсутності в матеріалах справи відповідних доказів, хибним є висновок суду про те, що заступник начальника станції Чайка О.Є. правомірно підписала спірний комерційний акт. Аналогічна ситуація виникла щодо визнання права посадових осіб ст.Сартана на засвідчення своїми підписами обставин, зазначених у розділі «Є» комерційного акту. Факти, встановлені в розділі «Є» комерційного акту, засвідчені лише одним підписом уповноваженої особи (заступником начальника станції), інші представники підписали комерційний акт без належних правових підстав, що є порушенням положень п.п.10, 12 Правил;
- виписки з Книги контрольних зважувань не можуть служити доказом по справі, оскільки ведення вказаної книги передбачено Інструкцією з ведення станційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 14.06.2003р. №147-ц, яка за своєю природою є внутрішнім документом та поширюється виключно на підрозділи Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». До того ж вказана Інструкція не була зареєстрована у встановленому законодавством порядку;
- зазначена у спірному комерційному акті різниця маси вантажу не свідчить про неправильне зазначення маси вантажу, з огляду на те, що фактично зважування на станціях відбувалось різними способами: на станції відправлення у русі, а на ст.Синельникове-1 у статичному режимі;
- позивачем не додано до матеріалів справи документів, які б підтверджували тип ваг, на яких здійснювалася перевірки маси вантажу на ст.Сартана, їх характеристики та дані про державну повірку та таврування ваг. Судом першої інстанції неправомірно прийнято доказ, а саме копію паспорта на ваги, на яких здійснювалась перевірка маси вантажу на ст.Сартана, оскільки ні позовна заява, ні відповідь на відзив не містять посилання на те, що вищевказаний документ не був доданий до матеріалів справи разом з позовною заявою з поважних причин (з їх зазначенням);
- посадові інструкції співробітників ст.Сартана прийняті до уваги судом незаконно, оскільки вони не були подані разом із позовною заявою, а клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів не містить обґрунтування, яким чином карантин вплинув на неможливість подання таких доказів разом із позовною заявою;
- суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу, не розглядаючи по суті надані відповідачем обґрунтування. Статутом не встановлено пряму заборону суду зменшувати розмір неустойки, що підлягає стягненню, у зв'язку з надмірністю її розміру. Таке право у певних ситуаціях надано статтями 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). На підтвердження названого доводу апелянт посилається на низку постанов Верховного Суду, зокрема, від 16.10.2019р. у справі №910/143/19, від 25.06.2018р. у справі №906/754/17, від 20.08.2018р. у справі №925/1025/17, від 26.03.2020р. у справі №916/2154/19.
Для розгляду апеляційної скарги згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2021р. відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та зобов'язано позивача у строк до 25.08.2021р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.08.2021р. призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на рішення господарського суду Донецької області від 29.06.2021р. (повний текст складено та підписано 09.07.2021р.) у справі №905/439/21 у порядку письмового провадження.
27.08.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) на поштову адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи №905/439/21 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
30.08.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) на поштову адресу суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу (який згідно накладної, наявної на конверті, в якому надійшов документ, був направлений на адресу суду 27.08.2021р., (тобто з пропуском визначеного судом строку) із клопотанням про поновлення строку на його подання.
За змістом відзиву позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. За коротким змістом відзиву позивач наголошує на наступному:
- доводи відповідача щодо недодання до комерційного акту штатного розпису, або зазначення його дати на підтвердження відсутності в штаті посади начальника вантажного двору у спірному комерційному акті є безпідставними, оскільки положення Правил складання актів та Статуту залізниць України не містять вимог щодо зазначення цих відомостей у комерційному акті, достатньо констатації факту відсутності відповідної посади за штатним розписом;
- комерційний акт складений та підписаний з додержанням вимог трьох підписів особами, повноваження яких підтверджені матеріалами справи, що за своєю формою та змістом відповідає п.10 Правил складання актів, а отже названий акт є належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу;
- скаржником безпідставно ототожнюється спосіб визначення/перевірки маси вантажу (регламентований ст.37 Статуту залізниць України) зі способом зважування на вагах, тоді як у п.22 Правил видачі вантажів йдеться саме про спосіб визначення маси вантажу, який у розглядуваному випадку є один і той же - шляхом зважування на вагонних вагах. Вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування при визначенні/перевірці маси вантажу на станції відправки та станції призначення нормативні документи не містять;
- у розглядуваному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначеного розмір штрафу, тому підстави для його зменшення відсутні. На підтвердження зазначеного доводу позивач посилається на правову позицію, викладену в постановах Вищого господарського суду України у справах №910/13414/15, №905/3461/15 та у постановах Верховного Суду у справах №906/434/17, №914/2339/17.
Розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу в контексті наведених у ньому причин, враховуючи незначний пропуск строку на подання відзиву, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на подання відзиву та про задоволення відповідного клопотання позивача, що відображено в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2021р.
Названою ухвалою, разом з іншим, колегія суддів визнала за можливе задовольнити клопотання відповідача, змінити порядок розгляду апеляційної скарги у справі №905/439/21 та призначила справу до розгляду у судовому засіданні на 06.10.2021р.
З огляду на отримання на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" клопотання про забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні у справі №905/439/21, призначеному на 06.10.2021р., у режимі відеоконференції, у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії Радіонової О.О. та Черноти Л.Ф., на підставі розпорядження керівника апарату суду, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.
Розглянувши клопотання позивача про участь у судовому засіданні 06.10.2021р. у режимі відеоконференції, судова колегія ухвалою від 29.09.2021р. задовольнила його.
У судовому засіданні 06.10.2021р. представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судом враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Керуючись наведеними приписами законодавства, приймаючи до уваги те, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а відповідачем не повідомлено суду про наявність поважних причин неявки у судове засідання, судова колегія визнала за можливе розглянути справу №905/439/21 за відсутністю представника Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" за наявними матеріалами.
Суд апеляційної інстанції відповідно до ст.269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу, складено протокол.
У судовому засіданні 06.10.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2020р. Публічним акціонерним товариством “Енергомашспецсталь” зі станції Шпичкине Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці направлено за залізничною накладною №51395028, зокрема у вагонах №63735641, №61528717, вантаж - шлак металургійний для переправлення, не поіменований в алфавіті (вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”).
Накладна №51395028, крім вищезазначеного містить наступну інформацію: маса вантажу у вагоні №63735641 - 69500кг, у вагоні №61528717 - 69400кг; спосіб визначення маси - на вагонних вагах у русі (Мах 150т); ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником.
При проходження вагонів №63735641, №61528717 через станцію Синельникове-1 Придніпровської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України залізницею було здійснено перевірку маси вантажу, за наслідками якої виявлено невідповідність маси у названих вагонах масі, вказаній відправником у накладній №51395028, про що складено акт загальної форми №3344 від 01.11.2020р.
Зі змісту зазначеного акту вбачається, що вагон №63735641 завантажений менше документа на 6300кг, вагон №61528717 завантажений менше документа на 5900кг.
Згідно тверджень позивача, невідповідність фактичної маси вантажу масі вантажу, яка зазначена у накладній №51395028, засвідчено комерційним актом №453603/139/556, складеним 01.11.2020р. на станції. Зі змісту названого акту вбачається, що контрольне переважування вагонів №63735641, №61528717 здійснювалось на справних 150т тензометричних вагах станції Синельникове - 1 Придніпровської залізниці, повірених 08.05.2020р. При зважуванні виявилось: у вагоні №63735641 брутто - 85900кг, тара з документу - 22700кг, нетто - 63200кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 6300кг; у вагоні №61528717 брутто - 86700кг, тара з документу - 23200кг, нетто - 63500кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 5900кг. Навантаження у вагонах нижче рівня бортів на 0,9м, рівномірне. Без виїмок та поглиблень. Вантаж не маркований. Люки закриті, течі вантажу немає; вагони технічно справні.
З огляду на зазначене Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” штрафу в розмірі 72.230,00грн.
Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.
Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч.1). Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.2).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.909 ЦК України, які кореспондуються з ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч.5 ст.307 ГК України).
У контексті наведених приписів укладення договору перевезення вантажу підтверджується, зокрема, складанням транспортної накладної.
Статтею 6 глави 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., (далі - Статут) унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст.22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
За змістом ст.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Міністерством транспорту України №644 від 21.11.2000р., унормовано, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».
Згідно пояснень щодо заповнення накладної, наведених у додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, графа «маса вантажу, визначена відправником» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається: відправником або залізницею. У графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Згідно з п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
За змістом ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
У контексті приписів ст.105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до положень ч.1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт», які кореспондуються із положеннями ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
При цьому комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
На підставі викладених вище норм місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею. Даний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №914/2339/17.
Як убачається з матеріалів справи, під час прибуття вагонів №63735641, №61528717 на станцію Сартана Донецької залізниці була проведена перевірка маси вантажу у вказаних вагонах, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №51395028. Результати здійсненого переважування вантажу відображено в комерційному акті №453603/139/556. Зі змісту названого акту вбачається, що контрольне переважування вагонів №63735641, №61528717 здійснювалось на справних 150 т тензометричних вагах станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці, повірених 08.05.2020р. При зважуванні виявилось наступне: у вагоні №63735641 брутто - 85900кг, тара з документу - 22700кг, нетто - 63200кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 6300кг; у вагоні №61528717 брутто - 86700кг, тара - 23200кг, нетто - 63500кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 5900кг. Крім того виявлено навантаження у вагонах нижче рівня бортів на 0,9м, рівномірне; без виїмок та поглиблень; вантаж не маркований; люки закриті; течі вантажу немає; вагони технічно справні.
На переконання апелянта, у порушення п.10 Правил комерційний акт не був підписаний начальником вантажного району (завідувачем вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи). У свою чергу, у матеріалах справи відсутній штатний розпис ст.Синельникове-1 та ст.Сартана, або будь-які інші допустимі докази, що підтверджують факт відсутності в штаті станції посади начальника вантажного району (двору). За відсутності в матеріалах справи відповідних доказів, згідно тверджень скаржника, хибним є висновок суду про те, що заступник начальника станції Чайка О.Є. правомірно підписала спірний комерційний акт. Аналогічна ситуація виникла щодо визнання права посадових осіб ст.Сартана на засвідчення своїми підписами обставин, зазначених у розділі «Є» комерційного акту. Факти, встановлені в розділі «Є» комерційного акту, засвідчені лише одним підписом уповноваженої особи (заступником начальника станції), інші представники підписали комерційні акти без належних правових підстав, що є порушенням положень п.п.10, 12 Правил.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Згідно з п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, комерційний акт №453603/139/556 від 01.11.2020р. складено та підписано начальником станції Боровик Н.В., комерційним агентом Чумаченко І.О. та заступником начальника станції Чайка О.Є. При цьому до матеріалів справи долучено посадову інструкцію начальника станції Боровик Н.В., посадову інструкцію комерційного агента Чумаченко І.О. та наказ начальника станції Синельникове-1 №102 від 25.02.2020р. «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти», яким уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів, зокрема, заступника начальника станції Чайку О.Є.
Як зазначалося вище за текстом постанови, 01.11.2020р. на попутній станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці відбулося зважування маси вантажу у спірних вагонах №63735641, №61528717, за наслідками чого складено комерційний акт №453603/139/556.
Відповідно до п.12 Правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
З огляду на приписи п.12 Правил складання актів, станцією призначення Сартана Донецької залізниці в розділі «Є» комерційного акту №453603/139/556 зроблено відмітку «Під час перевірки вантажу різниці з цим актом немає», оскільки зважування вантажу відбувалось на попутній станції.
На станції призначення Сартана Донецької залізниці комерційний акт №453603/139/556 від 01.11.2020р. підписано ОСОБА_1 , комерційними агентами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також вантажоотримувачем Гончаровою.
Повноваження Нестеренко І.М., як комерційного агента, на підписання комерційного акту підтверджено наявним у матеріалах справи наказом начальника станції Маріуполь-Порт №87/ДС від 07.02.2020р. «Про призначення відповідальних осіб за складання, правильність оформлення та підписання комерційних актів у структурному підрозділі «Станція Маріуполь-Порт»». Названим наказом, разом з іншим, призначено відповідальних осіб, які мають право підпису в комерційних актах, складених на станції Сартана згідно Статуту залізниць України, зокрема, заступника начальника станції Шелехова А.Ю. та змінних агентів комерційних станції Сартана. До того ж, на підтвердження повноважень осіб на підписання комерційних актів до матеріалів справи додано посадові інструкції на заступника начальника станції ОСОБА_1 , агента комерційного «змінний» станції Сартана Мищенко С.С. та агента комерційного «з розшуку вантажу» станції Сартана Нестеренко І.М.
Враховуючи приписи ст.ст.64, 65 ГК України, які передбачають право підприємства самостійно визначати свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис, господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
З огляду на зазначені вище обставини справи та норми права, суд апеляційної інстанції вважає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що комерційний акт №453603/139/556 від 01.11.2020р., у якому встановлено факт невідповідності маси вантажу, складено та підписано як на станції попутній, так і на станції призначення трьома уповноваженими особами, із дотриманням вимог Правил складання актів. Названий акт відповідає вимогам Статуту залізниць України.
При цьому господарським судом Донецької області доречно враховано, що спірний вантаж прибув у завантажених засобами відправника вагонах, у комерційному відношенні без порушень, що додатково підтверджує факт неправильного зазначення маси вантажу в накладних саме відправником. До того ж відповідачем не надано доказів оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційних актах.
Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №63735641, №61528717 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №51395028.
В обґрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» наголошує на тому, що зазначена у спірному комерційному акті різниця маси вантажу не свідчить про неправильне зазначення маси вантажу, з огляду на те, що фактично зважування на станціях відбувалось різними способами: на станції відправлення у русі, а на ст.Синельникове-1 у статичному режимі.
Судова колегія відхиляє відповідний довод апеляційної скарги з огляду на наступне. Зі змісту ст.37 Статуту вбачається, що існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах; підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; розрахунковим методом; за обміром; умовно.
Відповідно до п.22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Тобто, названа умова не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення. Вантажовідправник у такому разі має обрати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Разом з цим, залізниця, під час перевірки на станціях не позбавлена права обирати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
При цьому відповідачем безпідставно ототожнено спосіб визначення/перевірки маси вантажу (регламентований ст.37 Статуту) зі способом зважування на вагах, тоді як у п.22 Правил видачі вантажів мова йде саме про спосіб визначення маси вантажу, який у розглядуваному випадку є один і той же - шляхом зважування на вагонних вагах.
Безпідставними також є посилання скаржника на недотримання порядку зважування, тобто процедури в межах одного способу визначення маси вантажу. Відповідно до п.10 Правил приймання вантажів до перевезення порядок зважування (із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розщеплення для даного типу вантажу) залежить від типу використаних вагонних ваг. При цьому вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування при визначенні/перевірці маси вантажу на станції відправки та станції призначення нормативні документи не містять.
Доводу скаржника про те, що позивачем не додано до матеріалів справи документів, які б підтверджували тип ваг, на яких здійснювалася перевірки маси вантажу на ст.Сартана, їх характеристики та дані про державну повірку і таврування ваг, уже було надане обґрунтоване спростування місцевим господарським судом. При цьому господарським судом Донецької області вірно зазначено наступне, що з огляду на приписи Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, враховуючи наявну у технічному паспорті засобу ваговимірювальної техніки ст.Сартана Донецької залізниці інформацію щодо міжповірочного інтервалу, беручи до уваги здійснення зважування спірних вагонів по ст.Сартана Донецької залізниці у листопаді 2020р., на вищевказану дату зважування поширювались міжповірочний інтервал (державна повірка) від 04.09.2020р., скріплений відбитком повірочного тавра (печаткою), та огляд-перевірка від 10.09.2020р., чим спростовуються доводи відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" також зауважує про те, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги додані позивачем до відповіді на відзив документи, а саме наказ Структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №87/ДС від 07.02.2020р. та технічний паспорт засобу вимірювальної техніки, оскільки ні позовна заява, ні відповідь на відзив не містять посилання на те, що вищевказані документи не були додані до матеріалів справи з поважних причин (з їх зазначенням), а клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів не містить обґрунтування, яким чином карантин вплинув на неможливість подання таких доказів разом із позовною заявою.
Разом з тим, враховуючи визначений ч.3 ст.13 ГПК України принцип змагальності сторін, положення названого Кодексу щодо доказів та доказування, передбачене ст.119 ГПК України право суду поновити за заявою учасника справи пропущений процесуальний строк для подання доказів (за наявності поважних причин його пропуску), оскільки вказані документи були подані позивачем у підтвердження доводів, які наведені у відзиві на позовну заяву, господарський суд Донецької області правомірно прийняв вказані докази до розгляду з метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації їх прав, визначених ГПК України та прийняття рішення зі встановленням усіх обставин справи.
Згідно приписів абз.2 п.2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Відповідно до п.5.5 названих Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Нормами ст.122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначену у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст.118 Статуту).
Оскільки провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №63735641 становила 7.223,00грн., №61528717 - 7.223,00грн., розмір штрафу становить у вагоні №63735641 -- 36.115,00грн, №61528717 - 36.115,00грн., загальний розмір нарахованого штрафу складає 72.230,00грн.
За змістом апеляційної скарги відповідач наголосив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про зменшення розміру штрафу, не розглядаючи по суті надані відповідачем обґрунтування.
Частиною 3 ст.551 ЦК України, на яку посилається апелянт, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Поряд з цим, главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Разом з тим, відповідно до п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту. При цьому, зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №914/2339/17 та від 27.03.2020р. у справі №917/500/19.
Поряд з цим, дослідивши наведені в апеляційній скарзі аргументи відповідача щодо наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу та надавши оцінку наявним у справі доказам, судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо наявності виняткових обставин у контексті приписів ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України як підстав для зменшення розміру штрафу.
Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 72.230,00грн.
У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення рішення, яке переглядається, із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" підлягає залишенню без задоволення, а рішення, яке переглядається, - без змін.
За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 29.06.2021р. (повний текст складено та підписано 09.07.2021р.) у справі №905/439/21 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 29.06.2021р. (повний текст складено та підписано 09.07.2021р.) у справі №905/439/21- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 06.10.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2021р.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.Є. Медуниця