вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" жовтня 2021 р. Справа№ 910/4448/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Станіка С.Р.
секретар судового засідання Макуха О.А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
від 04.06.2021
у справі №910/4448/21 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 15 742,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/4448/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» судові витрати в сумі 3 000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» оскаржило в апеляційному порядку, просило скасувати в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким витрати на професійну правничу допомогу стягнути в розмірі 6 500, 00 грн., в решті додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Доводи апелянта зводяться до безпідставного зменшення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу без врахування тієї обставини, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, відповідач не скористався правом на подання обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, тому з огляду на практику Верховного Суду, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване додаткове рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що не погодившись з клопотанням позивача про розподіл судових витрат, відповідач звернувся до місцевого господарського суду із клопотанням про зменшення їх розміру, яке було отримано судом 04.06.2021, що в свою чергу свідчить про наявність у суду правових підстав для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу. На переконання відповідача, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6 500, 00 грн. складають більш ніж 40% від стягненої за рішенням суду суми та відповідно є неспівмірними.
В судовому засідання апеляційної інстанції 05.10.2020, яке відбулось в режимі відеоконференції, брали участь представники сторін, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване додаткове рішення в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким витрати на професійну правничу допомогу стягнути в розмірі 6 500, 00 грн., в решті додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги оскаржуване додаткове рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми штрафу в розмірі 70 131,40 грн. в зв'язку із несвоєчасною доставкою вантажу залізницею. В наданій суду першої інстанції заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 15 742, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» суму штрафу в розмірі 15 742,00 грн. та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
31.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4448/21 щодо розподілу судових витрат, в якій позивач просив понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн. покласти на відповідача.
Як вище згадувалось, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/4448/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» судові витрати в сумі 3 000,00 грн.
Задовольняючи вказані вище заяви позивача частково, місцевий суд враховуючи суму позовних вимог, заявлених позивачем до стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), ступінь відповідальності сторін в даних правовідносинах, проведену адвокатом роботу з надання правової допомоги клієнту (позивачу), дійшов висновку про правомірність частини вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем в зв'язку із розглядом справи №910/4448/21, а саме, в розмірі 3 000,00 грн.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду.
За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.
Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, що у разі, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Судові витрати згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст. 126 ГПК України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом.
Визначення договору про надання правової допомоги також міститься в ст.1 вказаного Закону, відповідно до якої договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 ЦК України. Зокрема, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України ).
Положеннями ст. 632 ЦК України врегульовано поняття ціни договору, зокрема, визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено копію Договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням, акт виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/06 від 26.02.2021, згідно якого вартість наданих позивачу послуг складає 5 000,00 грн., рахунок на оплату №17-01/06 від 26.02.2021 на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення №6442 від 26.02.2021 року на суму в розмірі 5 000,00 грн., акт виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/17 від 27.05.2021, згідно якого вартість наданих позивачу послуг складає 1 500,00 грн., рахунок на оплату №17-01/17 від 27.05.2021 на суму 1 500,00 грн., платіжне доручення №6493 від 27.05.2021 на суму в розмірі 1 500,00 грн.
Вищезгаданими доказами та наявними матеріалами справи підтверджується надання адвокатом позивачеві послуг з професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі, а також здійснення останнім оплати за ці послуги в сумі 6 500, 00 грн.
При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вище згадувалось, обов'язок доведення неспівмірності витрат згідно ч. 6 ст. 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Постановою від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема вказавши, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Надалі об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
В постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що наведена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Однак, як встановлено матеріалами справи, відповідачем до винесення додаткового рішення не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, в тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, орієнтовний розмір яких було вказано в позовній заяві, а точна сума до стягнення - у клопотанні про розподіл судових витрат.
Таким чином, відповідачем, відповідно до ст. 126 ГПК України, не доведено належними та допустимим доказами неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на отримання судом першої інстанції клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу 04.06.2021 (в день ухвалення додаткового рішення) та на наявність у суду першої інстанції правових підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення судових витрат на підставі його клопотання відхиляються апеляційним судом, адже матеріалами справи встановлено, що відповідне клопотання відповідача було зареєстровано в суді та долучено суддею до справи 07.06.2021, що підтверджується відтиском печатки канцелярії суду та штемпелю судді на першій сторінці цього клопотання (а.с. 123).
При цьому, наданий відповідачем витяг з офіційного сайту Укрпошти за штрих кодовим ідентифікатором 6500907072627 містить лише дату вручення відправлення 04.06.2021 (день ухвалення оскаржуваного рішення), проте згідно Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України вхідні документи реєструються як у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час. У разі неможливості з об'єктивних причин (кінець робочого дня, тощо) здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.
Оскільки вищезгадане клопотання зареєстровано 07.06.2021, тобто на наступний робочий день після ухвалення додаткового рішення, отримання вказаного відправлення 04.06.2021, не свідчить про обізнаність суду на дату ухвалення судового рішення про надходження такого клопотання та про наявність підстав для зменшення витрат на правову допомогу на підставі поданого відповідачем клопотання.
Отже, за відсутності на дату ухвалення оскаржуваного додаткового рішення (04.06.2021) клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави за власною ініціативою для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені позивачем.
З огляду на наведене, сукупність доказів щодо витраченого адвокатами часу на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, відсутність на дату ухвалення додаткового рішення (04.06.2021) вмотивованого клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг й виконаних робіт та ціною позову, відтак підлягає задоволенню в заявленому до стягнення розмірі, а саме, в сумі 6 500, 00 грн.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст.277 ГПК України є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування вимог матеріального права.
За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, оскаржене додаткове рішення вважає незаконним й таким, що підлягає частковому скасуванню з викладенням його резолютивної частини в новій редакції про задоволення відповідної заяви позивача в повному обсязі. Тому доводи позивача по суті його апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга - підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» задовольнити, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/4448/21 - частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройца, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літера А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) 6 500, 00 грн. судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.».
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/4448/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.10.2021
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Є.Ю. Шаптала
С.Р. Станік