Справа № 2-1523/10
14 червня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя в складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Мевлюдовій Ф.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору дарування частково недійсним та визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування частково недійсним та визнання договору купівлі-продажу недійсним. Свої вимоги мотивував тим, що 12.11.2004 року він під впливом тяжких обставин (хвороба дружини) та на вкрай невигідних для нього умовах був змушений укласти з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (його дітьми) договір дарування своєї ? частки квартири АДРЕСА_1. Після укладення договору він залишався проживати у квартирі, однак у грудня 2007 року йому стало відомо про те, що відповідачі 04.07.2007 року продали цю квартиру ОСОБА_4 Він пенсіонер, іншого житла не має. Просить визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 12.11.2004 року, частково на ? частку вказаної квартири недійсним; - визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04.09.2007 року недійсним.
Ухвалою суду від 26.02.2009 року до участі у справі залучено в якості третіх осіб з боку відповідачів - приватного нотаріуса Сімферопольського міського округу ОСОБА_6 та приватного нотаріуса Сімферопольського міського округу ОСОБА_5
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2, який є одночасно представником відповідача ОСОБА_3, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.
Треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_5 та приватний нотаріус ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, про слухання справи сповіщені належним чином.
Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи та докази, надані сторона відповідно до приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України, суд дійшов до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 12.11.2004 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було посвідчено договір дарування часток квартири (а.с. 91). Відповідно до цього договору ОСОБА_1 та ОСОБА_8 подарували по ? частині квартири кожний, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 - співвласники, прийняли в дар відповідно по ? частині кожний квартири АДРЕСА_1.
За текстом договору слідує, що дарувателі та обдаровані розуміючи значення і умови цієї угоди та її правові наслідки, підтвердили дійсність намірів, а також те, що вказаній договір не носить характер фіктивної або удаваної угоди.
З матеріалів справи слідує, що договір дарування часток зазначеної квартири відповідає вимогам закону за формою і змістом, а також моральним принципам суспільства. Особи, які здійснювали угоду, мали повний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору в частині дарування ? частки квартири з підстав ст. 233 ЦК України, яка передбачає можливість визнання договору недійсним, якщо його вчинено особою під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах.
Будь-яких безперечних доказів того, що договір дарування вчинений під умовою надання матеріальної допомоги та здійснення догляду за дарувальниками, позивачем, відповідно до ст. 60 ЦПК України, надано не було, рівно як не було надано й доказів того, що договір дарування був укладений внаслідок впливу тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах, оскільки за своєю природою договір дарування є безоплатною угодою і не передбачає взагалі будь-яких умов, а тем більше вигідних для дарувальників.
Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним договору дарування в ? його частині не підлягає задоволенню. Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу майна.
Судом також встановлено, що 04.09.2007 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири (а.с. 102). Відповідно до цього договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі по справі) продали в рівних частках, по ? частині кожний, а ОСОБА_4 купила в цілому квартиру АДРЕСА_1.
З матеріалів справи слідує, що договір купівлі-продажу зазначеної квартири відповідає вимогам закону за формою і змістом, а також моральним принципам суспільства. Особи, які здійснювали угоду, мали повний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Частина 3 цієї статті вказує, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторон або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Позивач не довів жодної підстави, передбаченої ЦК України для визнання договору купівлі-продажу квартири недійним.
Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі, доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України).
Розглянувши дану цивільну справу за участю усіх зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі 203, 215-217, 233, 236 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, с у д, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору дарування частково недійсним та визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд міста Сімферополя шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: