№ 2- 478 /2010
18 червня 2010 року
Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого - судді БІЛЮНАСА В. Ю.,
при секретарі КУЦЕНКО Є. О.,
за участю адвокатів РОМАНЕНКО І. В., ХОМЯКОВА В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялти цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Служби у справах дітей Ялтинської міської ради про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Служби у справах дітей Ялтинської міської ради про визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_3 звернувся до суду та, остаточно уточнивши у судовому засідання позовні вимоги, просив визначити місце проживання його малолітньої доньки ОСОБА_2 за місцем його проживання - за адресою: АДРЕСА_1. Мотивуючи свої вимоги, зазначав, що відповідачка (його колишня дружина) повністю відсторонилася від виховання дитини, від її забезпечення та навчання. Підкреслював, що вона проживає з іншим чоловіком та не цікавиться життям доньки.
Не погодившись з позовними вимогами, ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому вимагала відібрати дитину від батька та визначити місця проживання її малолітньої доньки ОСОБА_2 за місцем проживання матері - за адресою: АДРЕСА_2. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначала, що позивач силою забрав дитину та перешкоджає їй у спілкуванні з донькою. Посилалася на бажання піклуватися про неї та займатися її усестороннім розвитком.
Служба у справах дітей Ялтинської міської ради первісний позов підтримала у повному обсязі, у задоволенні зустрічного - просила відмовити.
Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши висновки органів опіки та піклування Ялтинської та Алуштинської міських рад, заслухавши показання свідків, опитавши класного керівника дитини, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено такі факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.
3 листопада 2001 року між сторонами було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в сім'ї народилася донька ОСОБА_2, що вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2.
Рішенням Ялтинського міського суду від 14 грудня 2009 року, яке набрало законної сили 25 грудня 2009 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.
Після розлучення сторони вирішили проживати окремо.
Згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, батьки не дійшли.
Вирішуючи спір, суд взув до уваги наступне.
Декларацією прав дитини, затвердженою резолюцією Генеральної асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 20 листопада 1959 року № 1386 (XIV), передбачено, що дитині повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, інтелектуально, морально, духовно, і в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом в умовах свободи та достоїнства. Наведені норми були відтворені у ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Приєднавшись до Конвенції про захист прав дитини (ратифікована постановою Верховною Радою України від 27 лютого 1991 року № 789-XII), Україна взяла на себе обов'язок докласти всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
В силу ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Судом встановлено, що як мати дитини ОСОБА_4 так і батько ОСОБА_3 є соціально захищеними, мають власне житло та постійне місце роботи.
Батьки ОСОБА_2 мають добру репутацію, характеризуються позитивно, відомі як достойні, спокійні, виховані та інтелігентні люди.
Дитина розвивається усесторонньо, відвідує Ялтинську загальноосвітню шкоду І-ІІІ ступенів № 6, хореографічне відділення Ялтинської школи мистецтв та фортепіанне відділення Ялтинської музичної школи ім. А.А. Спендіарова.
Суд бере до уваги, що відповідно до частини 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою. Ч. 2 ст. 155 СК України встановлює, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Зі змісту ст. 161 СК України вбачається, що у випадку якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування у справі є обов'язковою. Відповідно до положень ст. 214 СК України та ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», який суд в силу ст. 10 СК України та ч. 8 ст. 8 ЦПК України застосовує за аналогією, органами опіки та піклування є державні адміністрації районів або виконавчі органи місцевих рад.
На реалізацію наведених норм суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, Службу у справах дітей Ялтинської міської ради, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 покладено обов'язок з безпосереднього ведення справ та здійснення координації діяльності стосовно захисту прав дітей та яка є виконавчим органом місцевої ради, що вбачається з Положення, затвердженого рішенням Ялтинської міської ради від 6 червня 2007 року № 601.
Ч. 5 ст. 19 СК України на орган опіки та піклування покладено обов'язок щодо надання суду письмового висновку стосовно розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 19 грудня 2008 року № 20 висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку виконавчого органу місцевої ради, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою.
На виконання зазначених роз'яснень, суду були надані два висновки - органу опіки та піклування (виконавчого комітету) Ялтинської міської ради від 17 червня 2010 року № 02.1-28/2141, підписаний Ялтинським міським головою, та органу опіки та піклування (виконавчого комітету) Алуштинської міської ради від 12 березня 2010 року № 02-42/292, підписаний заступником Алуштинського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
В силу ч. 6 ст. 19 СК України та ст. 212 ЦПК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини, оскільки жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд ретельно вивчив обидва висновки органів опіки та піклування в частині обслідування житлово-побутових умов та дійшов висновку, що як за місцем реєстрації дитини (АДРЕСА_2), так і за місцем фактичного проживання дитини на час розгляду справи (АДРЕСА_1) створені добрі умови для проживання, виховання та розвитку ОСОБА_2.
Натомість суд критично оцінює висновок виконавчого комітету Ялтинської міської ради, оскільки в ньому міститься достатня кількість суб'єктивних висловлювань, які мають оціночний характер, щодо обставин, які не можуть бути достовірно відомими органу опіки та піклування, що, на думку суду, є неприпустимим.
Суд також не приймає посилання органу опіки та піклування Ялтинської міської ради на той факт, що дитина проживала у АДРЕСА_1, з моменту її народження, оскільки наведена інформація спростовується поясненнями самих сторін та показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.
За таких обставин, суд вважає цей висновок недостатньо об'єктивним, тенденційним, однобічним та знаходить правильним визначити місце проживання дитини за місцем проживання її матері.
Допитана у судовому засіданні класна керівниця малолітньої ОСОБА_2 ОСОБА_5 зазначила, що мати дитини ОСОБА_4 є членом родительського комітету класу, приймає участь у громадському житті шкільного колективу та постійно цікавиться успіхами своєї доньки.
З характеристик, наданих Релігійною общиною вірменської апостольської церкви м. Ялти, Лівадійською загальноосвітньою санаторною школою-інтернатом І-ІІІ ступенів та Ялтинським центром дитячої та юнацької творчості (місця роботи) вбачається, що ОСОБА_4 є тактовною та морально стійкою людиною, талановитим педагогом, доброзичливо працює з дитячими колективами, знаходить індивідуальний та диференційований підхід до кожної дитини.
Судом приймається до уваги, що ОСОБА_4 надала суду докази на підтвердження існування реальної можливості влаштування дитини до загальноосвітньої та музичної шкіл за місцем її реєстрації у м. Алушті.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини з ОСОБА_4, суд бере до уваги один з основних принципів, закладений у Декларації прав дитини, який передбачає що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли маються виключні обставини, розлучатися зі своєю матір'ю.
Суд вважає, що дівчинка, з урахуванням її фізичної та розумової незрілості, що обумовлено особливостями її віку та характеру, потребує особливої турботи та повинна проживати саме з матір'ю, що відповідає інтересам дитини та сприятиме поліпшенню її психоемоційного стану.
При цьому, суд не знаходить підстав для негайного відібрання дитини від батька, оскільки протиправності у його діях судом встановлено не було.
Суд наголошує, що факт визначення місця проживання малолітньої дитини не повинен розглядатися як перешкода для спілкування дитини з тим із батьків, який проживатиме окремо.
Така позиція суду ґрунтується на положеннях ст. 156 СК України та ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», зі змісту яких виникає, що дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання з ним (нею) регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батько, який проживатиме окремо від дитини на підставі цього рішення, зобов'язаний брати участь у вихованні доньки і має безумовне право спілкуватися з нею. При цьому мати не має права перешкоджати батьку, який проживатиме окремо, спілкуватися з дитиною та брати повноцінну участь у її усесторонньому розвитку.
Суд попереджує, що у випадку якщо батьки в майбутньому не зможуть дійти згоди щодо участі того з них, хто проживатиме окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі буде визначено органом опіки та піклування або судом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 19, 150, 151, 153, 155, 156, 161, 214 СК України, ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України , суд
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Служби у справах дітей Ялтинської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити .
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Служби у справах дітей Ялтинської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково .
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем проживання її матері ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_4 - відмовити .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.