ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 45/10907.06.10
За позовом:Об'єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики»
До відповідача:Акціонерного банку «Таврика»
Про:розірвання договору банківського вкладу №368 від 09.06.2008
Суддя Балац С.В.
Представники:
Позивача: Мельник В.І.
Відповідача:Марченко І.М., Долгов Ю.В.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами спору укладено договір банківського вкладу, до якого неодноразово вносилися зміни додатковими договорами. Позивач зазначає, що звернувся до відповідача з вимогою про повернення банківського вкладу, на що отримав відмову. Позивач стверджує, що в договорі банківського вкладу не встановлено жодних «інших умов повернення»порівняно із звичайними умовами, що свідчить про безпідставність відмови відповідачем повернення суми вкладу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечив та вказав, що відповідач за договором банківського вкладу зобов'язаний повернути суму вкладу 13.10.2010. Відповідач вважає, що оскільки вказана дата не настала, то підстав для повернення суми вкладу немає.
Також відповідач зазначає, що оскільки з його боку порушень договірних відносин не було, то і підстав для розірвання договору банківського вкладу немає
Ухвалою від 14.04.2010 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.05.2010.
В судовому засіданні 31.05.2010 оголошено перерву до 07.06.2010, про що сторони повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 07.06.2010, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -
08.06.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу «Прибутковий»№ 368.
Відповідно до п. 1.1., 1.2. зазначеного договору позивач зобов'язався перерахувати на депозитний рахунок кошти в сумі 2.500.000,00 грн. з терміном повернення 03.06.2009.
Згідно платіжного доручення від 10.06.2008 № 176 позивач перерахував на депозитний рахунок 2.500.000,00 грн.
В наступному до договір банківського вкладу «Прибутковий»№ 368 неодноразово вносилися зміни на підставі додаткових угод від 09.10.2008 № 1, від 16.10.2008 № 4, від 07.09.2010 № 5 згідно яких позивач окрім розміщених на депозитному рахунку коштів в сумі 2.500.000,00 грн. додатково зобов'язався перерахувати на вказаний рахунок 4.800.000,00 грн. і сторони договору домовились, що починаючи з 16.10.2008 загальна сума вкладу складатиме 7.300.000,00 грн. зі строком зберігання до 13.10.2010.
Згідно платіжного доручення від 15.10.2008 № 88 позивач перерахував на депозитний рахунок 4.800.000,00 грн.
Отже, за умовами договору банківського вкладу «Прибутковий»від 08.06.2008 № 368 та додаткових угод до нього від 09.10.2008 № 1, від 16.10.2008 № 4, від 07.09.2010 № 5 (далі всі разом - Договір) на депозитному рахунку позивача акумульовано кошти в сумі 7.300.000,00 грн. зі строком зберігання до 13.10.2010.
Листом від 07.12.2009 № 333 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення суми коштів в розмірі 7.300.000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача в іншому банку.
Відповідач листом від 04.01.2010 № 0213 надав позивачеві відповідь на претензію, в якій вимоги позивача відхилив та зазначив, що умови розміщення вкладу позивача не передбачають дострокового повернення суми вкладу, а тому відповідач може, але не зобов'язаний повертати суму вкладу раніше строку визначеного в Договорі. Також відповідач звернув увагу позивача, що за умовами Договору останній не наділений правом на одностороннє розірвання Договору.
Спір виник в наслідок того, що позивач вважає, що має право вимагати повернення суми вкладу в будь-який час до настання терміну повернення суми вкладу, а відповідач вважає, що наявність погодженого сторонами терміну повернення суми вкладу є «іншою умовою повернення»в розумінні ч. 2.с т 1060 Цивільного кодексу України, а тому позов є необґрунтованим.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно п. 7.1.1. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.
В ст. 1060 Цивільного кодексу України визначено види банківських вкладів, зокрема, в ч. 1 названої статті визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Частино 2 згаданої статті передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Оскільки позивач є юридичною особою, то необхідно дослідити питання про наявність або відсутність у Договорі «інших умов повернення».
Виходячи з ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України та п. 7.1.1. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»строк розміщення вкладу є істотною умовою договору банківського вкладу і умовою, яка визначає правову природу такого договору.
Враховуючи те, що сторони погодили строк розміщення коштів на депозитному рахунку, то умова про строк і є іншою умовою повернення вкладу. А тому, до настання вказаної дати у позивача відсутнє право вимагати повернення суми вкладу.
Більш того, в п. 4.5. договору банківського вкладу закріплено умову, що вклад без права дострокового припинення Договору.
Відповідно відповідач правомірно відмовив позивачем у достроковому поверненні суми вкладу.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оскільки відповідач не порушував зобов'язань, передбачених Договором, то відповідач вважається таким, що не прострочив. Відповідно підстав для розірвання Договору на підставі ст. 611, 1058, 1060 Цивільного кодексу України немає.
Отже, вимоги позивача є не обґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. В. Балац
Дата підписання 07.06.2010