Справа №766/6521/21 н/п 2/766/9988/21
04.10.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Кузьміної О.І.,
за участю секретаря судового засідання Білої А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом адвоката Мусулевського Андрія Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатолівна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, мотивувавши свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який відповідно до заповіту, складеного ним 14.10.2013 року, заповів їй двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності. Позивач 27.05.2014 року звернулася до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Маковецької О.А., якою була заведена спадкова справа. Як вказує позивач, вона є єдиною спадкоємицею за заповітом після померлого ОСОБА_3 . На звернення позивача до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Маковецької О.А. щодо реєстрації права власності на спадкове майно, а саме вищевказану квартиру, постановою нотаріуса від 13.04.2021 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що право власності померлого на квартиру не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім цього, як вказує позивач, при невідомих їй обставинах та з невідомих підстав до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено записи від 27.03.2009 року про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 , однак згідно відповіді Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради після набуття 14.05.1997 та проведення реєстрації права власності на квартиру 21.05.1997 за ОСОБА_3 , за життя останнього, перехід права власності на квартиру до інших осіб не відбувався, а записи щодо право власності іншої особи та про закриття розділу у зв'язку із знищенням об'єкту, реєстратором прав власності до відповідного реєстру були внесені помилково. У зв'язку із наведеним позивач просить визнати за нею право власності на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.04.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв клопотань на адресу суду не надав.
Третя особа приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька О.М. в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі.
Третя особа представник КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв клопотань на адресу суду не надав.
За таких обставин, враховуючи згоду позивача на ухвалення судом заочного рішення, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали інвентарної справи та спадкової справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.05.1997 року між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 укладено договір №1428 купівлі-продажу, відповідно до умов якого у власність покупця перейшла двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Укладений в письмовій формі на Херсонській товарній біржі «Смарагд» договір №1428 купівлі-продажу від 14.05.1997 року зареєстровано в Херсонському державному БТІ в реєстровій книзі №72 за реєстровим №28367.
ОСОБА_3 14.10.2013 року склав заповіт, яким належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 заповів позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблений актовий запис №403.
З наданої суду копії спадкової справи встановлено, що єдиною спадкоємицею майна померлого ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину. Спадкова справа містить заяву позивача про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців судом не встановлено.
Відповідно до постанови приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Маковецької О.А. від 13.04.2021 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки право власності спадкодавця ОСОБА_3 на вказану квартиру не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття перша Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01.01.2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР 1963 року передбачалася обов'язкова нотаріальна форма лише договору купівлі-продажу житлового будинку і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до ч. 3 ,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Виходячи з вищевикладеного, речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013 року, офіційно визнаються дійсними і підтверджуються державою за умови реєстрації таких прав відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
На час укладення договору купівлі-продажу від 14.05.1997 діяли Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності фізичних та юридичних осіб, що затверджені Наказом №56 від 13.12.1995 Держаного комітету України по житлово-комунальному господарству і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 за № 31/1056, які передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржою.
З наведеного суд приходить до висновку, що станом на 14.05.1997 року вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири законодавством встановлено не було. Право власності на квартиру виникло у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.1997 року, зареєстрованого у встановленому на той час законом порядку, про що КП «Херсонське міжміське бюро технічної інвентаризації по м. Херсону» 21.05.1997 було здійснено запис в реєстровій книзі №72 за реєстровим №28367.
Згідно інформаційної довідки від 13.04.2021 року №252498525 відомості про зареєстровані права на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.
Згідно досліджених судом матеріалів інвентарної справи, первинним власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло від 09.02.1995 року, виданого Фондом комунального майна м. Херсона, була ОСОБА_5 , яка, як встановлено судом, продала вищезазначену квартиру ОСОБА_3 на підставі договору №1428 купівлі-продажу від 14.05.1997. Інших відомостей щодо переходу права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 до інших осіб судом за життя ОСОБА_3 судом не встановлено.
Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Об'єктом відносин спадкування виступають права та обов'язки спадкодавця у їх сукупності, що належали йому на момент смерті.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). За положеннями ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом після померлого ОСОБА_3 , прийняла спадщину своєчасно, у встановленому законом порядку, 13.04.2021 позивач звернулася до приватного нотаріуса Маковецької О.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на квартиру за заповітом, однак отримала відмову у видачі вказаного свідоцтва у зв'язку із відсутністю інформації щодо зареєстрованого права власності на квартиру за померлим.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки судом встановлено, що реєстрація права власності померлого ОСОБА_3 на квартиру була проведена відповідно до встановленого законодавством порядку, останній набув право власності вказане нерухоме майно, яке входить до складу спадщини, на яку у позивача як спадкоємця виникло право після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , тому є всі законні підстави для визнання за позивачем права власності на це нерухоме майно у порядку спадкування.
Враховуючи зазначені вище обставини справи та правові норми, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності у порядку спадкування за заповітом на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 47,128, 153, 224, 227 ЦК УРСР, ст. ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 258, 263 265, 268,280-289, 354 ЦПК України,-
Позовну заяву адвоката Мусулевського Андрія Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатолівна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом, посвідченим Волкодав В.Г. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу 14.10.2013 року, зареєстрованим у реєстрі №4982, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяО. І. Кузьміна
Повний текст рішення складено 05.10.2021 року.